Презентація на тему:
Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання

Л.В.Пономаренко Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання Х. : Вид. група «Основа», 2009.— 144 c. — (Б-ка журн. «Початкове навчання та виховання»; Вип. 11 (71))

Посібник містить матеріал щодо актуальності проблем екологічного виховання молодших класів; опис форм, методів, шляхів формування у дітей навичок відповідального ставлення до природи. Вміщено розробоки уроків та виховних заходів, що сприятимуть реалізації завдань екологічного виховання учнів. Для вчителів, методистів початкового навчання, заступників директорів з НВР, керівників шкільних гуртків.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Проблема екологічного виховання у сучасній психолого- педагогічній літературі Форми, методи та засоби екологічного виховання молодших школярів Шляхи екологічного виховання молодших школярів

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ З ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Вплив дитячої літератури на формування екологічного ставлення до природи Використання малих жанрів українського фольклору на уроках в початковій школі Розробки уроків та виховних заходів з використанням малих жанрів українського фольклору, спрямованих на екологічне виховання учнів початкових класів ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

ВСТУП У наш час людство переживає надзвичайно критичний період своєї історії — період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, зростання забруднення екології, деградації людської моралі. Для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, фізичного, хімічного, екологічного та іншого характеру. Сучасна наука про довкілля використовує найновітніші методи та апаратуру для цих наук — і природничих і соціальних. Але екологічна криза нівечить природу нашої країни. Вирішення екологічного лиха є одним з найголовніших практичних завдань для нашого суспільства. Від забруднення природне оточення страждає і хворіє: погіршуються умови життя рослин, тварин і самої людини. Щоб вижити людині потрібно зберегти природу Землі. На сучасному етапі і педагоги, і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правил поведінки в природі, збереження всього живого на Землі. Першочерговим завданням вивчення природознавчої змістової лінії освітньої галузі “Людина і світ” Державного стандарту початкової загальної освіти є ознайомлення дітей з основами екологічної грамоти з метою подальшої неперервної екологічної освіти, яка сприяла б формуванню в майбутніх громадянах цілісного світосприймання та філософії природо шанування. І чим раніше починається робота з екологічного виховання учнів, тим вищою буде її педагогічна ефективність і результативність.

Молодші школярі повинні усвідомити сутність екологічного виховання. Діти — наше майбутнє, і вони повинні зберегти середовище для наступних поколінь. Отже, екологічне виховання повинно починатися з самого дитинства, бо набуті знання в цей час можуть надалі перетворитися в міцні переконання. Але, не дивлячись на достатнє висвітлення в літературі проблем екологічного виховання, на проведення різних заходів, присвячених цьому питанню, рівень екологічної вихованості учнів залишається на низькому рівні. Проблеми методики навчання, введення нових форм і засобів екологічного виховання і освіти саме для молодших школярів ставляться особливо гостро. На початку ХХІ ст. наша школа не має визначеної програми наближення дітей до живої природи, її пізнання на видовому, наочному рівні. Цим і пояснюється актуальність роботи «Екологічне виховання молодших школярів у процесі навчання».

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Проблема екологічного виховання у сучасній психолого-педагогічній літературі Проблемою екологічного виховання педагоги стали займатися ще в XVII – XVIII століттях, хоча у той час ще не було науки екології і не було терміну «екологічне виховання». В античні часи природа вивчалася шляхом спостереження і невід’ємності від неї. Стародавні греки і християни в період середньовіччя також вважали недопустимим втручання людини у природні процеси. На початку ХХ століття з’явився «біологічний метод». З 1945 до 1962 роки проводилося пояснювальне читання текстів про природу, яке призвело до споживацького ставлення до оточуючого світу. Основи дбайливого ставлення до природи треба закладати у початковій школі. Молодший шкільний вік найбільш цінний етап у розвитку екологічної культури особистості. Бо діти особливо чутливі до добра, допитливі. Саме в цей час слід закладати моральні основи, розвивати почуття прекрасного, вміння бачити красу природи. Тому екологічне виховання повинно починатися з раннього дитинства. У наші дні питання екологічного виховання набули нову актуальність і вирішувати його – задача сучасної школи.

Форми, методи та засоби екологічного виховання молодших школярів Екологічне виховання – складова частина етичного виховання. Тому, під екологічним вихованням розуміється єдність екологічної свідомості і поведінки, гармонійної з природою. На формування екологічної свідомості роблять вплив екологічні знання і переконання. Екологічні уявлення формуються у молодших школярів в першу чергу на уроках природознавства. Знання, переведені у переконання, формують екологічну свідомість. Екологічна поведінка складається з окремих вчинків (сукупність етапів, конкретних дій, умінь і навичок) і відношення людини до вчинків, на які роблять вплив на цілі і мотиви особи. В сутності екологічного виховання є дві сторони: перша – екологічна свідомість, друга – екологічна поведінка. Екологічна поведінка формується з роками і не стільки на уроці, скільки в позакласній і позашкільній діяльності.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в школі, на кожному з яких ставиться пев на мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості учнів. Мета екологічного виховання – формування відповідального відношення до навколишнього середовища, яке відбувається за умов її екологічної свідомості. Екологічна освіта та виховання – один із аспектів гуманізації, який передбачає подолання споживацького ставлення до природи, екологічного невігластва і спрямований, зрештою, на відвернення загрози глобальної екологічної катастрофи. Головна мета екологічної освіти полягає у створенні та забезпеченні протягом усього життя особистості умов становлення і розвитку екологічної культури, як форми регуляції взаємодії людини з природою. Екологічна освіта має бути безперервною і тривати в дошкільний, шкільний та післяшкільний періоди. У початковій школі вона здійснюється, як відомо, на міжпредметній основі. Провідна роль тут належить таким навчальним предметам, як «Ознайомлення з навколишнім світом», «Природознавство» та «Читання». Зміст чинних програм дає змогу сформувати у дітей елементарні природничі та природоохоронні уявлення і поняття, виробити окремі природоохоронні вміння і навички, розкрити взаємозв'язки між неживою та живою природою, природою і людиною. Уже в початкових класах діти мають зрозуміти, що людина — невід'ємна складова частина природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивний, так і негативний.

Шляхи екологічного виховання молодших школярів. Форми організації навчально-виховного процесу − це зовнішній вияв узгодженої діяльності вчителя та учнів, яка відбувається у відповідній послідовності та режимі. З огляду на специфіку еколого-виховного процесу розрізняють такі форми екологічного виховання. Еколого-психологічний тренінг − це комплексна форма екологічного виховання, основана на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямована на корекцію екологічної свідомості особистості. Як засіб в екологічному вихованні можна також використовувати структурні вправи та елементи тренінгу, які підбирає вчитель відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Пропонуються два варі анти тренінгових вправ згідно з їхньою спрямованістю: співпереживання та самоусвідомлення причетності до природи і актуалізація готовності до розв'язання екологічних проблем. Усний журнал – одна з форм масової художньо-пропагандистської роботи з охорони природи. Його підготовка ґрунтується на ініціативі й самодіяльності колективу з моменту зародження задуму. Не варто перетворювати жур нал на набір коротких лекцій, доповідей або монтаж з віршів і пісень. Добре, якщо кожна сторінка журналу буде представлена окремим жанром. Спілкування учасників заходу, зміст виступів повинні мати характер імпровізацій.

Однією з форм екологічного виховання, спрямованого на пізнання природи і розуміння її законів, є еколого-туристичні походи. Під час походу створюються сприятливі умови для учнів, які прагнуть краще пізнати рідний край, вивчити його багатства, зрозуміти красу природи, а також для школярів, які в стінах школи не можуть проявити свої таланти і яскраві риси характеру. Літній екологічний табір – форма екологічного виховання учнів, мета якого розвинути у дітей і підлітків здатність чуйно ставитися до природи, передбачувати наслідки своїх дій, розуміти взаємозв'язок різних явищ у природі. Екологічні акції – дієва форма екологічного виховання. Акція може бути епізодичною або постійною. Такі заходи формують активну життєву позицію дитини, і тому їх треба проводити, починаючи з першого класу школи. Щорічними стали такі всеукраїнські акції: «Збережи ялинку», «Первоцвіт», «Птах року». Тиждень екології. Підготовку до його проведення необхідно починати за 1− 1,5 місяця. За цей час слід скласти план заходів Тижня, розробити сценарії екологічних вікторин, турнірів, ігор, вечорів, проектів тощо. Обов'язково разом з учнями потрібно розподілити ролі або ділянки роботи, за які вони відповідатимуть. Бажано проводити роботу з підготовки так, щоб ініціаторами тих чи інших дій були саме діти, а вчитель лише допомагав впроваджувати їхні ідеї.

Клубні форми роботи в екологічному вихованні, як свідчить педагогічна практика, є ефективними в старшому шкільному віці. Технології для об'єднань можуть бути різноманітними: зустрічі з цікавими людьми; вікторини; демонстрація кінофільмів на певну тематику; обговорення журнальних та газетних статей; розв'язування спеціальних завдань і обговорення життєвих ситуацій; відвідування державних керівних органів тощо. Клуб повинен мати статут, в якому викладено основні положення, мета та завдання клубу. Клуб може мати кілька секцій (наприклад, наукова, театральна, редакційна тощо). Крім того, серед нетрадиційних форм екологічного виховання досить поширеними є екологічна естафета, екологічний турнір, екологічний бумеранг, екологічна вікторина. Серед засобів екологічного виховання учнів слід назвати структурні вправи тренінгу як самостійні одиниці, що можуть бути використані в структурі інших форм екологічного виховання, зазначених вище. Творча «терапія» – відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва. Досить широко можуть бути використані засоби образотворчого мистецтва, ліплення (глина, пластилін), моделювання природними матеріалами, музика. Доцільно використовувати творчу «терапію» в структурі екопсихологічного тренінгу після вправ на емпатію (співпереживання) та ідентифікацію з природними об'єктами. В структурі уроку творча «терапія» вдало інтегрується на будь-якому етапі його залежно від інформації, яку подає вчитель.

Імітаційне моделювання – прогнозування та демонстрація природних процесів і фрагментів екологічної реальності шляхом відбиття створеної моделі через особистісну включеність у неї. На основі міждисциплінарного підходу до вирішення екологічних проблем рядом дослідників було розроблено та апробовано імітаційні екологічні ігри, спрямовані на моделювання предметного змісту екологічної діяльності. Одним з найефективніших методів екологічного виховання є екологічні ігри. Під час проведення ігор формується турботливе ставлення до природи. Ігри та вікторини на екологічну тематику стимулюють інтерес учнів до проблем навколишнього середовища і надають урокам яскравого емоційного забарвлення. Серед змістових і організаційних методів екологічного виховання молодших школярів особливе місце займає бесіда. Саме бесіда виявляє моральну позицію дитини в його відношенні до тварин, рослин, людей. Виховувати почуття, ставлення – це значить словом та ділом і викликати у дитини певну реакцію, спеціально створити певну ситуацію або використовуючи природну обстановку. Екологічні екскурсії − один з методів вивчення предмету екології. Разом з тим їх можна розглядати як урок у живій природі. Проводять такі екскурсії з різною метою і в різних біогеоценозах: у лісі, парку, на луках, біля боліт і озер. Об'єктами ви вчення при цьому є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсії учні вчаться спостерігати за об'єктами і явищами, аналізувати їх, робити висновки і узагальнення.

Екологічний вечір – класична форма екологічного виховання. Готуючи сценарій вечора, до нього можна включити елементи народознавства або повністю присвятити захід обрядам, які тісно пов'язані за своїм змістом з природою. Саме така форма сприяє формуванню національної свідомості майбутнього громадянина нашої держави. Створення і функціонування в школі екологічного патруля є ще однією формою екологічного виховання. Робота екопатруля в школі спрямована на доведення кожному учневі важливості екологічних знань та дотримання норм екологічно грамотної поведінки не тільки в природі, а й у школі, на вулиці, вдома. Протягом певного часу екологічний патруль збирає інформацію про різні види негативної поведінки й діяльності учнів у школі. Результатом таких постережень може бути випуск агітаційних листівок, бюлетенів, газет, дружніх шаржів тощо. Організація екологічної стежки створює умови для виконання системи завдань, які спрямовують діяльність учнів у природному оточенні. Цим визначається і ряд вимог до організації екостежки: вибір місця і протяжності маршруту та природних об'єктів, підготовка екскурсоводів тощо. Цей захід сприяє тому, що учні вивчають об'єкти і явища в самій природі, визначають види рослин і тварин, з'ясовують шляхи впливу людини на довкілля, дізнаються про види природокористування, накопичують досвід оцінювання характеру і результатів взаємодії людини і природи, оволодівають навичками екологічно грамотної поведінки в природному середовищі, розширюють свій кругозір щодо сучасних природоохоонних проблем і шляхів їх розв'язання.

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ З ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ Вплив дитячої літератури на формування екологічного ставлення до природи Формування екологічної культури припускає як освіту, так і виховання. Екологічній освіті останнім часом приділяється досить багато уваги: розроблені програми, існують підручники, навчальні посібники. Ціль – розповісти “про завдання відновлення родючості ґрунтів і лісів, про небезпеку недостатньо контрольованої атомної енергетики, поховання радіоактивних відходів, використання відпрацьованого ядерного палива, нагромадження і знищення хімічної та іншої зброї, якісних змін гідросфери й атмосфери”. Але однієї екологічної освіти недостатньо: часто люди, що володіють екологічними знаннями, заради вигоди або через байдужість завдають шкоди природі. “У людства є шанс знайти вихід із глобальних криз, але для цього необхідно пройти через епоху духовної реформації й вироблення нової системи базисних цінностей”.

Своєрідний культурно-генетичний код української цивілізації відбився у відносинах людини до природи і літератури про природу, вірніше – про людину та природу, а точніше – про людину в природі. Про усвідомлення споріднення з усім живим свідчить вся українська культура. Народні традиції дбайливого, шанобливого відношення не тільки до тварини, але й до рослинного світу сходяться до фольклору: людина не відокремлює себе від природи й , звичайно ж, не ставить себе над нею. Досить згадати колискові пісні, прислів'я, казки (особливо про тварин), календарно-обрядові пісні, билини. Природа платить людині добром за добро. Природа й людина – у нерозривному зв'язку. Питання, які торкаються використання дитячої літератури для формування екологічних знань у школярів, мають глибокий психологічний і педагогічний зміст. Діти з перевагою образного мислення, почуттєвого сприйняття з перевагою першої сигнальної системи більш успішно працюють, якщо є опора на образ, переживання, художнє сприйняття. Моральний, інтелектуальний, естетичний розвиток, і в кінці кінців екологічний розвиток дітей прямо пов'язані з одержуваним ними духовним хлібом. Входження дитини в книжковий всесвіт відбувається в першу чергу за допомогою літератури, спеціально створеної для дітей. Саме дитяча література живить розум і уяву дитини, відкриваючи їй нові світи, образи й моделі поведiнки, будучи потужним засобом духовного розвитку особистості. Використання дитячої літератури у формуванні екологічних уявлень школярів прямо пов'язане з тим, яким чином дитина сприймає художній твір.

Більшість творiв екологічної спрямованості відрізняються повчальністю, їхні форми і жанри не завжди здатні зацікавити дитину. Якщо твiр підібраний не правильно, то й мови не може бути про те , що екологічне виховання буде ефективним. Необхідно враховувати й ті зміни, які сьогодні відбуваються в сфері читацького інтересу молодших школярів. Відомо, що сучасна дитяча література програє в змаганні з телебаченням, комп'ютерними іграми й т.д. У цьому змісті, тільки ретельно підібраний твiр дитячоi лiтератури, по-сьогоденню цікавий, здатний захопити дитину, може допомогати формуванню в неї екологічних уявлень. У цілому, можна констатувати, що казки, оповідання, легенди, вірші, підібрані по відповідних темах, покликані підвести до екологічних понять. Сюжет, що розвертається, вводить проблемну ситуацію для рослини, тварини, людини. Зацікавлено очікують діти розв'язки, виходу зі сформованої ситуації, у якій і розкривається суть явищ, "налагоджуються" перші подання про взаємозв'язки в природі. Через образ, почуття, через переживання вчитель приводить дітей до основ знання та ціннісних орієнтацій. Таким чином, можна сказати, що головною метою художньої літератури є формування у дитини “екології душі”, як найважливішої умови етичного відношення дитини до природи.

Використання малих жанрів українського фольклору на уроках в початковій школі Художнє слово вийшло в життя і побут як один із засобів задоволення притаманної людині потреби у прекрасному і як органічний компонент її вірувань та світоглядних уявлень. За своїм походженням воно таке ж давнє, як і примітивні наскальні малюнки первісної людини чи предмети побуту з різноманітними прикрасами. Усна народна творчість передається з покоління в покоління, з вуст в уста. Ці твори виражають досвід народу, ідеали, настрій в різні часи. Регулярні записи творів усної народної словесності почалися лише у XVII – XIX ст. тому, зрозуміло, багато з архаїчних верств фольклорної традиції втрачено. Але збережений матеріал, що записаний пізніше, багатий чисельними змістовними, образними елементами глибокої давнини. У різних жанрах українського фольклору простежують відгомін побутово-звичаєвих відносин, реалій укладу життя, суспільного устрою, природу. Його функціонування пов’язане з традиційними обрядами, звичаями, трудовими заняттями, дозвіллям. Проміжне місце між поетичним і прозовим фольклором займають короткі народні влучні вислови, до них належать: прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, чистомовки. Це і є малі жанри українського фольклору. Відображаючи навколишнє з’явились прислів’я, приказки.

Навчання учнів в початкових класах тісно пов’язане з українським фольклором. Саме через ці перлини народної творчості діти сприймають все що їх оточує. Кожен урок в школі включає в себе один з видів фольклору: загадку, вірш, прислів’я, приказку, скоромовку, пісню, казку, чистомовку. З метою екологічного виховання учнів молодших класів у навчально-виховному процесі доцільно якомога ширше використовувати ці малі жанри українського фольклору. У роботі з учнями найбільшу увагу слід приділяти прислів’ям і приказкам, у яких мова йде про спостереження за природою, про пори року. У загадках для дітей є досить цінний пізнавальний матеріал про природу, про взаємозв’язки в ній, і цим самим вони заохочують дитячу допитливість. У загадках звеличується природа, звертається увага на її красу та чарівність. Отже ми бачимо, що загадки, прислів’я, приказки, казки використовуються на таких уроках читання, українська мова, математика, природознавство, музика, російська мова, основи здоров’я, трудове навчання, образотворче мистецтво.

Розробки уроків та виховних заходів з використанням малих жанрів українського фольклору, спрямованих на екологічне виховання учнів початкових класів.   Загальноосвітнім навчальним закладом відводиться провідна і найважливіша роль в екологічній освіті і вихованні учнівської молоді. Мета загальної середньої освіти — формування особистості з новим, ексцентричним типом мислення і свідомості, високим ступенем екологічної культури. У загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня (1-4 класи) забезпечуються: елементарні знання про природу та взаємозв’язки у ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи; розуміння погіршення стану навколишнього середовища внаслідок нераціональної господарської діяльності та особистої причетності до екологічних проблем; розвиток ціннісного ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, комунікативних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості; формування елементів здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки. Екологічне виховання здійснюється через такі форми виховання, як уроки, позакласна робота і позаурочна робота.

Наведемо приклади уроків, виховних заходів з теми, яку ми розглядаємо. Тема: Природа навколо нас. Тема: Поняття про обертання Землі навколо осі і рух її навколо сонця. Тема: Різноманітність водойм. Річки. Тема: Комахи. Урок-казка Тема: Квіткове поле. Тема: Природні зони України. Лісостеп і Степ. Тема: Весняні первоцвіти. Тема: Тварини — частина живої природи. Зимове спортивне свято Свято - конкурс ,,Осiннiй вернiсаж” Урок з розвитку зв'язного мовлення «ДОПОМОГА ПТАХАМ ВЗИМКУ» Тема. Твір-опис природи за власним спостереженням «Каштан». Тема. Написання твору «Зима-чарівниця» Тема.ТВАРИНИ. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН.ТВАРИНИ І ЛЮДИНА Тема: «Лиха зима ховається, а сонечко прогляне». 

Екологічна гра «Павутинка» Екологічні казки: «Троє поросят» і «Еколобок» Тема. «ВЕСНА В ЖИТТІ ТВАРИН.» Тема. «УРОК-ПОДОРОЖ ДО ЗИМОВОГО ЛІСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ.» ВИХОВНИЙ ЗАХІД «СХАМЕНІТЬСЯ, ЛЮДИ, ЩЕ НЕ ПІЗНО» ТИЖДЕНЬ ЛІСУ. Урок-екскурсія. СВЯТО «ОСІННЯ КАЗКА». Тема. «Рослини. Різноманітність рослин. Що дають рослини людям? Як потрібно турбуватися про рослинний світ?» Тема. «БАРВИ НАВКОЛО НАС» Тема. «ПРИРОДА НАВКОЛО ТЕБЕ» Виховна година « Мороз і вітер…»  Дидактичні ігри по екології 

ВИСНОВКИ У даній роботі показано, у чому полягають особливості екологічного виховання. Екологічна емоційність неможлива без знань про об'єкт співчуття, у той же час екологічна культура неможлива без емоційного співпереживання особистістю проблем природи. Існують різні погляди на кількість і зміст окремих галузей сучасної екології. Нам здається, що для молодших школярів досить виділити всього кілька великих напрямків. Ми виділяємо три таких напрямки: класична екологія, соціальна екологія (у тому числі і етика міжлюдських відносин) і прикладна екологія (охорона природи, рослин, тварин ). Всі ці напрямки повинні бути в тому або іншому ступені відбиті і у змісті освіти молодших школярів як першого щабля єдиної безперервної системи екологічного виховання. Саме правильно підібране і грамотно піднесене художнє слово є тим середовищем, що може повністю захопити дитину, викликати її інтерес, стати предметом для аналізу , міркувань, роздумів. Тільки емоційно забарвлена інформація, яка є в творах дитячої літератури, буде особистісно значимою і трансформується в діяльність дитини, спрямовану на гуманне, екологічне відношення до об'єктів живої і неживої природи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Абдуллаєв З.Н. Екологічне ставлення і екологічна свідомість // Філософські науки. − 1991.− № 2. − С. 186−190. Бабакова Т.А. Еколого-краєзнавча робота з молодшими школярами // Початкова школа. − 1993. −№ 9. −С. 16− 17. Бауер М.Й. Методологія екологічної освіти − Ч.: Вища школа, 2000. − 256с. Бобылева Л.Д. Повышение эффективности экологического воспитания // Биология в школе. − 1996. − № 3. − С. 57−59. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения: В 2 т. − М.: Педагогіка, 1989. − Т.2. −342 с. Василенко Г.С. Екологічна освіта та виховання // Початкова школа. − 2007. − № 6. − С. 6−8. Дудік Г. С. Формування свідомості дітей починається змалку // Початкова школа. – 2007. – № 6. – С. 19–21. Жестова Н.С. Проведення екскурсій до лісу // Початкова школа. − 1991. − № 7. − С. 30−34. Запорожан З.Е. Екологія в початковій школі – К.: Вища школа, 2005. – 251 с. Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Экологическое образование школьников во внеклассной работе − М.: Просвещение, 1984. −158 с.

Захлебный А.Н., Суравегина И.Т. Научно-технический прогресс и эколо-гическое образование // Советская педагогика.−1985. −№12− С. 47−49. Зверев Н.Д. Экогласность и образование // Советская педагогика − 1991. − № 1. − С. 9−11. Зверев Н.Д. Екология в школьном обучении − М.: Просвещение, 1980. − 213 с. Иванова Т.С. Экологическое образование и воспитание в начальной школе – К.: Радуга, 2003. – 56 с. Колесник М.О. Форми, засоби та методи екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – № 3. – С.15–19. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.Ж., Песталоцци И.Г − Педагогическое наследие − М.: Педагогика, 1987. −329 с. Коменский Я.А., Локк Д. Педагогическое наследие−М.:Педагогика,1989−415 с. Костенков П.П.Экологическое воспитание школьников – М.: Просвещение, 1990. – 160 с. Котєнєва І.С. Історико-педагогічні аспекти естетико-екологічного виховання особистості // Екологічний вісник. – 2006. – № 19. – С. 140–149. Куляба Л.В. Екологічне виховання учнів // Пед. думка – 2004. – № 4. – С. 45–53. Леонтьев А.Н.Деятельность.Сознание.Личность –М:Политиздат,1977– 324 с. Лихачев Б.Т. Экология личности // Педагогика. – 1993. − № 2. – С. 19-21.

ДОДАТКИ Екологічна гра «Можна – не можна» Екологічна казка «Подорож Еколобка» ЗБІРКА ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ 3 КЛАСУ НАРОДНІ ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ ПРО ПРИРОДУ Методика організації екологічної стежини АНКЕТА ВЧИТЕЛЯ