Презентація на тему:
Малі тіла сонячної системи

Малі тіла сонячної системи

Астероїди. Таємниці астероїдів. Небезпечні астероїди. Метеори та метеорити. Загадка Тунгуського метеорита. Комети. Планети-карлики.

Джузеппе Піацці Церера

Астероїд Паллада

Вид Юноны на четырёх длинах волн

Вид на Весту

Астероїдам надають порядковий номер і назву, яку пропонує автор відкриття. Спочатку за традицією астероїдам надавали назву на честь міфологічних богинь, але з часом число відкритих малих планет перевершило все «божественне» населення Олімпу, тому зараз нові космічні тіла називають на честь країн, міст, видатних учених, поетів і діячів мистецтва. Велику кількість малих планет відкрив у Кримській астрофізичній обсерваторії астроном М. С. Черних (1931— 2006)

Чому між Марсом та Юпітером розташована не одна велика планета, а безліч малих тіл?

Малі тіла сонячної системи

За орбітою Нептуна розташоване кільце маленьких планетоподібних тіл (так званий пояс Койпера), які через Койпера гравітаційні збурення можуть змінювати параметри своєї орбіти.

Найбільшу увагу астрономів привертають астероїди групи Аполлона, Амура і Атона, бо в перигелії вони наближаються до Землі або навіть перетинають її орбіту. Наприклад, у 1932 р. астероїд 1862 Аполлон (діаметр 3 км) пролетів мимо Землі на відстані 0,028 а.о. Ще ближче від Землі у 1994 р. пролетів астероїд 1994 ХМІ — від катастрофи нас відділяло всього 112000 км у просторі та 1 година у часі.

Астероїд Апофіс

Хоча ймовірність зустрічі з окремим астероїдом досить мала, але, враховуючи їхню значну кількість і глобальні наслідки зіткнення, ступінь ризику загинути від космічної катастрофи виявився таким самим, як від звичайної повені або авіакатастрофи.

Для врятування нашої цивілізації створений міжнародний Фонд «Космічна варта», розроблена програма пошуків небезпечних астероїдів і комет та обчислення їх орбіт. Значний внесок у ці дослідження зробили українські астрономи Києва (В.Кручиненко, К.Чурюмов), Криму (М.Черних) і Харкова (Д.Лупішко)

Назви метеор і метеорит у перекладі з грецької означають: «той, що перебуває у повітрі». Астрономи колись вважали, що падаючі зорі — суто атмосферне явище, щось подібне до звичайної блискавки

Метеорні частинки — це космічний пил, який ніколи не долітає до поверхні Землі, бо він згоряє та випаровується в атмосфері на висоті кількох десятків кілометрів. Тобто метеором, або падаючою зорею, ми називаємо світлове явище, яке викликає іонізоване повітря на шляху польоту метеорної частинки, бо саму мікроскопічну порошинку помітити неможливо

Метеорити мають більшу масу, тому вони можуть досягти поверхні Землі. Коли метеоритне тіло з великою швидкістю летить в атмосфері, то через опір повітря воно нагрівається до температури вище 10 000 °С і починає світитись, як розжарена куля, яку називають болідом (від грец.— спис).

Метеоритне тіло — це фрагмент астероїда, який, обертаючись навколо Сонця, зіткнувся з нашою планетою.

На Землі астрономи та геологи виявили більше сотні метеоритних кратерів різного діаметра, які називають астроблемами (від грец.— зоряні рани

Найбільшим метеоритом XX ст. можна вважати Тунгуський, що впав 30 червня 1908р. в тайзі поблизу ріки Підкамяна Тунгуска (притока Єнісею) у Сибіру. Його політ в атмосфері спостерігали по трасі завдовжки майже 5000 км.

Під час падіння відбувся надзвичайно сильний вибух, який було чути на відстані 2000 км від місця падіння

Комети (від грец.— волохатий) своїм незвичним виглядом привертають найбільшу увагу людей, бо вони мають дивний красивий хвіст. Комети є залишками космічної речовини, з якої утворилися планети Сонячної системи.

За традицією кометі дають назву на честь тих астрономів, які першими побачили її на небі.

Комета Галлея

Хвіст Комети

Ядро комети, з якого утворюється хвіст, складається в основному з льоду. Уперше воно було сфотографоване радянською AMC «Вега» у 1986 р. Діаметр таких крижаних ядер може бути всього кілька десятків кілометрів, тому на великій відстані від Землі їх не видно. Крига у ядрах комет, які часто наближуються до Сонця, з часом повністю випаровується. Ядро комети Хартлі

Від комети залишаються тверді силікатні пилинки, які продовжують рух по орбіті та перетворюються в метеорні потоки. Коли Земля перетинає орбіту такого метеорного потоку, спостерігається «зоряний дощ», у цей час на небі можна побачити тисячі метеорів.

Датський астроном Я.Оорт висунув гіпотезу, що за орбітою Нептуна можуть бути мільйони таких кометних ядер (хмара Оорта)

Уперше цей новий клас тіл Сонячної системи визначили у серпні 2006 р. на зїзді Міжнародного Астрономічного Союзу (МАС) у Празі. Тоді ж було змінено статус Плутона, який до цього був девятою планетою Сонячної системи: відтепер він став першою планетою- карликом

Клайд Уильям Томбо

Радіус 0,18 R⊕ Маса 0,002 М⊕ Густина 2,1 г/см3 Прискорення в.падіння g=0,06g⊕ Орбіта а = 39,5 а. о. Рік 248,6 з. року Доба 6,4 з.доби Температура -213 °С

У 1978 р. астрономи звернули увагу на те, що на фотографії Плутона видно невеликий виступ на його дискові. Продовжуючи спостереження, учені дійшли висновку, що у Плутона є супутник, який отримав назву Харон. Він обертається навколо планети з Харон періодом 6,4 доби

У 2006 р. за допомогою космічного телескопа Габбла були відкриті ще два невеликі супутники Плутона — Нікс і Гідра

Плутон (справа внизу) в сравнении с крупнейшими спутниками Солнечной системы (слева направо и с вершины к основанию): Ганимед, Титан, Каллисто, Ио, Луна, Европа и Тритон Земля и Луна в сравнении с Плутоном и Хароном

Пояс Койпера

Десята планета

На кінець 2010 р. зареєстровано більше 1000 астероїдів, орбіти яких розташовуються за орбітою Нептуна в межах поясу Койпера. Для розвязання цієї проблеми в Міжнародному Астрономічному Союзі був створений спеціальний комітет, який запропонував модифікувати визначення планети, додавши, що планета має бути не тільки круглої форми, але повинна також бути єдиним тілом на своїй орбіті

За цим визначенням Плутон утратив статус планети, оскільки він один із багатьох обєктів поясу Койпера, і до того ж його орбіта фактично перетинається з орбітою Нептуна. У 2006 р. Плутон був позначений астероїдним номером 134340; офіційну назву й номер отримав і обєкт з умовною назвою «Ксена». Він тепер має номер 136199 та назву Ерида. На грудень 2010 р. зареєстровано 3 планети-карлики: Церера, Плутон, Ерида.

Малі тіла Сонячної системи (планети-карлики, астероїди, комети, метеорні тіла) є залишками тої величезної хмари космічної речовини, з якої утворилися Сонце і великі планети. Основний пояс астероїдів розташовується між Марсом та Юпітером, але за орбітою Нептуна існують ще мільйони планетоподібних тіл (пояс Койпера) та мільйони кометних ядер (хмара Оорта). Астероїди, можливо, стануть базами для дослідження космосу, а металеві астероїди можна використати як джерело для добування корисних копалин. Існує небезпека зустрічі Землі з тими астероїдами, орбіти яких наближуються до Землі або перетинають її орбіту

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!