Презентація на тему:
Зв'язок інфляції та безробіття. Модель кривої Філіпса.

Зв'язок інфляції та безробіття. Модель кривої Філіпса.

Фактори формування безробіття можуть бути такі: нестача сукупного ефективного попиту; структурні зрушення в економіці; демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили; сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Безробіття – центральна проблема країн з розвиненою економікою. Рівень безробіття = число безробітних/чисельність робочої сили. Із підвищенням заробітної плати та цін на фірми й наймані працівники починають очікувати вищої інфляції, що передбачають в угодах щодо зарплати і ціни.

Залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття почали називати кривою Філіпса. По вертикальній осі Філіпс відклав темпи зростання номінальної зарплати ,а по горизонтальній – рівень безробіття. Точці ,в якій крива перетинає вісь абсцис ,відповідає рівень безробіття,за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Ця крива не перетинає вісь ординат,бо досягти абсолютного рівня зайнятості ,тобто відсутності безробіття ,практично не можливо.

Короткострокова крива Філіпса переміщується вгору. Нова крива Філіпса, показуючи вищий очікуваний темп інфляції. Внаслідок вищого рівня безробіття темп інфляції знижується. У національній економіці рівень зайнятості буде тим самим, що й до піднесення, але всі номінальні показники зростатимуть швидше, бо темп інфляція буде вищий.

Змінюючи сукупний попит, державні мужі можуть вибирати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття на короткостроковій кривій Філіпса. При цьому положення націй криві залежить від очікуваного темпу інфляції. Якщо він зростає, крива переміщується вгору, й вибір між інфляцією та безробіттям є менш сприятливий. У цьому разі за кожного рівня безробіття темп інфляції буде вищий.

Доки рівень безробіття нижчий за його природну норму, доти темп інфляції зростатиме. І навпаки. Коли ж у національній економіці рівень безробіття дорівнює його природній нормі, інфляція стабілізується,тобто загальний рівень цін зростає певним усталеним темпом.

Вибір між інфляцією і безробіттям існує лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді зберігається класична дихотомія: крива Філіпа є вертикальною, а можливість вибору між інфляцією та безробіттям зникає. Крива Філіпса є вертикальною не лише в довгостроковому, а в у короткостроковому періоді.

Згідно з названою теорією, між безробіттям і інфляцією немає вибору і в короткостроковому періоді. Уряд не може впливати на реальні змінні – обсяг виробництва і рівень зайнятості, намагання стимулювати розвиток національної економіки лише підвищить загальний рівень цін. Зазначимо, що більшість економістів піддають сумніву положення теорії раціональних сподівань щодо кривої Філіпса.

Сучасна крива Філіпса відрізняється від раньшої трьома особливостями. У сучасній кривій Філіпса темпи приросту національної зарплати замінено на темпи інфляції. Сучасна крива Філіпса враховує очікувану інфляцію. Вона враховує збурення сукупної пропозиції.

Рівняння сучасної кривої Філіпса записують так: π = π е – β (Б' – Б*) + ∂ , де π – темп інфляції ;π е– очікуваний темп інфляції ; β– параметр ,який показує ,на скільки сильно реагує інфляція на динаміку циклічного безробіття. Цей коефіцієнт завжди більший від нуля ; ∂ – збурення пропозиції ;Б' – рівень безробіття ;Б*-природна норма безробіття ; Отже ,інфляція = очікувана інфляція – в (циклічне безробіття) + збурення пропозиції .

Змінюючи сукупний попит ,державні мужі можуть вибрати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття на короткостроковій кривій Філіпса. При цьому положення на цій кривій залежить від очікуваного темпу інфляції. Якщо він зростає ,крива переміщується вгору, й вибір між інфляцією та безробіттям є менш сприятливим. У цьому разі за за кожного рівня безробіття темп інфляції буде вищим.

Довготривала політика включає: Задачу погасити інфляційні очікування населення, які нагнітають поточний попит. Заходи по скороченню бюджетного дефіциту за рахунок підвищення податків і зниження витрат держави. Заходи у області грошового обігу, зокрема, встановлення жорстких лімітів на щорічний приріст грошової маси, що дозволяє контролювати рівень інфляції. Ослаблення впливу зовнішніх чинників.

Певна дія на темпи інфляції надає зменшення поточного попиту при незмінній пропозиції. Цього може бути досягнуто за рахунок підвищення процентних ставок по внесках, стимулюючих вищу норму заощадження. Для аналізу інфляційних процесів у нашій країні та для регулювання рівня безробіття та інфляції, на мою думку ,держава повинна обов'язково спиратись на криву Філіпса .

Дякую за увагу!