Презентація на тему:
Міжнародна трудова міграція

Тема 8. Міжнародна трудова міграція

Тема 8. Міжнародна трудова міграція8.1. Сутність, причини і види міжнародної трудової міграції8.2. Етапи розвитку міжнародної міграції8.3. Напрямки міграції робочої сили. Світові міграційні центри8.4. Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової імміграції та еміграції8.5. Регулювання міжнародних міграційних процесів8.6. Україна в світових міграційних процесах

8.1. Сутність, причини і види міжнародної трудової міграціїМіграція населення:1) це переміщення людей, пов'язане із зміною їх постійного місця проживання. 2) як одна із форм міжнародних економічних відносин являє собою переміщення (переселення) працездатного населення за межі країни. 3) як економічна категорія міграція робочої сили є безпосереднім проявом існування міжнародного ринку праці, що охоплює різноспрямовані потоки мігрантів, які перетинають національні кордони внаслідок нерівного як кількісного, так і якісного розподілення світових трудових ресурсів. Мета міжнародної міграції робочої сили — прагнення до поліпшення свого матеріального становища — залишається незмінною на протязі останнього століття.

Види міжнародної трудової міграції1.За характером переміщення населення:а)внутрішня міграція ;б)зовнішня міграція:трудовій, сімейній, рекреаційній, туристичній.в)інтеграційна міграція;2. За часом:а)остаточна (незворотна) міграція;б) тимчасова (зворотна) міграція;в) сезонна міграція;г) маятникова міграція;

Види міжнародної трудової міграції3.За напрямком руху:а)еміграція;б)імміграція;в)рееміграція;г) репатріація.4.За організацією:а)добровільна міграція — не примусове переміщення населення;б)самодіяльна міграція - нелегальне переміщення населення за межі своєї країни (наприклад, в Албанії, В'єтнамі тощо);в)організована міграція — переміщення населення, яке здійснюється відповідно до національного законодавства;г)примусова міграція — виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових органів.

Види міжнародної трудової міграції5.За правовим статусом:легальноюнелегальною.6. За професійним складом:а)міграція робітників;б)міграція спеціалістів;в)міграція представників гуманітарних професій.7.За якісним складом:а)міграція робочої сили низької кваліфікації;б)міграція робочої сили високої кваліфікації;в)міграція вчених ("відплив мізків").

“Відплив мізків"Вперше така категорія мігрантів, як «мізки», виникла у США в 1949р. Поняття «відплив умів» вперше було використане в 1962 р. у доповіді Британського королівського товариства при позначенні еміграції вчених, інженерів і техніків з Великобританії до США. На даний момент, не існує загальноприйнятого визначення явища «відпливу мізків»:це середній технічний і медичний персонал, крім фахівців творчих професій;наукові кадри;представники творчої інтелігенції, творці та носії духовних та культурних цінностей.

Фактори, що обумовлюють відтік мізків:незатребуваність їх творчих здібностей і професійних знань, результатів наукової діяльності;відсутність можливості здійснити впровадження розробок на батьківщині. значне скорочення внутрішніх витрат вчених на дослідження і розробки;незахищеність прав власності на продукт інтелектуальної праці;рівень престижу науки в суспільстві;низьку моральну оцінку кваліфікованої праці; атмосферу вразливості, незахищеності, в якій виявилася наука і зайняті в цій сфері,неясність для вчених перспектив своєї кар'єри і діяльності;

Фактори, що обумовлюють відтік мізків:8) пріоритетність можливостей професійної реалізації і задоволення професійних очікувань і вимог перед чинником географічного місця використання своїх знань9) гідний рівень заробітної плати, високий рівень матеріально-технічного оснащення робочого місця, хороші умови праці і життя;10) є відсутність внутрішнього споживача, тобто масштабного внутрішнього ринку високих технологій;11) матеріальні, інформаційні та інші обмеження можливостей ознайомлення з роботами іноземних колег.

Чинники “привабливості” країн-імпортерів для “мізків”висока заробітна плата, здатна забезпечити гідні умови життя і праці; поліпшення матеріально-технічної бази досліджень;можливість доступу до сучасного устаткування і засобів комунікації;акумуляція наукових знань;підвищення кваліфікації і інтелектуального потенціалу вченого; можливість професійної самореалізації, кар'єрне зростання, а саме заняття високих наукових або адміністративних посад як результат підвищення значущості наукових кадрів для організації;досягнення більшої конкурентоспроможності;можливість міжнародних контактів і залучення до висококласного середовища професійного спілкування;відбувається формування якісно нового типа дослідника, відповідного принципам розвитку і функціонування інформаційного суспільства;здобуття нових знань, навиків, досвіду.

Основні причини міжнародної міграції робочої сили: Одним із базових і вельми поширених пояснень причин і чинників міграції є положення про те, що вона обумовлена сумарною дією чинників виштовхування і тяжіння, які мають економічну, демографічну, соціальну і політичну природу. Основа такого підходу була закладена ще в теорії Е. Лі, розробленій в 60-ті роки XX століття. Згідно з теорією «тяжіння-виштовхування» (pull-push) у країнах виїзду виділяється визначальна роль виштовхуючих» чинників, а в країнах в'їзду - відповідно роль «притягуючих» чинників.Причини:незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати, безробіття, низький життєвий рівень зубожіння і т. д.).Коефіцієнт Джині — показник нерівності розподілу деякої величини, що приймає значення між 0 і 1, де 0 означає абсолютну рівність (величина приймає лише одне значення), а 1 позначає повну нерівність. Найбільш відомим коефіцієнт є як міра нерівності доходів домогосподарств деякої країни чи регіону. Коефіцієнт Джині для доходів домогосподарств є найбільш популярним показником економічної нерівності в країні.

Основні причини міжнародної міграції робочої сили:стабільний порівняно високий рівень заробітної платні в основних імміграційних центрах (США, Західна Європа);порівняно вищий технічний рівень умов праці в країнах імміграції;соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей у країнах імміграції;природні катаклізми в країнах еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;6) політичні причини;7) військові причини;8) релігійні причини;9) національні причини;10) культурні причини.

Міжнародній міграції робочої сили характерні такі закономірності розвитку:переважання міграції робочої сили у загальному обсязі міграційних потоків;зростання демографічних факторів у розвитку міжнародної міграції робочої сили;розширення географії міжнародної міграції робочої сили (зростає кількість країн, звідки емігрує і куди іммігрує населення);розширення масштабів міжнародної міграції робочої сили. Це означає збільшення кількості міграційних потоків робочої сили, а також розширення структури міграційних потоків (вчені, робітники, спеціалісти і т. д.) та збільшення форм міграції;5) збільшення обсягів нелегальної міграції;6) збільшення частки висококваліфікованих спеціалістів (робітників, інженерів тощо) у міграційних потоках;7) глобальний характер міжнародної міграції робочої сили. Це означає, що в міграційні потоки втягнуто більшість країн світового співтовариства;8) інтенсивний характер міжнародної міграції робочої сили. Це означає зростання кількості і швидкості міграції населення.

Етапи розвитку міграційних потоків:Перший етап (Стародавні цивілізації) Економічна могутність усіх стародавніх цивілізацій була створена за рахунок праці примусово переміщених великих мас людейДругий етап (Середні віки) Найбільш популярною формою міграції в Європі була наймана військова служба Третій етап (з 1650 по 1850 рр.) первісна або “стара” міграція: Великі географічні відкриття. Чітка спрямованість двох основних міграційних потоків:із Старого Світу до Нового (Північна та Південна Америка, Вест-Індія);примусовий вивіз рабів з Африки до Америки.

Етапи розвитку міграційних потоків:Четвертий етап міжнародного переміщення трудових ресурсів з кінця XIX початку XX ст. з Європи у країни Америки, Австралію, Нову Зеландію Зниження кількості емігрантів з Англії, Іспанії, Нідерландів, Португалії і стрімке зростання – з Австро-Угорщини, Росії, Німеччини, Італії. Наприкінці ХІХ століття відбувалась масова еміграція нацменшин (фіннів, поляків, прибалтів, українців) з Росії до США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки і Аргентини. Масова еміграція солдат і офіцерів Білої Армії, дворян, інтелігенції, промисловців, чиновників після більшовицької революції 1917 року і громадянської війни в Росії.П'ятий етап (кінець І Світової війни – початок ІІ Світової війни) – скорочення масштабів міжнародної міграції робочої сили, що зумовлено світовою економічною кризою 1929—1933 рр. та замкнутістю розвитку Радянського Союзу. Шостий етап (ІІ Світова війна) Насильницьке переміщення військовополонених і остарбайтерів, численні потоки біженців.

Етапи розвитку міграційних потоківСьомий етап (після ІІ Світової війни і тривав до кінця 80-х р.) різке зростанням міжнародної міграції як з політичних, так і з економічних причин. Виникнення незалежних держав внаслідок краху колоніальної системи зумовили появу зворотних потоків мігрантів, насамперед, з числа інтелігенції з метрополій до колишніх колоній і домініонів.Серед причин міграції цього періоду переважають економічні, що пов’язані з пошуком забезпеченого, заможного життя.Диверсифікація потоків як за географічним походженням мігрантів, так і країн-реципієнтів. К 70-м рокам в загальній кількості іммігрантів поступово зростає доля прибулих з Африки, Азії та Латинської Америки і відповідно знижується доля європейців.Стрімке зростання прибулих в метрополії з колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис. марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.

Етапи розвитку міграційних потоківЧас створення, становлення і ліквідації так званої “системи гостьових робітників” (“guestworker system”), яка в найбільш організованому класичному вигляді була впроваджена у Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці здійснював організований набір (вербування) робочої сили, перевіряв виробничі навички робітників, здійснював медичні експертизи тощо. Підприємці компенсували всі фінансові витрати Федерального Офісу і використовували робітників у виробництві. Умови найму були юридично закріплені у двосторонніх угодах між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з Італією, пізніше – з Грецією, Туреччиною, Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це сприяло масовому збільшенню числа мігрантів. Загострення соціально-економічних проблем, політичні та деякі інші чинники призвели до ліквідації “guestworker system” в 1973 році

Кількість емігрантів до ФРН, тис. осіб

Етапи розвитку міграційних потоківПосилюються масові потоки біженців внаслідок політичних, релігійних та різних форс-мажорних обставин. В 1956 р. європейці вперше з часів ІІ світової війни знов зіткнулись з таким явищем, як біженці з Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. Восьмий етап міжнародної міграції трудових ресурсів почався з 1990-х років до 2000 р.Поступово скорочується міграція робочої сили у Західну Європу і збільшується у країни Північної і Південної Америки, Австралії та деякі інші, і відбувається одночасна трансформація країн Південної Європи з еміграційних в імміграційні.Стрімко зростає кількість іммігрантів у нафтодобувних країнах Близького Сходу.Посилюються масові потоки біженців внаслідок політичних, релігійних та різних форс-мажорних обставин. 90-ті роки увійшли в історію як драматичні для громадян колишньої Югославії, Албанії, жителів Ефіопії і Еритреї, деяких країн Африки і курдів, Афганістану та Іраку.Наприкінці 90-х років загальна кількість мігрантів у світі оцінювалася у 125 млн. чол., що становить близько 2 % населення планети.

Етапи розвитку міграційних потоківНова геополітична ситуація в Європі, викликана колапсом Радянського Союзу, появою нових незалежних країн, крахом комуністичних режимів в країнах Східної Європи і Балтії і утворення СНД призвели в 90-і роки до нової хвилі мігрантів у різні країни світу, насамперед, до Західної Європи, а також до США, Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в деякі інші. Дев'ятий етап розпочався з 2000 р. і триває сьогодні

Основні імміграційні центри, що сформувалися до 2000 р.:Західна ЄвропаЗагальна кількість зайнятих щорічно коливається в межах 4-7,5 млн. чоловік. Їх питома вага в загальній чисельності працюючих в деяких країнах становить: Люксембург – 33%; Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%; Німеччина – 8%; Франція – 8%; Нідерланди – 5%; Данія – 4%; Італія – 2%2. СШАІноземці складають більше 7% від загальної чисельності, причому 75% від загальної чисельності іноземців-резидентів, які народжені за межами США (близько 26 млн. осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на них припадає 22% населення. Серед країн-експортерів робочої сили до США слід назвати Мексику, на яку припадає 12% прибулих, а також Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні республіки СРСР і Домініканську Республіку

Основні імміграційні центри, що сформувалися до 2000 р.:3. Нафтодобувні країни Близького СходуВ регіон щорічно прибуває близько 4 млн. іноземців, в основному з Індії, Пакистану, Бангладеш, Філіппін та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.4. Латинська АмерикаЗагальна чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн. чоловік. Найбільше притягує до себе Аргентина. Серед інших країн, з точки зору тяжіння, можна також виділити Венесуелу.5. АвстраліяКраїна стає все більш привабливою для іноземців. Сьогодні одна чверть населення Австралії – іммігранти з більше ніж 100 країн світу

Основні імміграційні центри, що сформувалися до 2000 р.:6. Азійсько-Тихоокеанський регіонГоловними країнами-реципієнтами виступають Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які прибувають вихідці з Китаю, Таїланду, Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін.7. АфрикаВ Північній Африці центром тяжіння виступає Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян, а на півдні – Південна Африка, яка притягує вихідців з Мозамбіку та деяких інших сусідніх країн. Певну привабливість має також Нігерія, здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та Беніну.

Напрямки міжнародної міграції робочої сили:міграція з країн, що розвиваються, до промислове розвинутих країн;міграція в межах промислове розвинутих країн;міграція робочої сили між країнами, що розвиваються;міграція робочої сили з колишніх соціалістичних країн у промислово розвинуті країни;міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн у країни, що розвиваються

Кількісні виміри міграційних процесівкількість емігрантів, що виїхали з конкретної країни за певний проміжок часу; кількість іммігрантів, що прибули до країни; співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне сальдо); кількість емігрантів (іммігрантів) за професіями, спеціальностями, галузями, віком тощо; питома вага іммігрантів в загальній чисельності зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях. середня оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів взагалі і в розрізі окремих галузей та її співвідношення з оплатою праці резидентів;річна сума та питома вага приватних переказів емігрантів в платіжному балансі країни тощо.

Показники міграції

Показники міграції

Кількісні та якісні виміри сучасної трудової міграції1. У 2005 р. чисельність міжнародних мігрантів сягнула 191 млн. чол., з яких 115 – проживає у промислово розвинутих країнах, і лише 75 – у країнах, що розвиваються. До 2010 р. їх кількість сягне 210 млн. осіб (128 млн. та 82 млн. відповідно) 2. У 1990 р. 3/4 всіх мігрантів проживали у 30 країнах світу, у 2005 р. – у 28, у 2010 – у 27. 3. У 2010 р. 61% всіх мігрантів будуть проживати у розвинених країнах світу. 33% - у Європі, 28% - у Азії, 24% - у Північній Америці, 9% - у Африці, по 3% - у країнах Латинської Америки та Океанії.4. Мігранти складали 20% населення у 41 країні світу 2005 р., 2010 – 20% населення у 47 країнах світу.5. Очікується, що 20% всіх мігрантів 2010 р. припадатиме на США, 6% - на РФ, 5% - на Німеччину, по 3% - Канаду та Саудівську Аравію.6. Жінки-мігранти складають половину всіх міжнародних мігрантів, до 2010 р. їх частка в міграції до розвинених країн зросте до 52%.

8.4. Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграціїКраїни-імпортери робочої силу отримують при цьому такі переваги:внаслідок зменшення витрат виробництва підвищується конкурентоспроможність товарів, які виробляються країною, що пов'язано з більш низькою ціною іноземної робочої сили;іноземні робітники, створюючи додатковий попит на товари та послуги, стимулюють зростання виробництва і додаткову зайнятість у країні перебування;при імпорті кваліфікованої робочої сили країна, що її приймає, економить на витратах на освіту та професійну підготовку;

Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграції4) іноземні робітники часто розглядаються як певний амортизатор у випадку кризи та безробіття;5) іноземні робітники не забезпечуються пенсіями і не враховуються при реалізації різного роду соціальних програм.Країни-імпортери, що приймають іноземну робочу силу, отримують від цього такі переваги:іммігранти поліпшують демографічну;збільшується об'єм робочої сили в складі якої переважають висококваліфіковані спеціалісти;підвищуються темпи економічного зростання і науково-технічного прогресу;

Економічні і соціальні наслідки міжнародної трудової міграції4) збільшується об'єм випуску продукції і національного доходу5) зростає конкуренція на внутрішньому ринку праці і як наслідок знижується ціна робочої сили;6) заповнюються вільні соціально-непривабливі та непрестижні робочі місця (домогосподарок, сміттярів, вантажників тощо);7) приріст податкових надходжень до бюджету внаслідок підвищення темпів економічного зростання.

Недоліки імміграції додаткова конкуренція на ринку праці призводить до зростання безробіття;масову імміграцію завжди супроводжують зростання соціальної напруженості в суспільстві, конфлікти на расовому, національному та регіональному ґрунті, зростання злочинності та інших негативних явищ;працівники-іноземці, як правило, зазнають у країні – імпортері робочої сили різних форм дискримінації, починаючи з умов прийняття на роботу, оплати праці і закінчуючи сферою медичного обслуговування, страхування.

Перекази мігрантів в 1990-2007 рр., млрд. дол. США, 2007 – 370 млрд. дол. США

Глобальні перекази мігрантів:Глобальні перекази мігрантів:у 2008 р. склали 338 млрд. дол. США, у 2009 р. склали 317 млрд. дол. США У 2010 р. склали 325 млрд. дол. США У Лівані, Лесото, Непалі, Таджикистані і деяких інших країнах, грошові перекази становлять понад 20% ВВП. Кваліфіковані мігранти можуть заробляти у декілька разів більше, ніж якби вони залишилися вдома. Дослідження румунської еміграції до Америки дійшло висновку, що середній емігрант заробив майже на $12000 на рік більше в Америці, ніж він заробив би на батьківщині, що є величезною надбавкою для будь-кого з країни, у якій дохід на душу населення складає близько $7500 США (за ринковим обмінним курсом).Перекази зовнішніх трудових мігрантів в економіку країн-донорів іноді сягають до 35 % їхнього ВВП.

Перекази мігрантів

8.5. Регулювання міжнародних міграційних процесівДо методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:1)адміністративно-правові методи:а)законодавство про юридичний, політичний і професійний статусів мігрантів;б)національні служби імміграції, які проводять:контроль за в'їздом іммігрантів до країни;видають дозвіл на в'їзд на роботу;видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;в)міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:2)економічні методи:а)вербування іноземних робітників, що включає такі стимули для імміграції робітників:надання роботи;порівняно високий рівень заробітної плати;житлові умови;отримання кваліфікації й освіти;медичне обслуговування тощо;б)залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;в)видача ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

8.6. Україна в світових міграційних процесахГоловними причинами еміграції населення з України:низький життєвий рівень населення;незадоволеність роботою та умовами праці;недостатній рівень заробітної платні;національні причини (виїзд на історичну батьківщину, наприклад євреїв);екологічні причини;політичні причини7) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею зростання безробіття, процеси роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням; 2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни; 3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах; 4) інтенсифікація міграційних процесів на національному ґрунті; 5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

ПРИЧИНИ територіальної міграції:1) структурна перебудова економіки і пов'язані з нею зростання безробіття, процеси роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням; 2) нерівномірність в розміщенні продуктивних сил, суттєві відмінності в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни; 3) різке погіршення екологічної ситуації в окремих регіонах; 4) інтенсифікація міграційних процесів на національному ґрунті; 5) розширення зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізація режиму виїзду громадян за кордон.

Україна в світових міграційних процесахЕміграцію робочої сили з України можна поділити на етапи:І етап — кінець XVIII ст. (1799 р.) — кінець XIX ст. (1899 p.). Він характеризується виїздом переважно сільських мешканців із Західних регіонів України. Населення емігрувало через економічні труднощі. Головні напрямки еміграції: США — більше 200 тис. осіб, Південна Америка — 300 тис. осіб.IIетап — з 1899 р. по 1914 р. Основні особливості:еміграція робітників, селян, інтелігенції;напрямок еміграції — СІЛА, Канада, Південна Америка;кількість емігрантів — близько 400 тис. осіб.

Еміграцію робочої сили з України можна поділити на етапи:IIIетап — з 1918 р. по 1939 р. Основні особливості:еміграція робочої сили в основному з політичних мотивів;високий рівень освіти емігрантів;напрямок еміграції — США, Канада, Західна Європа;різке скорочення кількості емігрантів — близько 40 тис. осіб.IVетап — 1945—1960 pp. Основні особливості:мотиви еміграції в основному політичні;зростання частки висококваліфікованих емігрантів;напрямок еміграції: США — 80 тис. осіб, Канада -- 50 тис., Західна Європа — 70 тис., Південна Америка — 120 тис., Австралія — 21 тис. осіб.

Еміграцію робочої сили з України можна поділити на етапи:Vетап — з 1960 р. по теперішній час. Основні особливості:виїзд кваліфікованих кадрів — "відплив інтелекту";напрямок еміграції: США — 52 тис. осіб (1990 p.); Західна Європа -146 тис., Ізраїль — 230 тис. осіб.Характеризується:1) припиненням зниження загального рівня мобільності населення, що мало місце у 1990-х роках; 2) у 2002-2007 рр., на відміну від попереднього періоду, щорічна чисельність осіб, які змінюють офіційне місце проживання, стабілізувалася на рівні близько 1,5 млн., перш за все тенденція до стабілізації охопила внутрідержавну міграцію, на яку припадає основна частина міграційних переміщень;

Міграція населення в Україні протягом 2007-2010 рр.

Дані вибіркового обстеження українських мігрантів, 2004-2008 рр.

Переважають сезонні міграції

За віковими групами та країнами призначення

Переважають чоловіки та жінки у віці 40-59 рр., одружені та заміжніПереважають чоловіки та жінки у віці 40-59 рр., одружені та заміжніПереважання людей з повною загальною середньою освітою (63,5% серед чоловіків, 53,4% серед жінок)Натомість серед осіб з вищою освітою 10,1% чоловіків, 20,1% жінок, біля 11% у середньому)З дозволом на проживання та роботу (30% та 34%) або тільки реєстрацію (43% та 32%)Найповнішою мірою правовий статус трудових мігрантів було оформлено у Чеській Республіці, Португалії та Іспанії – більше половини трудових мігрантів з України, які працювали в цих країнах, одержали дозвіл на проживання та на роботу. В Італії відповідна частка становила 31,9%, в Угорщині, Польщі, Російській Федерації – близько 22%Переважають західні регіони УкраїниПереважають наймані працівники у сфері домогосподарств та на підприємствах

Розподіл мігрантів за видами економічної діяльності

Розподіл за сферами та кваліфікацією

Заходи з міграційної політики України

Заходи з міграційної політики України

Посилення територіальної міграції населення України зумовлюється такими причинами: 1) структурною перебудовою економіки; 2) нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни; 3) різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах; 4) інтенсифікацією міграційних процесів на національному ґрунті; 5) розширенням зовнішньоекономічних зв'язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

Україна на світовому ринку праці Головні чинники масової еміграції:велика різниця в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні й країнах Заходу;відсутність перспектив професійною зростання для багатьох здібних людей;економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;відсутність безпеки громадян.Переваги України від міграції робочої сили:1) знизити рівень безробіття і пом'якшити таким чином соціальну напруженість у суспільстві;2) значну частину заробітної плати емігранти переказуватимуть на батьківщину, що поповнить валютний фонд країни;3) розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку робочої сили від країн — можливих користувачів її трудових ресурсів.

Україна на світовому ринку праці Можливі канали припливу іммігрантів:1) повернення на батьківщину частини тих українців, котрі живуть і працюють у Росії, інших країнах, що утворилися на теренах колишнього Союзу;2) рееміграція патріотично налаштованих представників далекого зарубіжжя, які проживають у Північній та Південній Америці, Австралії та інших країнах світу;3) запрошення за потреби на роботу спеціалістів і робочих кадрів з різних країн Європи, Азії, Америки за ліцензіями;4) в'їзд біженців, які рятують своє життя, а також повернення раніше депортованих народів (кримських татар, німців).