Презентація на тему:
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА

Підготував вчитель історії Стрітівської ЗОШ І-ІІІ ст. Мартиненко Т. Л. ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА

Христия нство (від грец. Χριστός — «помазанник», «месія») — один з напрямків єдинобожжя. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій. Характерною особливістю християнства, яка відрізняє його від інших напрямків єдинобожжя, є віра в ісуса христа як втілення і прояв бога заради спасіння всього людства і людського суспільства і настанови в істині. На відміну від християнства іслам та іудаїзм не визнають ісуса христа як одну з іпостасей всевишнього. Християнство як релігія

Виникнення Християнства Виникнення християнства взято за основу сучасного літочислення, нової ери в історії людства, яка почалася понад 2000 років тому. Християнство зародилось в I столітті на Близькому Сході, на іудейських землях (провінція Іудея) Римської імперії, серед месіанських рухів тодішнього єврейського єдинобожжя. Вже в часи Нерона християнство було відоме у багатьох провінціях Римської імперії. Корені християнського віровчення пов'язані з дохристиянським єдинобожжям стародавніх євреїв та вченням Старого Завіту (Закон, Пророки і Писання — Танах). Згідно із Новим Завітом, Ісус (Йешуа) народився, виховувався і навчався у єврейській вірі, дотримувався Закону (Тори), відвідував зібрання (синагогу) у день відпочинку (євр. шабат або суботу), святкував єврейські релігійні свята згідно з Торою. Перші послідовники Ісуса (Йешуа) і посланці (апостоли), які несли його благовістя були іудеї. Через 20 років після заснування християнської спільноти, християнство стало проповідуватися серед інших народів.

В сучасному світі деякі люди схильні трактувати християнство як вчення, завданням якого було повністю знищити стародавню язичницьку культуру, культуру язиків (племен, народів) світу. Насправді таке бачення взаємодії християнства і язичництва відповідає дійсності лише наполовину. По-перше, традиційне християнство (зокрема православ'я) розглядає себе як істинне вчення, вчення про істину, одним з найважливіших завдань якого є поширення істинного знання серед людства, незалежно від його походження (оскільки воно в будь-якому випадку походить від Бога). Зокрема в традиційному християнстві визнається, що в язичницькі часи також існували люди (праведники), які пізнавали істину і жили згідно з її законами. В цьому контексті завдання християнства полягало в тому, щоб взяти від язичництва все те краще і істинне, що було присутнє в ньому і відкинути неправду і брехню. В якомусь сенсі християнство це подальший розвиток язичницької культури, культури народів світу на новому, вищому, істинному рівні. Серед речей, які запозичило християнство з часів язичництва — символ хреста (вічного Дерева життя), сільськогосподарський календар, в якому свята на честь богів були замінені на свята на честь святих і мучеників і т. д. Прихід Християнства на зміну Язичництву

Християнство на землях України-Русі Наявні джерела (передання, грецькі та латинські літописи і т. д.) підтверджують той факт, що перші віруючі, люди, які в тій чи іншій мірі дотримувались християнської православної віри, на землях майбутньої Русі з'явились майже одразу після появи Христа і початку поширення християнства у світі. У першу чергу тут варто згадати апокрифічний переказ про святого апостола Андрія Первозванного, який проповідував на цих землях, у ті часи Скіфії і Сарматії. Починаючи з перших століть християнства зустрічаються згадки про скіфів-християн і навіть про скіфських єпископів. З кінця III в. від Р. Х. збереглись згадки про Скіфську єпархію, яка виникла на землях Малої Скіфії (землі сучасної України, Молдови і Румунії). Розвиток християнства сповільнився через прихід гуннів (в інших джерелах їх також називають болгари) — союзу кочових племен змішаного походження, які захопили частину Ромейської імперії. Разом з тим джерела свідчать, що серед гуннів (стародавніх болгар) також існували християни. Таким чином, на майбутніх слов'янських і руських землях на момент хрещення Русі вже існувала, параллельно з язичництвом, іудаїзмом (Хазарія), а пізніше мусульманством (Волжська Булгарія), мала міцне коріння і успішно розвивалась усна народна християнська традиція (яка у зв'язку з особливостями життя і розвитку регіону у ті часи практично не залишила свого виразу в матеріальних пам'ятках — церквах, богослужбових книгах і т. д.) і яка без сумніву мала певний вплив на розвиток і утвердження перших християнських общин на Русі.