Презентація на тему:
Римська імперія

Римська імперія (27р.до н.е.-453 р.)

Диктатура Юлія Цезаря (45-44р до н.е.) Ставши диктатором, Цезар утримував у своїх руках величезну владу, обійнявши одночасно кілька магістратур: народного трибуна, консула, цензора, претора. До того ж ще із 63 р. до н. є. він був верховним понтифіком Риму.

У 44 р. до н. е. його було проголошено одвічним диктатором. Як цензор, він мав право визначати склад сенату. Як народний трибун — накладати вето на сенатські декрети. Народні збори за таких умов утратили реальну силу, хоча скликалися час від часу.

За кілька місяців правління Цезар здійснив певні реформи: 1)упорядкував систему управління та збирання податків.2) Збільшив кількість магістратур, що послабило роль кожної з них. 3) У 45 р. він запровадив новий, сонячний календар замість місячного, який було названо юліанським календарем.

Нові колонії Цезар створював і у провінціях в Галлії, Іспанії, Африці і місцями у Греції та на Сході. За часів його правління в провінції було переселено біля ста тисяч людей. Ця колонізація мала подвійну мету: підняти економічне становище селянства, яке в перенаселеній Італії не могло знайти прожитку, і підсилити романізацію провінцій. Цю політику Цезаря наслідували пізніше всі римські цісарі. Мешканцям провінцій він щедро роздавав римське громадянство, щоб у такий спосіб тісніше зв'язати їх з Римською державою.

Цезар - один з кращих римських прозаїків. З його творів збереглися „Записи про галльську війну" - 7 книг - важливе історичне джерело для вивчення суспільного ладу, побут й культури кельтських і германських племен І ст. До н. е. та „Записки про громадянську війну" - 3 книги. Для них характерна продуманість, ясна композиція, проста невимушена розповідь, точна мова, конкретність образів і тонка характеристика, як поодиноких людей, так і цілих народів (особливо галлів).

Римська імперія . Доба принципату (І-ІІст.) У період принципату старі республіканські інститути влади зберігалися, і формально продовжували діяти, а глава держави, принцепс («перший») вважався лише першим громадянином республіки.

Принципат Октавіана Августа (27р .до н.е.-14р.) Офіційна посада Августа — принцепс сенату — надала назву формі його правління — принципат. Насправді, саме Октавіан став першим римським імператором, бо за його правління Римська держава перетворилася на імперію.

Призначення на посади залежали від власного розсуду та особистих симпатій принцепса. Головнокомандувач збройних сил Август тримав у руках усю військову й політичну владу в Римі. Октавіан Август дуже боявся повторити долю Юлія Цезаря, тому всіляко маскував своє справжнє становище в державі. Він прагнув не відрізнятися від аристократів одягом, під тогою завжди носив панцир і меч, бо остерігався замаху. Для своєї охорони він створив гвардію імператора — преторіанців.

За прикладом Цезаря, розпочав по всій Італії будівництво шляхів, акведуків. Рим прикрасився новими храмами, базиліками, цирками, він перетворився на справжню столицю великої імперії.

Рим прикрасився новими храмами, базиліками, цирками, він перетворився на справжню столицю великої імперії.

“Я прийняв Рим цегляним ,а залишаю його мармуровим” (Октавіан Август)

“Я прийняв Рим цегляним ,а залишаю його мармуровим “(Октавіан Август)

Знамениті римські фонтани

Знамениті римські фонтани

Тепер усі посадові особи не обиралися, а призначалися на розсуд імператора. Кількість сенаторів зменшилася з 900 до 600 осіб. Коміціям доводилося лише обговорювати проекти законів, які пропонував правитель. Провінціями управляли прокуратори, призначені Августом. їм надавалася воєнна й адміністративна влада. У цілому влада Октавіана спиралася на стан вершників — римських багатіїв, становище яких було найшанованішим Октавіан міг розпізнати обдарованих людей, якими оточував себе. Тому всі його перемоги на війні були здобуті іншими командирами. Ним були створені нові провінції, зокрема Паннонія і Далмація.

Калігула(37- 41р.) Калігула влаштовував нескінченні свята і пригощання для міської бідноти задля її прихильності, іноді перевдягався рабом, тинявся вулицями й пиячив. Він швидко розтринькав гроші, заощаджені Тиберієм. Відчуття необмеженої влади довело його майже до божевілля. Себе ж він вважав земним божеством і вимагав від усіх відповідного ставлення. Завдяки вилученню розкішних маєтків римської знаті, Калігула прагнув відновити спустошену державну скарбницю. Аристократів і багатіїв піддавали страті за найменшим приводом, а їхнє майно потрапляло до рук імператора. Так не могло тривати довго — сенатори й офіцери вчинили заколот. Імператора було вбито в його палаці.

Нерон (54-68р) Відомий своїми безумствами та жорстокостями.Вбив власну матір,зведеного брата, дружину,філософа Сенеку,тисячі християн

Натхненний лестощами Сенеки Нерон уявляв себе великим артистом. Пізніше, до цього добавилося захоплення колісними перегонами та спортом. Нерон вважав себе неперевершеним музикантом, візницею та атлетом. «Він вірив у те, що у співі дорівнює Аполлонові, у перегонах — Геліосові, думав також наслідувати діла Геракла. Оповідали, що вже був приготований лев, якого він мав убити палицею або задушити руками голий на очах глядачів на арені», -— оповідає історик Светоній. Імператор почав виступати публічно, що вже само по собі було для римлян ганебною справою. Під час співу Нерона нікому не дозволялося виходити з театру, навіть по необхідності. Колосальне самолюбство збуджувало в ньому ненаситну спрагу до слави, а його заздрість до усіх тих, хто звертав на себе увагу публіки, доходила до шаленства — чужий успіх був у його очах злочином. 18 липня 64 року у Римі почалась «Велика пожежа»— вогонь, що спалахнув у центрі міста, не вщухав протягом тижня, що привело до руйнації близько двох третин Риму. Вигоріло 10 районів міста з 14, згорів навіть імператорський палац. Імператор Нерон скористався цією подією, щоб перебудувати місто — було змінено планування, розширено вулиці, та розпочато будівництво нового «Золотого палацу». Через це деякі давні історики стверджують, що сам Нерон наказав підпалити місто.

У 68 р. проти Нерона спалахнуло повстання. Нерон змушений був тікати. Залишений усіма, він укоротив собі віку наказавши рабові вбити себе, і, вмираючи, Нерон вигукнув: Який великий актор умирає!. На цьому завершилося правління династії Юліїв-Клавдіїв.

Веспасіан (69-79р.) Засновник династії Флавіїв, один з найбільш діяльних та успішних принцепсів I сторіччя. Ім’я«Веспасіан» отримав, вірогідно, через свою улюблену справу — бджільництво.

Він спрямував все своє дбання на те, щоб відновленням дисципліни в армії, збереженням миру і поркащенням управління, особливо фінансів, залікувати рани, нанесені державі міжусобними війнами. Він не вів ніяких воєн, окрім британської, що дісталася йому у спадок від його попередників, і навіть зачинив храм Януса, що так і залишався зачиненим протягом його правління. імператор промовив крилатий вираз: "Гроші не пахнуть»

За його правління почалося будівництво величезного амфітеатру - Amphitheatrum Flavium - який уміщував 50 тисяч глядачів. Цей амфітеатр, відомий як Колізей, і зараз є прикрасою Рима

Тіт(79-81р.) При ньому у 80 р. було відкрито побудований Веспасіаном Флавіїв амфітеатр (Колізей), збудовані водопроводи та терми, які отримали його ім'я. З нагоди освячення Колізея під час святкувань, що тривали 100 днів, було вбито 9 000 диких звірів та багато гладіаторів.

Траян відкриває собою ряд імператорів, які зробили друге століття кращою епохою імперії: всі вони – Адріан(117-138), Антоній Пій (138-161), Марк Аврелій (161-180) Траян(98-117р.)

Траян прославився як полководець і імперія досягла при ньому найбільшого обсягу. Він розсунув межі імперії на північ, де була завойована і колонізовані Дакія, від Карпат до Дністра і на схід, де було утворено чотири провінції: Вірменія (мала - верхів'я Євфрату), Месопотамія (пониззя Євфрату), Ассирія (область Тигра) та Аравія (на південь від Палестини).

Найменування OPTIMUS (Найкращий) вперше з'явилося на його монетах в 104 р. Траян залишив собі славу одного з найчудовіших римських правителів. Він був першим, кому римляни привласнили титул OPTIME PRINCIPE

Розквіт Римської імперії (І-ІІ ст.)

Марк Аврелій (161-180р.) Час правління Марка Аврелія вважається в античній історичній традиції золотим століттям. Марка називають філософом на троні. Марк Аврелій вів захисні війни проти германських племен у Галії та понад Дунаєм, а також проти Парфянського царства на сході.

«Я носив у своїй душі образ вільної держави, в якому все управляється на підставі однакових для всіх законів і рівного для всіх права». Філософ на троні Марк Аврелій написав філософський твір «Роздуми» («До себе самого»)

Домінат (лат. dominus «пан» по відношенню до раба) — форма правління у Стародавньому Римі, що прийшла на зміну принципату, встановлена Діоклетіаном (284 — 305 рр.). І діяла впродовж IV-V ст. У період домінату сенат перетворюється на орган з декоративними функціями. Основним титулом глави держави замість «принцепс» (перший громадянин) і «імператор» (спочатку почесний титул воєначальників) стає «авґуст» («священний») і «домінус» («пан», малося на увазі, що всі інші є його рабами).Імператор приймав закони імперії, призначав чиновників усіх рівнів та багатьох офіцерів армії, аж до прийняття християнства імперією, носив титул голови колегії понтифіків.

Діоклетіан (284-305 р.) Діоклетіан, розгромивши своїх супротивників, стає єдиним і повноправним правителем. Він зміцнює центральну владу, усуває залишки республіканських порядківПеретворившись із фактичного самодержця на юридичного, Діоклетіан змінив і титул — відтепер він називався уже не принцепсом («першим громадянином»), а «домінусом» («паном, володарем») і навіть «деусом» («богом»).

Проте не всі обожнювали імператора. Римські християни, яких на той час було вже доволі багато, залишались прихильниками Христа. Діоклетіан, назвавши це непокорою імператору, розпочинає гоніння на християн, в результаті яких безліч невинних людей, в тому числі і священників було віддано на тортури і вбито. І це все він називав засобом зміцнення влади.

Костянтин Великий(306-337 р.) Перший християнин на троні також православний святий, іменований Рівноапостольним.

Бувши поганином, у 312 перед битвою із своїм суперником Максентієм, правителем Італії, мав видіння хреста («Під цим знаком переможеш»). Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Своїм Міланським едиктом (313) дозволив сповідування християнства по цілій імперії. Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і з політичних міркувань переніс столицю імперії до Віза нтія, пізніше названого Константинополем.(330р.)

Мури Константинополя

Мури Константинополя

проголошувалась релігійна терпимість на території Римської імперії. Всі релігії урівнювались у правах. Едикт особливо виділив християн і передбачав повернення християнам і християнським громадам всієї власності, яка була у них відібрана під час гонінь. Міланський едикт (313р)

Перший вселенський християнський собор у Нікеї (325 р.) за участі 318 єпископів,скликаний Костянтином Великим Собор засудив аріанство Затвердив постулат про єдиносутність Сина Отцеві і Його передвічне народження. Був складений символ Віри із семи пунктів Собор також установив час святкування Пасхи

Поділ імперії 395р.

410 рік-взяття Риму вестготами на чолі з Аларіхом 455 р. Розграбування Риму вандалами

Падіння Римської імперії-476р