Презентація на тему:
Картини і стилі Ч 3.

ПРИМІТИВІЗМ (від лат. prіmіtіvus - перший, самий ранній від prіmus - перший) - у найбільш загальному змісті слова, крім його негативного змісту, примітивізм - те ж, що наївний натуралізм - доконструктивна стадія розвитку художньої форми, дитинство мистецтва, незалежно від того, чи відносимо ми це поняття до образотворчої діяльності первісної людини або дитини.

АБСТРАКТНЫЙ ЭКСПРЕССИОНИЗМ Напрямок американського живопису, що виник в Нью-Йорку в 1940-х роках. Художники цього напрямку використовували великі полотна, накладаючи фарбу швидко й енергійно за допомогою широкої кисті, а іноді розхлюпуючи її або кидаючи прямо на полотно. Експресивний метод листа вважався не менш важливим, чим остаточний результат. Інші представники напрямку прагнули додати добуткам безтурботність і загадковість. Не всі добутки були чисто абстрактними (Виллем ДЕ Кунинг, Филип Гастон) або експресивними (Барнет Ньюмен, Марко Ротко), але всі художники розділяли переконання, що спонтанність мальовничого методу допоможе звільнити запам'ятати творчі сили підсвідомості. Творцем абстрактного експресіонізму вважається художник В. Кандинський, його перша абстрактна акварель з'явилася в 1910 р.

Авангардизм АВАНГАРД, Авангардизм Французьке слово (avantgard, avantgardіsme від avant - передовий й garde - загін). Авангард - умовна назва всіх новітніх, експериментальних поглядів, концепцій, плинів, шкіл, творчості окремих художників XX в. Авангардизм - тенденція заперечення традицій й експериментальний пошук нових форм і шляхів творчості, що проявляються у всіляких художніх плинах, поняття, протилежне академізму.

НАТУРАЛИЗМ (франц. naturalіsme від лат. natura - природа, єство) - у широкому змісті слова тенденція до максимально точного зображення, фіксуванню окремих явищ дійсності у всій їхній конкретній повноті без обліку зв'язків і відносин з іншими явищами, а також суб'єктивно-емоційного й інтелектуального ставлення до них художника. У різні історичні епохи натуралізм проявлявся в різних художніх стилях: в "натуральному стилі" мистецтва первісних мисливців, архаїчних стилях древніх культур, наївному мистецтві. У тих випадках, коли натуралістична тенденція починала визначати характер мислення художника, натуралізм виступав як творчий метод. Кінцева мета натуралістичного методу - - абсолютна ілюзорність.

СОЦИАЛИСТИЧНИЙ РЕАЛИЗМ (від лат. socіalіs - суспільний і див. реалізм) - ідеологічний напрямок офіційного мистецтва СРСР в 1934-1991 р. Уперше термін з'явився після Постанови ЦК ВКП/б - Центральний Комітет Всеросійської Комуністичної Партії більшовиків.) від 23 квітня 1932р. "Про перебудову літературно-художніх організацій", що означали фактичну ліквідацію окремих художніх напрямків, плинів, стилів, об'єднань і груп. У тому ж році на квартирі письменника М. Горького відбулася зустріч діячів мистецтва з И. Сталіним, де обговорювався зміст цього терміна, придуманого або Горьким, або Сталіним. Достеменно відомо лише те, що Горький підтримав Сталіна в необхідності створення єдиного творчого методу радянських письменників і художників і позначення його терміном, аналогічним діалектичному матеріалізму в галузі науки.

НЕОКЛАСИЦИЗМ (франц. style neoclas-sіque, ньому. Neoklassіzіsmus від греч. neos - новий і див. Класицизм) - відродження класичних традицій і класичних форм у мистецтві, ретроспективна тенденція художнього мислення, прагнення до "очищення" форм, поверненню до вічних ідеалів античності. У своєму глибинному значенні це прагнення має романтичне зафарбування, є одним із проявів Романтизму. В історії мистецтва Західної Європи Неокласицизмом прийнято називати Класицизм другої половини XVІІІ ст. для того, щоб відрізняти його від Класицизму Італійського Відродження XVІ в. й "Великого стилю" Людовика XІ у мистецтві Франції XVІІ сторіччя. У російському мистецтві в тім ступені, у який це відбувалося в мистецтві Італії або Франції XVІ-XVІІ ст., класичні форми не розвивалися, тому російське мистецтво другої половини XVІІІ в. називають просто Класицизмом, а неокласицизмом - відповідний плин у мистецтві Модерну початку XX ст.

ОП-АРТ Напрямок абстрактного мистецтва, що одержав розвиток в 1960-і роки. Оп-арт (скорочення від англійського optіcal art - оптичне мистецтво) побудований на ефектах обману зору Художник як би грає із глядачем, змушуючи свої образи мерехтіти й пульсувати. Хоча сам добуток залишається статичним, форми й кольори підібрані так, щоб створити оптичну ілюзію руху.

ПОП-АРТ (англ. Pop Art від popular art - популярне, природне мистецтво) - плин в авангардному мистецтві Західної Європи й США 1950-1960-х рр., у якому образотворча творчість підмінювалася композиціями з реальних об'єктів, як правило, у несподівані або зовсім абсурдних сполученнях. Тим самим розкривалися "нові аспекти реальної дійсності". Плин поп-арту Розвилося з дадаізму, воно символізувало "вихід" мистецтва в область масової культури, комерційної реклами, моди, кон'юнктури ринку й, незважаючи на Іронічність, прагнення до епатажу, успадковані від дадаістів, було не художньо, у більшості випадків, навіть не естетичной діяльністю. Основною категорією поп-арту був не образ, а "позначення" (лат. desіgnatіo), що рятує автора від "рукотворного" процесу зображення чого-небудь. Цей термін увів М. Дюшан з метою "розширення поняття мистецтва за межі властиво художнього роду діяльності".