Презентація на тему:
Міжнародна трудова міграція

Міжнародна трудова міграція Львівська комерційна академія Кафедра міжнародних економічних відносин Лектор: к.е.н. Флейчук М.І., Асистент: Чех М.М. Львів, лютий 2008 Лекція 1

Міжнародна трудова міграція (МТМ) - переміщення працездатного населення із одних країн в інші терміном більше, ніж на один рік, пов'язане зі зміною місця проживання та роботи.

Причини МТМ: Нерівномірність процесу нагромадження капіталу в окремих країнах, що призводить до відносного перенаселення в одних країнах і браку робочої сили в інших; Невідповідність структурних зрушень в економіці і структурі сукупної робочої сили певних країн, що призводить до структурного безробіття, а отже до надлишку робочої сили певної кваліфікації в одних країнах та браку в інших

Суттєва різниця в оплаті однорідної за кількісними і якісними показниками праці у різних країнах; Тяжіння до реалізації за допомогою еміграції потреб у розвитку особистості; соціальні та етичні причини

Основні причини існування міжнародної трудової міграції: а) з боку країни, з якої іде міграція: велика густота населення. масове безробіття. низький життєвий рівень і заробітна плата. виробнича необхідність (для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах). б) з боку країн, які приймають міграцію: потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі. потреба у додатковій дешевій робочій силі. порівняно висока зарплата.

Класифікація МТМ: За просторовими параметрами: Зовнішня - переміщення населення за межі своєї країни; Внутрішньоконтинентальна - переміщення в межах одного континенту; Міжконтинентальна - переміщення за межі континенту

2. За часовими параметрами: Сезонна (кочова) – виїзд робочої сили з однієї країни в іншу на певний період часу; Тимчасова (поворотна) – виїзд населення із одної країни в іншу на певний період часу, як правило, не більше одного року; Маятникова міграція – періодичний або часто повторюваний виїзд населення з країни, де воно постійно проживає на роботу в іншу, як правило, сусідню країну (характерна для населення прикордонних районів); Постійна (безповоротна) – на ПМП

3. За характером організації міграційних потоків: добровільна – непримусово переміщення робочої сили; Примусова – виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових організацій; організована - переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад візовий режим); Нелегальна – самовільне переміщення населення за межі своєї країни

4. За професійним складом: Міграція робітників (шахтарі); Спеціалістів (програмісти); Представників гуманітарних професій (акторів, співаків)

5.За якісним складом: Міграція робочої сили низької кваліфікації (хатні працівники); Високої кваліфікації (конструктори); Міграція вчених або “відплив інтелекту” (з України щорічно виїжджає близько 150 вчених)

6. За напрямом руху: Еміграція – виїзд населення за межі свої країни; Імміграція – в'їзд іноземців в країну з метою проживання протягом визначеного терміну; Рееміграція – повернення емігрантів у свою країну “Вітчизну”

Наслідки МТМ для державних фінансів у країні еміграції: Втрати у зв'язку з відсутністю майбутніх податкових надходжень від мігрантів перевищують виграш, що виникає у результатів скорочення державних видатків на них (блага, держпослуги, безпека та ін.); Чисті бюджетні втрати, оскільки мігранти, як правило люди, які отримали певну освіту за рахунок тих, хто сплачує податки (вихід тут можливий в оподаткуванні тих, хто виїжджає, на суму витрат на їх освіту та інші послуги); Прибутки для країни-еміграції полягають у валютних переказах з-за кордону мігрантів членам своїх сімей

Наслідки для державних фінансів у країні імміграції: Зростають витрати бюджету за рахунок виплат бідним, непрацюючим, громадським школам, органам правопорядку та ін.; Водночас зростають податки у бюджет за рахунок працюючих іммігрантів (ці доходи у бюджет перекривають витрати)

Поточні ефекти міграції (втрати): Перенесення знань і досвіду з однієї країни в іншу; Перенаселеність в країні, що приймає мігрантів; Соціальні протиріччя

Виграш країни-імпортера трудових ресурсів: дешева, молода робоча сила; готові спеціалісти; прискорення економічного зростання; зростання надходжень до державного бюджету;

Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів: виникнення додаткових проблем, пов’язаних з соціальним захистом іvмігрантів; відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу; втрата вишколених дешевих спеціалістів-іммігрантів, за умови їх поверненні на батьківщину.

Виграш країни-експортера трудових ресурсів: валютні перекази мігрантів своїм сім’ям (надходження валютних активів у банківську систему). послаблення проблеми безробіття. підвищення кваліфікації працівників, за умови повернення мігрантів.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів: втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів (“відтік інтелекту”); додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів; виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.

Модель МТМ:

D1 і D2 - попит на робочу силу в країні 1 та 2; P та P´ - середня ставка зарплати в країні 1 та 2; Р* - міжнародна ціна на робочу силу.

Наслідки еміграції для країни 1: ↑Р0 до Р*→↓С0 до С1; Сумарний обсяг граничного продукту створеного робочою силою змінюється з ОАВС0 до ОАКС1; Фонд заробітної плати (ФЗП) зміниться з ОР0ВС0 до ОР*КС1; Дохід бізнесу (різниця обсягу національного продукту та ФЗП) зміниться з Р0АВ до Р*АК

Наслідки для світу: ↑ реального обсягу національного продукту з (ОАВС0+ О´А´В´С´0) до (ОАКС1+ О´А´К´С´1), якщо приріст національного продукту (С´0В´К´С´1) > (С1КВС0).

Форми регулювання міграції: Встановлення кількісних квот на в'їзд (цими квотами визначається кількість іммігрантів не лише для країни в цілому, але й для окремих регіонів, галузей і, навіть, великих фірм). У межах затвердженої квоти країни, що приймають, діють вибірково у підборі іммігрантів. Пріоритет надається особам, що володіють значним фінансовим і людським капіталом. Щодо низько кваліфікованих працівників і залучають до важких, низькооплачуваних робіт від яких відмовляються корінні жителі; Квотування, як правило узгоджується з контролем за термінами перебування; Як правило забороняють в'їзд для осіб з кримінальним минулим, членів екстремістських і терористичних організацій; Мають певні ускладнення щодо в'їзду хворі (особливо психічно нездорові люди)

Країни імміграції часто реалізовують програми стимулювання рееміграції – надають певну фінансову допомогу країнам масової еміграції; Діяльність МОП (міжнародної організації праці) – створена у рамках ООН, її членами є більше 150 країн (включно з Україною).

Адміністративно-правове регулювання МТМ: встановлення правових норм; встановлення міграційних квот; встановлення рамок можливостей міграції (кримінальні норми).

Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів полягає в: встановленні митних внесків чи бар’єрів; встановленні відповідних візових ставок; регулювання зарплати мігрантів; запровадження різного роду штрафних санкцій.

Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні буває: Одностороннє міжнародне регулювання – це державне регулювання міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без узгодження з іншими державами. Двостороннє регулювання – це регулювання міграційних процесів на основі двосторонніх міждержавних угод. Багатостороннє регулювання міжнародними міграційними процесами – базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань.

МОП - міжнародна організація праці – це міжнародна урядова організація створена в 1919 р., яка з з 1946 р. є спеціалізованою інституцією ООН. Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписані Україною.

Мета діяльності МОП: Сприяння утвердженню соціальної справедливості для трудящих; Реалізація програм забезпечення кращих умов праці і життя; Встановлення міжнародних трудових стандартів та принципів як основи для соціальних програм і національної політики забезпечення прав трудящих; Здійснення професійної підготовки та навчання робочої сили відповідно до сучасних вимог; Прийняття конвенцій та рекомендацій щодо свободи створення асоціацій, забезпечення достатнього рівня зарплати, соцстрахування, оплачення відпусток, охорони праці, обмеженого робочого дня

Кількість мігрантів: В усьому світі: 191 млн у 2005 З яких: У розвинених країнах з високим рівнем доходів: 91 млн У країнах, що розвиваються з високим рівнем доходів : 21 млн Відповідно: 59 % перебувають у країнах з високим рівнем доходів

Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів. Міграційні процеси відбуваються по всьому світу і мають багатовекторну спрямованість, але на світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси. США, Канада й Австралія. Ці країни приймають переважно кваліфікованих фахівців. (для прикладу, близько половини американських математиків - вихідці з колишнього СРСР, а третина лауреатів Нобелівської премії – іммігранти)

Країни Західної Європи. Тут на непрестижних, важких і шкідливих для здоров'я робочих місцях постійно використовується велика кількість некваліфікованої робочої сили.

Нафтовидобувні країни Ближнього Сходу - приймають на роботу іноземних фахівців, а також некваліфікованих робітників із сусідніх арабських країн.

Нові індустріальні країни Південно-східної Азії.

Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. іммігрантів. Найбільше іноземців працює в Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії. Латинська Америка – число іммігрантів 3-8млн. Найпривабливішими країнами є Аргентина та Венесуела. Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% іммігрантів від кількості всього числа працівників. Азіатсько-Тихоокеанський регіон – основними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур.

Окремі тенденції щодо міграційних процесів в Україні* *У презентації використано окремі матеріали О.А.Малиновської

                               Середньорічний приріст кількості дослідників в Україні, 2001–2005 рр.

                                                                             Зайнятість науковців вищої кваліфікації у науковій, науково-технічній діяльності (1,000 – повна зайнятість)

Міграція між Україною та пострадянськими державами у 1990-2006 рр.

Сальдо міграції між Україною і пострадянськими державами у 1990-2006 рр.

Еміграція з України до «старого» зарубіжжя у 1990-2006, тис. осіб

Етнічна структура емігрантів до “старого” зарубіжжя у 1990-2005, %

Сальдо міграції між Україною і “старим” та “новим” зарубіжжям у 1991-2006 рр.

Вплив міграції на чисельність населення України

Загальний результат міграцій 1991-2006 рр. для України З пострадянських держав прибули близько 2,2 млн. осіб Вибули – 1,95 млн. осіб Сальдо міграції +250 тис. В країни “старого” зарубіжжя вибули понад 650 тис. осіб Прибули - приблизно 170 тис. Сальдо міграції -480 тис. Загальний баланс міграційних переміщень -230 тис. ЗА ДАНИМИ ПЕРЕПИСУ РЕАЛЬНІ ВТРАТИ МАЙЖЕ ВДВІЧІ БІЛЬШІ

Зміна етнічного складу населення України між переписами 1989 і 2001 рр. Зросла : частка українців з 72,7% до 77,8%; кількість кримських татар у 5,3 рази; вірмен - на 84% (99,9 тис.), грузин – на 45% (34,2 тис.), азербайджанців – на 22% (45,2 тис.), в’єтнамців – у 8,2, арабів – у 5,3, китайців – у 3,3, афганців – у 2,8 рази, американців – у 64 рази.

Зміна етнічного складу населення України між переписами 1989 і 2001 рр. Зменшилася: кількість росіян на 26,6%, євреїв – у п’ять разів

Зміна статево-вікової структури населення внаслідок міграції за даними перепису, все населення зменшилося менше, ніж на один відсоток чисельність чоловіків віком 25-29 років зменшилася на 6,8%, жінок – на 4,9% чисельність чоловіків 30-34 років – зменшилась на 3,7, жінок - на 2,1% Зросла чисельність осіб до 20 і старше 70 років

Основні фактори розвитку трудової міграції з України Демократизація суспільного життя, у т.ч. забезпечення права на вільне пересування Економічна криза та ринкові реформи Потреби розвинутих країн у робочій силі з-за кордону в умовах загальної інтенсифікації міграційних процесів

Працівники-мігранти з та в Україну за даними Мінпраці

Оцінки обсягів трудової міграції з України Опитування Держкомстату 2001 р. – не менше 1,2 млн. Оцінка МЗС – понад 2 млн. Дані національного соціологічного моніторингу – щонайменше 1,5 млн. Оцінки Мінпраці – до 3 млн. Оцінки Ін-ту демографії НАНУ – 2,7 млн. Оцінки політиків – 5-7 млн.

Сфери зайнятості працівників-мігрантів за кордоном

Тривалість останньої поїздки працівників-мігрантів за кордон

Освіта працівників-мігрантів

Статус зайнятості працівників-мігрантів на батьківщині

Країни перебування працівників-мігрантів за оцінками посольств України за кордоном, тис. осіб.

Обсяги переказів мігрантів в Україну За оцінками Світового банку у 2004 р. - 400 млн. доларів США. 50% цих коштів надійшли із „старих” країн ЄС, 5% - з країн, що приєдналися до Євросоюзу нещодавно, 37% - з Російської Федерації, Казахстану та Білорусі На думку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, мігранти надсилають в Україну приблизно 400 млн. доларів США щомісячно, тобто 5 млрд. на рік За підрахунками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, найбільш вірогідно оцінювати обсяги переказів у 7,2 млрд., тобто 8,5% ВВП

Деякі предмети тривалого користування у власності українських сімей (на момент опитування)

Віковий розподіл зайнятих в Україні та працівників-мігрантів

Кількість біженців в Україні на початок року

Країни походження більшості біженців на 1 січня 2006 р.

Кількість нелегальних мігрантів, затриманих на кордоні України

Громадянство найбільших груп нелегальних мігрантів, затриманих на кордоні 2006 р.

Кількість нелегальних мігрантів, виявлених органами внутрішніх справ, тис. осіб

Дані країн призначенні про імміграцію українців (перший рядок) та українські дані (другий рядок)

Дані за 2006 р. щодо деяких категорій іноземців в Україні з різних джерел (тис. осіб)

Дякуємо за увагу!