Презентація на тему:
Астроблема

Підготувала учениця 11-Б класу Мороз Марія Астроблема

Астроблеми — давні структури на поверхні Землі, що утворилися внаслідок падіння космічних об'єктів. АСТРОБЛЕМА Ці геологічні структури могли втратити чітку виразність у рельєфі, але зберігають інші геологічні ознаки падіння великого небесного тіла. Іноді їх називають імпактними структурами

Назву «астроблема» запропонував 1959 року американський геолог Р. Дітц після того, як виявив у цих структурах конуси руйнування — борознисті утворення, що мають форму кульового сектора, переважно спрямовані вершиною вгору. Втім, більшість геологів і далі продовжували вважати, що давні кратери на Землі мають ендогенну природу — їх вважали згаслими вулканами або грабенами. У 1960-ті роки розпочалося вивчення вибухових кратерів (зокрема, кратерів ядерних вибухів) та ефектів ударного метаморфізму. Поява астроблеми

Наприкінці 1980 років було встановлено понад сто астроблем, а на початку XXI сторіччя їх кількість досягла майже двохсот. Найбільшими серед них є: Вал Вредефорта в ПАР (діаметр 160 км), кратер Чиксулуб (на Юкатані, 150 км) Садбері (Канада, 130 км). Попігайська западина (90 км, Росія) озеро Манікуаган (85 км, Канада) Кратер Нордлінгер Рис у Німеччині (25 км) є одним з найбільших у Європі та найкраще вивченим. Деякі джерела вважають, що астроблемами є Тенгізська (Ішимська) кільцева структура (700 км), Прибалхасько-Ілійська западина (700 км), кратер Землі Вілкса (480 км), Улоговина пекла в Естонії (80 м) та інші, але їх належність до астроблем поки що залишається лише припущенням. Кількість астроблем

В Україні налічується сім підтверджених астроблем до яких, зокрема, зараховують Бовтиську (діаметром 25 км), Оболонську (12 км), Іллінецьку (7 км) та Ротмістрівську (5 км). Вік Бовтиської астроблеми — 80 млн років, Іллінецької — 400 млн років. Майже всі вони (за винятком Іллінецького кратера) поховані під товстим шаром осадових порід і їх вивчення здійснювалося за кернами свердловин. Астроблема в Україні