Презентація на тему:
Стилістичні можливості синонімів

ЛЕКЦІЇ 4 І 5. СТИЛІСТИЧНІ МОЖЛИВОСТІ СИНОНІМІВ. АНТОНІМИ ЯК СТИЛІСТИЧНИЙ ЗАСІБ.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ Синоніми (грец. synōnymos – однойменний) – слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються матеріально, тобто звуковим складом (Дудик, 2005: 166).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ Синонімічний ряд (СР) – мікросистема слів, денотативні значення яких об’єднуються інтегруючою ознакою, а розрізняються диференційними ознаками (Терещенко, Л. Лексична синонімія: спроба аналізу функціональної тотожності.//Вісник львівського ун-ту. Серія філологічна. 2004. Вип. 34. Ч. І. – с. 280 – 285.).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ Інтегруючі ознаки (денотат, ядро значення) існують як на значеннєвому, так і на понятійному рівнях. Диференційні (конотативні) семи1 – це семантичне наповнення синонімів одного ряду; семи, за якими слова-синоніми можуть протиставлятися в межах одного СР. 1Сема (від грец. sema – знак) – мінімальна одиниця змісту в мові, компонент семеми2. 2Семема (від грец. semaino – означую) – одиниця мовного змісту (смислу), співвідносна з морфемою, сукупність сем.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ Кожен ряд має свою домінанту, або іншими словами ідентифікатор, опорне (стрижневе, заголовне, реєстрове, центральне) слово, архісему тощо. Домінанта (ми приймаємо цей термін) безпосередньо називає поняття, є денотатом, виражає семантичну суть ряду, акумулює й конденсує всі конотації, є найуживанішою в мовленні.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. Виділяють такі групи синонімів: 1. Стилістичні (безвідносні , абсолютні; лексично однозначні, але ж різняться стилістично) – лінгвістика – мовознавство, інфінітив – неозначена форма дієслова, асиміляція – уподібнення; шлях – путь – дорога; майбутній – прийдешній. 2. Відносні (різняться певним смисловим відтінком) – мир, спокій, тиша, згода, злагода; дружній, дружелюбний, теплий, задушевний, сердечний. 3. Синтаксичні (семантично близькі синтаксичні конструкції) – зошит учня – учнівський зошит; високоросла людина – людина високого зросту; Я не працюю. – Мені не працюється. 4. Контекстуальні (мають різне лексичне значення у мові, але у певному контексті, в перенесеному значенні, вступають у синонімічні зв’язки) (Дудик 2005: 167 – 168).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ 1. ГОВОРИТИ + конотативні семи голосно, шумно, безладно = синонімічний ряд з домінантою кричати: скрикнути гукати лементувати репетувати галакати гармидерити (гармидер – розм. безладний галас, метушня)) ґвалтувати (за)алярмувати (алярм – застар., рідко: шум, крик)

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ – Тепер кричи, скільки влізе, – думаю я (Григір Тют.). Усі критики волають – Автора! (Н. Бічуя). – Чужий! – скрикнув дівочий голос (Багр.). – Наддай!! – Гукав Сірко і лементував ще пронизливіше, ще шаленіше (Багр.). Все качалося клубком, галасувало, й він галасував (Багр.). – А вже ж не хто, – відповів з вулиці Коряк, міркуючи, що горланити йому не личить (Гр.Тют.). – Їдуть, мамо! Їдуть, – раптом заалярмувала Наталка дзвінко (Багр.). – Сцо ти приніс? Сцо то? Бака? - гармидерить малий (Самч.). Але Матвій не виявляв наміру галакати (Самч.).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ 2. ГОВОРИТИ + бездумно, беззмістовно = теревенити, теревені правити (також гнути, розпускати, точити тощо): – Як так можна довго й бездумнотеревенити? (Н. Бічуя). Партизани не любили теревенів розводити (Ян.).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ 3. ГОВОРИТИ + багато, часто недоречно, іноді нісенітниці + відтінок зневажливості = верзти, просторікувати, бовкати, пащекувати, торохтіти, ляпати (язиком), базікати, тарабанити, молоти, терендіти, жарити, теленькати, пасталакати, тараторити, патякати, харамаркати, промікрофонити.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ Самі не знають, що верзуть (Самч.). Тимко не мав часу, довго не просторікував (Самч.). – А де гроші? – ляпнув Кіндрат (Самч.). – Ет, базікаєш казна-що (Багр.). – Цить, - бовкнув він (Самч.). – Я з вас бебехи (utroba) випущу, а тоді вже будете мені патякати (Самч.). Ми тут не прийшли, щоб даремно пащекувати (Самч.). Не торохти (Розм.). – От п’яний меле! Навчився ж ! – А Максим жарить далі (Самч.). Хто це там теленькає? (Григір Тют.). Почала на цілу губу терендіти: у неї, мовляв, маленька дитина весь день без догляду (Самч.). Наталка схаменулася й швидко затараторила: – Як добре, що ви приїхали (Самч.). А я боюся, щоб наші – не монархісти, а демократи – не промікрофонили, не пробалакали Україну (журн. “Дніпро”).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ 4. КОНТЕКСТУАЛЬНІ СИНОНІМИ: мають стилістичне маркування “розмовне”, “зневажливе”, “фамільярне”: бевкати, бовтати, торохтіти, тарабанити, теленькати, жарити, молоти, ляпати (СУМ); терендіти, тараторити.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ * Чимало лексичних одиниць синонімізуються з дієсловами говоріння виключно у контексті. Поза синонімічною ситуацією, в словникових статтях ні в прямому, ні в переносному значенні у них не виявлено семи говоріння: розбовтати, видихнути, вирішити, торочити, порушити. Цей розбовтає всім (Самч.). – Пусти, – видихнув Олесь (Гр.Тют.). Потім він (комісар) солодко почухав себе під рукою й тихо вирішив: – Вийдіть геть! (Ян.). Він усе торочить проти Леніна та Маркса (Самч.). Низку проблем, пов’язаних з розвитком російської літератури в Україні, порушив також Вадим Шкода (газ. “ЛУ”).

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ 5. Місткий ряд дієслів на означення говоріння / мовлення утворився із звуконаслідувальних слів: щебетати, туркотати, кигикати, воркотати, бурчати, квоктати, тьохкати, муркотіти, гавкати, цявкати, жебоніти, шипіти, шелестіти.

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ СИНОНІМІВ. ПРИКЛАДИ СИНОНІМІВ Туркоче й туркоче Наталка, мовби вирішила все за раз розповісти (Гонч.). – Ой таточку Степаню! - кигикнула Маня-маленька, бліда та охрипла (Гр.Тют.). Марія до чоловіка воркотить (Самч.). – Єк, Єк, - перекривав Антін. – Якби ж ти не гавкала! (Гр.Тют.). – Дядя п’яні, – цявкнуло з-під воріт якесь хлоп’я (Гр.Тют.). – Маріє, прошелестіла вона спеченими губами (Явор.). – Що, є? – тьохнула Палажка (Гр.Тют.). Ти чуєш, Матвію, – шипить він, – гад той поліз у панські ворота (Самч.). Поки вештається тут по подвір’ю мати, доти й вони ... як курчатка біля квочки жебонять (Самч.).

СИНОНІМИ У СФЕРІ КОМ’ЮТЕРНОГО СЛЕНГУ (Стасюк, Т.В. С. у сфері комп. сленгу,) Абсолютні: 1. Інтернет: інет – нет. 2. Ноутбук: ноут – бука. 3. Вікно перегляду веб-сторінок: браузер – бродилка. 4. «символ @»: блямба – бобик – вухо – жабка – капуста – ключка – комаха личак – мавпа – метелик – мортиква – песик – собака – собачка. Семантичні: 1. Видалити інформацію: делетити – анінсталити – стерти – убити – знести. 2. Виправляти помилки в програмному коді: фіксити – вилизувати . Контекстуальні: 1. Миша: миха – муся . 2. Материнська плата: мать – матір – мама – мамка – мамця. 3. «ОС Windows»: вінда – віндюк – мастдайка – мастдай. 4. Інструкція для користувача: буквар – біблія – коран – кама сутра – мани – мануал.

КОМПОНЕНТИ СИНОНІМІЧНОГО РЯДУ 1. Евфемізми 2. Перифрази На основі синонімії будуються такі стилістичні фігури, як ампліфікація, градація, плеоназм, тавтологія, посилювальний повтор тощо.

КОМПОНЕНТИ СИНОНІМІЧНОГО РЯДУ. ЕВФЕМІЗМИ Евфемізм (грец. euphemismos) – слово або словосполучення, що відтворює зміст у пом'якшеній формі. Евфемізми виступають замінниками грубих, непристойних зворотів; вживаються з почуття страху чи сорому: замість дурний — немудрий, не хапає зірок з неба; замість скоро помре — йому вже не топтати рясту; замість брехня — фантазії, вигадки; замість п'яний — під градусом, під мухою, під Бахусом. Е. можуть використовуватися терміни з суспільно-політичної галузі: лібералізація цін, вільне підприємництво та ін.: Насправді це не лібералізація, не вільне підприємництво, а дике зростання цін і неприкрита спекуляція (газ.).

КОМПОНЕНТИ СИНОНІМІЧНОГО РЯДУ. ПЕРИФРАЗИ Перифраза (грец. periphrasis) – описовий зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а описово, через характерні риси їх. Найчастіше перифрази вживаються в публіцистичних та художніх текстах: Що не кажіть, не любити кішок просто неможливо. Приходиш додому, а ваша красуня-грація зустрічає біля порога, потреться об ноги, хвіст трубою, промуркоче заспокійливу пісеньку, вмоститься на колінах. Погладиш пухнасте диво — і воно вбере в себе всі денні стреси (газ.).

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ АНТОНІМІВ Антоніми (грец. anti – проти і ónyma – ім’я) – пари слів, які семантично протилежні одне одному (Дудик, 2005: 169).

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ АНТОНІМІВ (Дідух, Н. Семантичні співвідношення між вершинами словотвірних гнізд параметричних прикметників.//Вісник львівського ун-ту. Серія філологічна. 2006. Вип. 38. Ч. І. – с. 32– 40) . Виділяють словотвірні і лексичні антоніми. Лексичними антонімами мовознавці називають слова, які позначають протилежні ознаки одного й того ж поняття, а також якщо їх семантичні структури об’єднуються між собою інтегральною семою та відрізняються протилежними диференційними семами, що заперечують одна одну.

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ АНТОНІМІВ. ЛЕКСИЧНІ А Лексичними антонімами мовознавці називають слова, які позначають протилежні ознаки одного й того ж поняття, а також якщо їх семантичні структури об’єднуються між собою інтегральною семою та відрізняються протилежними диференційними семами, що заперечують одна одну.

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ АНТОНІМІВ. СЛОВОТВІРНІ А У словотвірних антонімах значення протилеж- ності виражається за допомогою афіксальних морфем: префіксів і суфіксів.

СЛОВОТВІРНІ АНТОНІМИ І. Однокореневі антоніми, що утворюють словотвірну пару: твірне → похідне: 1.1. Префіксальні утворення (іменники, прикметники, прислівники, дієслова), які протиставляються однокореневому безпрефіксному слову: бажаний → небажаний, байдужий → небайдужий, акуратний → неакуратний, моральний → аморальний, афіксний → безафіксний, варіантний → інваріантний, земний → надземний, безпечно → небезпечно, правильно → неправильно, гармонійність → дисгармонійність, циклон → антициклон, ге- ни → антигени, атака → контратака, згода → незгода, лейкемія → алейкемія, контрольність → безконтрольність, плантація → імплантація, потужність → надпотужність, абсорбація → реабсорбація, винен → невинен, гармоніювати → дисгармоніювати і т. п.

СЛОВОТВІРНІ АНТОНІМИ II. Однокореневі антоніми з афіксами протилежних значень. Вони мають спільну твірну основу, є похідними словами одного ступеня словотворення і не утворюють словотвірної пари: 2.1. Префіксальне слово протиставляється префіксальному слову: навантажити ↔ розвантажити, антифашистський ↔ профашистський, довоєнний ↔ післявоєнний, наземний ↔ підземний, гіпервітаміноз ↔ гіповітаміноз, обмотувати ↔ розмотувати, вбігти ↔вибігти, увезти ↔вивезти, викочування ↔скочування, вибивання ↔забивання, відтягнути ↔дотягнути, відімкнути↔замкнути, відкривання ↔накривання, відгвинтити ↔пригвинтити, возз’єднання ↔розз’єднання, девальва- ція ↔ ревальвація, дореформний ↔ пореформний, зсувати ↔розсувати, імпорт ↔експорт, підводний ↔надводний, недогодувати ↔обгодувати, недоважити ↔переважити, передембріональний ↔постембріональний, понадхмарний ↔ попідхмарний, препозиція↔постпозиція, прибуток ↔ убуток і т. п.

СЛОВОТВІРНІ АНТОНІМИ 2.2. Суфіксальне слово протиставляється суфіксальному слову: гарбузик↔гарбузище, котик↔котюга, хвостик ↔хвостяга, хмарка ↔ хмарище,пеньок ↔ пнище , дубочок ↔ дубище, козлик ↔ козлище, камінець ↔ каменюка, вербичка ↔ вербище, ямка↔ямище, губонька ↔губище, пиріжок ↔ пиріжище, візок↔возище і т. п. 2.3. Префіксально-суфіксальне слово протиставляється префіксально-суфіксальному слову: Прикарпаття ↔ Закарпаття, перед гір’я ↔ загір’я і т. п. III. Антонімні пари зі зв’язаним коренем, у яких немає твірного слова: прогрес ↔ регрес, пролог ↔ епілог, симпатія ↔ антипатія, авангард ↔ар’єргард, запрягти ↔ розпрягти, включити ↔ виключити і т. п.

ЛЕКСИЧНІ АНТОНІМИ Високий – низький, широкий – вузький, великий – малий, товстий – тонкий, грубий – тонкий, глибокий – мілкий, довгий – короткий, довгий – куций, просторий – тісний.

АНТОНІМІЯ В ОСНОВІ ХУДОЖНЬО-ЗОБРАЖАЛЬНИХ ПРИЙОМІВ Антитеза Епітет-оксиморон (оксюморон) Іронічне зіставлення (антонімічна іронія)

АНТИТЕЗА Антитеза (від гр. antithesis— протиставлення, суперечність) — риторична фігура, що полягає у зумисне підкресленому зіставленні двох протилежних, але пов'язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості. Рабський дух краси найвищої збагнуть не може! Самій не довго збитися з путі, та трудно з неї збитись у гурті...; Зима. Паркан. І чорний дріт на білому снігу; Такий близький ти, краю мій, і безнадійно так далекий (В. Стус).

ОКСЮМОРОН Оксюморон (від гр. охуmoron —дотепно-безглузде) — це риторична фігура, яка є сполученням двох непоєднувальних понять, що мали б виключати одне одне. В такий спосіб виникає ефект несподіваності і від того свіжість образу. На нашій славній Україні, На нашій не своїй землі... Сини отечества чужого (Т. Шевченко). Сам я сонний ходив землею, Але ти, як весняний грім, Стала совістю і душею, І щасливим нещастям моїм. Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи. Нащо, справді, словесна ласка? Ти мовчанням мені кричи. Говорю я з тобою мовчки. Тиша хмарою проплива (В. Симоненко).

АНТОНІМІЧНА ІРОНІЯ Прийом антонімічної іронії полягає в тому, що слово сприймається не в прямому, а в протилежному розумінні, тобто стає самоантонімом: Розжалобивсь, як вовк над поросям — від'їв ніжки та й плаче; Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву; Добрий баранчик, та по-вовчому виє; Така гарна, що як вигляне в вікно, то потім собаки на те вікно три дні гавкають.