Презентація на тему:
Картини російських художників, присвячені Бородінській битві (за романом "Війна і мир" Л. Толстого).

Тема: Картини російських художників, присвячені Бородінській битві (за романом "Війна і мир" Л. Толстого).

Мета: ознайомити учнів з кращими зразками полотен художників, вчити бачити, спостерігати, порівнювати з текстом, визначати довершеність, правдивість, колорит картин, особливості передачі їх ідейного змісту. Розвивати самостійне мислення, багатство мови, працювати з літературою, виступати перед аудиторією. Обладнання: репродукції відомих картин. Тип уроку: урок-екскурсія в картинну галерею

Учень читає вірш М. Лєрмонтова. «Бородіно» Питання до тексту вірша: Чому ж такий дорогий і пам'ятний нам оспіваний поетом день? Чому Л. Толстой присвятив цій події значну частину роману «Війна і мир»? Коли ж відбувся Бородінський бій ? (7.09.1812р.)

Багато сказано, написано, створено про цю історичну подію, багато прочитано про це. Сьогодні ми проведемо разом з творчою групою мистецтвознавців заочну екскурсію в один із залів нашої картинної галереї, де зібрані твори образотворчого мистецтва, присвячені знаменній даті - Бородіно. Ранком 7 вересня 1812р. прогриміли перші залпи. Найвеличніше на ту пору побоїще почалось. 1 ви його побачите. У владі художника зробити видимим те, що трапилось багато років тому назад. Ви зможете згадати описи бою. зроблені Л. Толстим у романі, порівняти з зображенням основних подій, героїв, розширите свої знання з теми, заглибитесь у творчий світ художника., особливості зображення теми в образотворчому мистецтві.

Відкриваємо нашу галерею. Слово творчій групі мистецтвознавців - екскурсоводів. 1 екскурсовод (пара №1). Картина. Панорама „Бородінська битва". Ми піднімаємось по вузькій крутій драбинці в круглий зал. Посередині оглядовий майданчик. З неї ми і дивимось на панораму. Привільна даль поля. В березові гаї заглянула золота осінь. Над полем в'ється димок. Але це вранішній туман, а дим артилерійських залпів і пожарів. Мирне поле стало полем смертельного бою. Тут і артилерія, і кавалерія, і піхота. Сяють на сонці штики і шаблі.

Ф. А. Рубо. БОРОДИНСКАЯ БИТВА. Фрагмент. 1911. Музей-панорама «Бородинская битва».

В розпалі бою у ворожі ряди врізався російський кирасир. У нього з голови збили шолом. Обличчя кірасира в крові. Поранений, він продовжує мужньо боротися. Коли дивишся на нього і на інших бійців, серце завмирає від хвилювання, і віриш, що це та сама битва, про яку читаєш у творі Толстого „Війна і мир ". Цю панораму разом з іншими худ. створив до 100 - річного ювілею Бородінської битви російський художник Франц Олексійович Рубо. І зараз будинок на Кутузовському проспекті в Москві, де знаходиться панорама, щорічно відвідує близько мільйона чоловік.

Ф. А. Рубо. БОРОДИНСКАЯ БИТВА

2 екскурсовод (пара №1). Звичайно, в худ. музеях і галереях в одному залі розвішано декілька артин. А панорама одна займає весь, спеціально для неї побудований круглий зал. Полотно Бородінської панорами розписане масляними фарбами і тягнеться по кругу на 115м. На ньому 3 тисячі фігур. Сама панорама яскраво освітлена, і глядачі дивляться на неї із темноти.

Ф. А. Рубо. БОРОДИНСКАЯ БИТВА.

І ще одна особливість панорами. Тут є передній план, де складені кілки, колоди, тьмяно блистять гарматні ядра і колеса розбитих гармат. Від оглядового місця до панорами 30 метрів, але яка не велика панорама Рубо. Але всього Бородінського поля і двох армій їй не вмістити. Рубо створив саме головне: лівий фланг російських військ після полудня в момент найвищого накалу бою - атаки французів на село Семенівське.

Карт.2 В цій великій битві помірялись силами два полководці: грізний завойовник і мудрий захисник. Про них особлива розповідь.

С. В. Герасимов. М. И. КУТУЗОВ НА БОРОДИНСКОМ ПОЛЕ

С. В. Герасимов. М. И. КУТУЗОВ НА БОРОДИНСКОМ ПОЛЕ.

Вдалині на лівому фланзі крізь дим видніється село Семенівське, яке вже палає. Кутузов віддає наказ командирам кінноти генералу Уварову, козачому отаману Платову підтримати піхоту, яку він направив на лівий фланг. Сильний і грізний противник Кутузова. Наполеон не знає поразок уже 15 років. Але немає в фігурі сивого фельдмаршала ні слабості, ні розгубленості. Він вірить в «диво – богатирів». І цю тверду віру художник передав жестом російського полководця: владним, спокійним і величавим.

В. В. Верещагин. НАПОЛЕОН НА БОРОДИНСКИХ ВЫСОТАХ. 1880 — 1897. Государственный Исторический музей.

Екс.2 (пара №2). На картині художника Василя Васильовича Верещагіна „Наполеон на Бородінських висотах" - другий полководець, якого йшла слава як про непереможного. Наполеон сидить на розкладному стільці, схрестивши на грудях руки, поклавши ліву ногу на барабан. Походи, походи - ось життя Наполеона. В 25р. він уже командував армією. Як же зумів художник без слів розповісти про зміни в характері генерала, що став імператором. Маршали і генерали не сміють наблизитись до свого повелителя, щоб не заважати спостерігати за ходом бою. Вони чекають, що це буде його нова блискуча перемога, яка прославить Францію і себе.

У всіх походах Наполеон одягався однаково. Таким і написав його Верещагін. Але постава, в якій художник доводить, що настрій у Наполеона незвичайний. Він весь в напрузі. Ось - ось скочить і в гніві відкине ногою барабан. Де вона, звична радість перемоги? її нема. Уже 7 годин іде атака. Чому ж Кутузов не здається? Чому? Вперше в душу його закрадається тривога і сумнів. Наполеон зжався, втягнув голову в плеч, ніби щось могутнє, невидиме пригнуло його до землі. Біля 40 тис. наших солдат склало голови на Бородінському полі, але зломити дух російських військ Бонапарту не вдалось.

А. Д. Кившенко. ВОЕННЫЙ СОВЕТ В ФИЛЯХ В 1812 ГОДУ. 1880.

Карт. З Проста селянська хата. Напівтемно. Поблискує золото генеральських еполетів. Тут у с. Філях зібралася військова рада, щоб вирішити: чи можливий після понесених втрат бій за Москву. Але що за дитяча голівка видніється з печі? Як говорить про це Толстой?

Екс.З (пара №3). У романі Л. Толстого «Війна і мир» говориться, що коли почалась рада, господарі Савост'янови вийшли в сіни, а 6 - літня Малаша залишилась. І ми, дивлячись на картину Олексія Даниловича Кившенко, ніби присутні на військовій раді. На передній лаві, спиною, зображено сивоголового начальника Головного штабу - Беннигсена.

А. Д. Кившенко. ВОЕННЫЙ СОВЕТ В ФИЛЯХ В 1812 ГОДУ

У червоному кутку, під образами, також сивий, закутаний в плащ. командувач правим флангом - Барклай - де - Толлі. Ну, а хто цей генерал з червоною стрічкою через плече, який у промені світла. Це Дохтуров. людина невеликого росту і великої мужності. Він замінив раненого Багратіона, флеші якого французи атакували 6 разів. А ось і другий герой Бородіна - генерал Раєвський. Він сидить на задній лаві. Багато ворогів полягло при атаках батарей Раєвського. Фатальним називали атакуючі цей центральний редут. Біля вікна, поряд з Раєвським. генерал Коновницин. У нього рум'яне, добре обличчя, як добрий командир врятував багатьом солдатам життя.

А. Д. Кившенко. ВОЕННЫЙ СОВЕТ В ФИЛЯХ В 1812 ГОДУ

Екс.З (пара №3). Поки всі сперечалися, Кутузов сидів у тіні, і раптом він підняв руку. Цей момент і відтворив художник Всі завмерли. Вичікуючи, дивиться на нього Бенігсон, ретельно прислухається Раєвський, насторожився Дохтуров. А генерал Єрмаков скочив, не міг всидіти від хвилювання. Кутузов розуміє цю історичну мить. Він не думає не про свою долю, а про долю Вітчизни. Зберегти армію - означає, врятувати Росію. І Кутузов сказав історичні слова: „Наказую відступити!"

В. В. Верещагин. В КРЕМЛЕ. ПОЖАР. 1887-1898

Екс.4 (пара №4). Карт.4. Москва у вогні. На Поклонній горі, звідки відкривається вид на древню російську столицю, Наполеон зупинився, і чекає ключі від Кремля. Та на поклін Бонапарту ніхто не прийшов. У Москві почались пожежі. Заграва палає і на картині Верещагіна. В Кремлі. Пожар". Наполеон дивиться на московський пожар із Кремля

Подивимось тепер на картину Верещагіна ..Наполеон на Бородінських висотах" ще раз і порівняємо з його картиною» ..В Кремлі. Пожар". У першій картині художник вибрав полотно широке, як саме поле бою. А скільки тут людських постатей: маршали, гренадери. Всі вони стоять перед всевладною людиною в сірому похідному сюртуку й чекають почестей, багатств, орденів.

Екс.4 (пара №4 а). А на картині «В Кремлі. Пожар» та ж людина в сірому. Та тепер він одинокий. Супроводжує Бонапарта лише ад'ютант, який з жахом дивиться на криваві відблиски зорі, які пробиваються крізь зубці кремлівської стіни. І формат картини інший. Полотно здовжилось, витягнулось вгору, фігура Наполеона замкнена у вузькому простінку. Він ніби потрапив у пастку. І справа від нього стіна, і перед ним глуха стіна. Так відтворив художник поразку непереможеного!

Невеселе обличчя імператора, його армія гине безславно, без бою. без єдиного вистрілу. Грабежі перетворюють солдат на грабіжників. Потрібно повертатись. У палаючій Москві, в місті, яке не підкорилось, залишатись небезпечно. Та залишати Москву соромно, потрібно заручитись перемир'ям. І з листом Наполеона, який тепер просить про мир. в Тарутіно, у ставку Кутузова, прибув посол - генерал - ад'ютант Лорістон. Про що вони говорили?

Н. П. Ульянов. ЛОРИСТОН В СТАВКЕ КУТУЗОВА.

Екс.4 (пара №4 б). На картині художника М. П. Ульянова „Лорістон в ставці Кутузова" вам про все розкажуть руки і обличчя. Подивіться, як зневажливо зминає лист Наполеона рука Кутузова. Різко повернувшись, Кутузов пронизує гнівним поглядом посла. А той ніби закам'янів. Руки безсило опущені. В очах безнадія, страх, відчай. Кутузов відмовляється миритись. Для завойовників настав час розплати.

І ось довгождана звістка. Час перемог для Наполеона пройшов. Місто вільне, ворог відступає. Держава врятована!

В. В. Верещагин. НА БОЛЬШОЙ ДОРОГЕ. ОТСТУПЛЕНИЕ. БЕГСТВО.

Екс.5 (пара №5). Разом з худ. Верщагіним, який написав картину „На великій дорозі" ми бачимо безславний шлях відступу Наполеона. Сонячний морозний день. По дорозі, яка обсаджена березами, повільно рухається колона відступаючих французів. Блискуча краса російської зими. І від цієї переможної гри світла, темні фігури французів здаються ще похмурішими. Вони, ніби зграя осліплених сонцем нічних хижих птахів.

До самого горизонту тягнеться колона, як синьо - чорна змія. Французи не йдуть. а тягнуться, ховаючи обличчя в коміри. На землі валяються гвинтівки, ящики, видніються з - під снігу колеса і жерла залишених гармат. А хто ж це їде в кареті? Генерал, маршал чи сам імператор? Рятуючись втечею. Непереможний імператор покинув свою армію і втік в Париж.

И. М. Прянишников. ЭПИЗОД ИЗ ВОЙНЫ 1812 ГОДА. 1874.

Екс.5 (пара №5). Ось перед нами картина „ Фрагменти із війни 1812 р.'' І. М. Пряниш -никова . її герої - звичайні люди - селяни. Супроводжує полонених бідно одягнений мужик з вилами в руках. Ні грамоті, ні військовій науці він не вчився. Проте зумів взяти в полон двох ,, мусью". Писали свої картини про війну Прянишников і Верещагін в різний час, глибше виразити задумане обом допомогли природа. На першій картині ми бачимо сонце, сніг, прозоре повітря, а в картині Прянишникова - мороз та завірюха.

Вчитель. В розмові з другом Верещагін відкривався, що завжди палко любив сонце і хотів його писати. Але став баталістом, чому?

Учень від 1 особи. Верещагін: доки світу загрожують війни, я зобов'язаний сказати правду про неї. Я завжди був проти війни, засуджував корисливість і честолюбство завойовників, на совісті яких розорені міста, згорілі села, смерть солдатів, сльози вдів і сиріт. В серії картин про війну 1812 р. я показав картину, яку поніс завойовник Наполеон і з великою любов'ю я прославив простий народ, який відбив вороже нашестя. Простим людям, захисникам рідної землі присвячена і моя картина «Не займай!»

В. В. Верещагин. НЕ ЗАМАЙ! ДАЙ ПОДОЙТИ! 1887-1897.

Екскурсовод 6. В зимовому одязі непрохідний ліс. На гілках повисли пишні снігові грони, покриті снігом віти ялин, ніби лебедині крила. Ворогу цей ліс страшний, а для партизанів він рідний дім. Головний герой вже немолодий. Борода його побіліла. Та високий, широкоплечий, статичний - він міцний, ніби дуб. Дивишся на цього могутнього лісового богатиря і здається, що за ним стоять і Єрмолай, і Василіса, і партизан Семен, і Денис Давидов - герой партизан, і Платов і ще тисячі таких, що піднялись на ворога. Ім'я у них всіх одне - народ - переможець, основна рушійна сила у війні.

Ось і наближається до кінця наша екскурсія. Багато ми побачили, пізнали, відкрили для себе. Добре попрацювала наша творча група. Хочу лише доповнити тему тим, як увіковічнено пам'ять про ці знаменні події.

1. Одну із московських вулиць прикрашає тріумфальна арка в честь перемоги у війні 1812 р. 2. В Тарутині - стоїть пам'ятник війську, яке „врятувало Росію і Європу''. 3. В Ленінграді біля Казанського собору стоїть статуя – памятник Кутузову. 4. У війну 1941 - 1945 рр орден Кутузова став нагородою воєначальників. 5. Ця історична подія увіковічнена не лише у пам'ятниках, орденах, арках, а й у творах істориків, вчених, письменників, поетів а й художників. Разом з художниками ми сьогодні побували на Бородінському полі, на військовій раді в палаючій Москві, в ставці Кутузова, у партизанів... Про війну художники писали по-різному, але мета була одна - вони хотіли, щоб далеке минуле, ставши зримим, приблизилось до нас, щоб знали про військовий і моральний подвиг народу, його вірності Батьківщині, про мужність і доблесть яких пам'ятає рідна земля, пам'ятаємо ми. То ж шануймо пам'ять минулого.

Домашнє завдання Знайти ще репродукції картин, намалювати ілюстрації до твору «Війна і мир». Підготуватись до творчої роботи.