Презентація на тему:
Сузір*я та зоряні карти

Сузір`я та зоряні карти Роботу виконала учениця 11-Ф класу Спеціалізованої школи №28 м.Черкаси Коваленко Вероніка

План: Мета; Поняття “сузір`я”; Історія; Небесна сфера; а)зодіакальні сузір’я і знаки Зодіаку Процесія; Висновок; Використана література.

Ознайомитися із поняттям “сузір’я”, їх походженням та назвами; розглянути зодіакальні сузір’я та навчитися користуватися зоряними картами. Мета:

Сузір’я – це певна ділянка зоряного неба з чітко окресленими межами, що охоплює всі належні їй світила і яка має власну назву.

Історія: Історія зоряної карти почалася в глибокій старовині. Ми не знаємо, хто і коли першим помістив найяскравішізірки в простір уявних фігур.  Найбільш смілива з відомих авторам гіпотез відносить час виділення першого сузір'їв до епохи виникнення наскального живопису. Вперше стародавня "картинна галерея" була відкрита в 1879 р. на півночі Іспанії, в печері Альтаміра, археологом Саутуоли. А точніше сказати, його п'ятирічною донькою. Саме вона звернула увагу батька на фігури, намальовані на стелі печери

У деяких сузір’ях виділяють менші групи зір, наприклад Плеяди та Гіади в сузір’ї Тельця, Ківш у сузір’ї Великої Ведмедиці тощо. Поряд із загальноприйнятими в астрономії назвами для окремих сузір’їв вживають і народні назви. Так, в Україні Велика Ведмедиця – це “Великий Віз”, Мала Ведмедиця – “Малий Віз”, Кассіопея – “Борона” чи “Пасіка”, Дельфін – “Криниця”, Пояс Оріона – “Косарі”, Орел – “Дівчина з відрами”, зоряне скупчення Гіади, що утворюють голову Тельця, - “Чепіги”, а зоряне скупчення Плеяди – “Стожари”.

Сузір’я на небі знаходять, у думці сполучаючи їх найяскравіші зорі прямими лініями в фігуру. На малюнку зображено розташування зір у сузір’ї Великої Ведмедиці.

У кожному сузір’ї яскраві зорі здавна позначали грецькими буквами, найяскравіші зорю здебільшого – буквою α, потім буквами β, γ і т.д. в алфавітному порядку в міру спадання яскравості; наприклад, Полярна зоря - α сузір’я Малої Ведмедиці.

Небесна сфера – це уявна сфера довільного радіусу, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору.

а)зодіакальні сузір’я і знаки Зодіаку: Екліптика - велике коло, по якому центр диска Сонця здійснює свій видимий річний рух на небесній сфері Шлях Сонця на небі уздовж екліптики пролягає серед певних сузір’їв, які здавна мають назву зодіакальних (від грецького “зоон” – “тварина” і похідного від цього слова “зодіакос”, тобто “тваринний”), оскільки серед назв цих сузір’їв багато назв тварин. Слово “Зодіак ” означає “коло із зображенням тварин” або “пояс тварин”.

В зодіаку налічується 12 сузір’їв: Риби ( ) Овен ( ) Тілець ( ) Близнюки ( ) Рак ( ) Лев ( ) Діва ( ) Терези ( ) Скорпіон ( ) Стрілець ( ) Козеріг ( ) Водолій ( )

Між сузір’ями Скорпіона і Стрільця Сонце з 20 листопада по 18 грудня перебуває у 13 сузір’ї – Змієносця, але так як у році тільки 12 місяців і більшість зір цього сузір’я розміщені далеко від екліптики, то його до зодіакальних не відносять. Весь пояс зодіакальних сузір’їв називається Зодіаком. Протяжність зодіакальних сузір’їв вздовж екліптики різна: найбільша протяжність у сузір’я Тільця, Діви і Стрільця (400), а по сузір’ю Скорпіона проходить дуга екліптики, що дорівнює всього 50. Тому для зручності екліптика розділена на 12 рівних частин по 300 кожна, які називаються знаками Зодіака.

Знаки Зодіака відлічують уздовж екліптики на схід від точки весняного рівнодення так, що першим є знак Овна; понад 2 000 років тому Сонце проходило цей відрізок екліптики з 21 березня по 21 квітня. Другим знаком Зодіака є знак Тельця, Сонце проходило його з 22 квітня по 21 травня, і так далі. В кожному знаку Зодіака сонце перебуває місяць.

Весною Сонце послідовно проходить по сузір’ях Риби, Овна, Тільця, літом – по сузір’ях Близнюків, Рака, Лева, восени – по сузір’ях Діви, Терезів, Скорпіона (а також Змієносця), а зимою – по сузір’ях Стрільця, Козеріга і Водолія.

Процесія: Явище прецесії було відкрите ще давньогрецьким астроном Гіппархом (ІІ ст. до н. е.), а пояснив причину прецесії Ньютон.

Така невідповідність знаків Зодіака зодіакальним сузір’ям пояснюється тим, що точка весняного рівнодення , до якої “прив’язані” знаки Зодіака, не займає постійного положення на небі, а весь час рухається назустріч видимому річному рухові Сонця. За рік вона зміщується вздовж екліптики на незначну величину в 50,26 .Таким чином, точка весняного рівнодення поступово зміщується вздовж усього зодіакального сузір’я (чи знаку), проходячи весь Зодіак за 25 800 років.Такий зворотний рух точки весняного рівнодення називається прецесією рівнодення (з лат. – “випередження”).

Оскільки Земля не має правильної сферичної форми, а вісь її добового обертання нахилена до площини екліптики під кутом 66,50, то Місяць і Сонце, притягаючи найближчі до них приекваторіальні маси Землі сильніше, ніж найвіддаленіші, створюють обертальний момент, який намагається сумістити площину земного екватора з площиною земної орбіти, а вісь обертання Землі встановити перпендикулярно до площини екліптики.Та швидке обертання Землі перешкоджає цьому. Як наслідок, вісь Землі, наче вісь велетенської дзиґи, описує в просторі навколо середнього положення конус розхилом 23026,5 з періодом у 25 800 років

При цьому у просторі змінюється положення площини екватора, а отже і точок рівнодень, у яких екватор перетинається з екліптикою. Змінюється також і положення полюсів світу серед зір. Кожний з них за 25 800 років описує на небі мале коло радіусом 23026,5 навколо полюса екліптики. Внаслідок прецесії сітка небесних координат безперервно, хоч і дуже повільно, зміщується відносно зір, тому й умови їхньої видимості у певному пункті змінюється з часом. Так, через 12 000 років більшої частини сузір’я Оріона на території України не буде видно.

Висновок:   Пізнання зоряного неба - невід'ємна частина світової культури, яка зачіпає багато, часом зовсім різнопланові галузі людської діяльності - від власне астрономії до історії мистецтв.  Формування укладу життя йшло під впливом не одного тільки кліматичного, а й астрономічного фактора - періодично спостережуваних небесних явищ. Останні, будучи природними індикаторами сезонних кліматичних змін, ставали основою релігійно-культових систем, у свою чергу представляли собою ідеологічний фундамент системи суспільної. Зв'язок між небесними явищами і погодою в колективнійсвідомості людей древнього світу зводила перші в ранг надприродного божественного закону, який визначав життя природи і суспільства. Тлумачі цього закону грали в соціумі організуючу роль, бо завдяки своїм знанням вони ставали в уявленні народу провідниками волі обожнених небесних світил. І саме такі люди осмислювали на доступному їм рівні природні феномени і будували відповідну картину світу. 

Використана література: 1. М.М. Дагаєв "Спостереження зоряного неба". Москва "Наука", 1983 р  2. Карпенко Ю.О. "Назви зоряного неба". - Москва. "Наука", 1981 р  3. І. А. Климишин. "Астрономія наших днів" - Москва. "Наука", 1976 р  4. І.А. Клімшін "Елементарна Астрономія", Москва. "Наука", 1991 р  5. Довідник з астрономії. Під ред. Зіміна.