"Палестинське питання"
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Палестинське питання – це: міжетнічні протиріччя між арабами та євреями територіальний конфлікт - боротьба за Палестинські землі регіональний конфлікт за участю більшості держав регіону втручання зовнішніх акторів, в тому числі і великих держав арена для суперництва і протистояння двох наддержав під час ХВ нашарування ідеологічних та релігійних мотивів
Історія питання Хоча Держава Ізраїль була створена тільки у 1948 році, фактично історія конфлікту охоплює більше ста років, починаючи з кінця XIX ст., коли був започаткований політичний сіоністський рух, який заклав початок боротьби євреїв за створення власної держави.
Історія питання Вигнання євреїв після їхнього невдалого повстання проти римського панування в 182-135 рр. Після цієї події Палестина заселялася переважно арабами; Ідею створення національного осередку євреїв запропонував австрійський журналіст Теодор Герцль у середині XІX ст. 1882 р. євреї організували першу хвилю переселення до Палестини. На конгресі сіоністського руху в Базелі (Швейцарія) 1897 р. ця ідея дістала обґрунтування. Вирішено було створити єврейську державу на території Палестини. На цю територію площею 25 тис. кв.км передбачалося переселити 10 млн євреїв з усього світу. У 1904-1914 рр. розпочалася друга хвиля єврейської еміграції до Палестини;
Історія питання Під час Першої світової війни султан удався до виселення єврейського населення, звинувативши його у прихильності до Антанти. На завершальному етапі війни у 1917 р. Англія і Франція проголосили декларацію Бальфура, в якій ішлося про повернення частини євреїв на їхню історичну батьківщину і право створити національний осередок у Палестині. У Палестині почали створюватися єврейські політичні та військові організації. У 1922 р. Англія отримала від Ліги Націй мандат на управління Палестиною. Це відразу викликало повстання арабів проти англійців і євреїв. На той час євреї складали 18% населення Палестини. Хоча повстання було придушено, напруження у стосунках між арабською і еврейською громадою та колоніальною адміністрацією збереглося. До кінця 30-х рр. Англія сприяла переселенню євреїв. Коли співвідношення єврейського та арабського населення стало загрозливим для стабільності англійської колоніальної імперії, Англія заборонила переселення. Проте в єврейських політичних колах уже міцно утвердилась ідея заснування своєї держави. У Палестині створювалися єврейські "тіньові" політичні структури — уряд, місцева влада, збройні формування. За сприятливих умов вони мали проголосити державу Ізраїль. Араби категорично виступили проти створення єврейської держави, що посилило міжнаціональну боротьбу в Палестині.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29.11.1947 На колишній підмандатній території Палестини мали утворитись дві держави: єврейська (площа 14,1 тис. км2 — 56% території Палестини, населення 1 008 800 чол.) арабська (площа 11,1 тис. км2 — 43% території Палестини, населення 758 520 чол.) в окрему міжнарародну зону виділялось місто Єрусалим та його околиці.
Ескалація конфлікту 15.05.1948 проголошено про створення Держави Ізраїль уряди Єгипту, Сирії, Лівану, Йорданії, Саудівської Аравії та Ємену оголосили війну Ізраїлю рішення про створення палестинської держави не було виконано значну частину палестинської території окупував Ізраїль частину поділено між Єгиптом та Йорданією. понад 900 тис. палестинців стали біженцями.
Палестинські біженці "Особи, чиїм постійним місцем проживання в період між червнем 1946 і травнем 1948 року або в червні 1967 року була Палестина, і які втратили свої будинки і засоби до існування в результаті арабо-ізраїльського конфлікту 1948 року." (визначення ООН) Статус біженця переходить від батьків до дітей. 4,7 млн
Проблема біженців Ізраїльська версія: добровільне переселення Більше 75% біженців залишили місця проживання добровільно на заклик арабських лідерів, щоб не заважати діям арабських армій. Лише 25% біженців покинули домівки з примусу ізраїльської армії. Арабська версія: сплановане вигнання Більшість біженців було вигнано зі своїх будинків ізраїльською армією насильно. Цей процес мав цілеспрямований характер і мав на меті етнічну чистку території.
Розміщення біженців Ліван 328 360 Сирія 308 410 Йорданія 1 047 940 Західний берег 477 190 Сектор Газа 586 540
Об’єкт конфлікту суперечка за території майбутнє єврейських поселень доля палестинських біженців та їхніх нащадків питання про релігійні святині іудаїзму, християнства та ісламу, в т.ч. питання про статус Єрусалиму
Палестинський рух опору 40-50-і рр. — зародження, формування перших партизанських загонів 60-і рр. - становлення Організації визволення Палестини, прагнення деяких країн використати ПРО для зміцнення власних позицій в арабському світі 70-поч.90-х — формування реалістичної програми вирішення палестинського питання, «концепція обмеженої державності»
Ісламізація Палестинського руху опору Січень 2006 року – перемога ХАМАСу на парламентських виборах ХАМАС: Джигад є священним обов'язком усіх мусульман у справі звільнення Палестини від ізраїльської окупації
Палестинська автономія сьогодні ХАМАС і ФАТХ Газа – ХАМАС Лідер – Ісмаїл Ханія Західний Берег – ФАТХ Лідер – Махмуд Аббас
Останні події 2009 р. - переговори з ФАТХ за участі нового прем'єр-міністра Ізраїля Беньяміна Натаньяху та нового президента США Барака Обами. листопад 2009 р. – уряд Ізраїлю оголосив 10-місячний мораторій на будівництво єврейських поселень на Західному березі (не стосувався Східного Єрусалима). 2.09.2010 р. – прямі переговори поновлено Ізраїль не продовжив мораторій, Палестинська адміністрація відмовилася від продовження переговорів
Зовнішній фактор Позиція ООН повне виведення ізраїльських військ за межі кордонів до 1967 р. (рез. №242); відмова від приєднання Ізраїлем Східного Єрусалима (рез. №478) і остаточне виведення з нього ізраїльських військ Єрусалим – столиця Палестинської держави ліквідація всіх поселень на палестинських територіях (рез. №465) підтвердження прав біженців: гарантія повернення і матеріальна компенсація (рез. №194) визнання права палестинського народу на самовизначення, повернення повного суверенітету над Західним берегом і Сектором Газа (рез.1397)
Зовнішній фактор Позиція ЄС коливається між традиційно дружніми заявами відносно палестинців і наданням Ізраїлю привілейованого статусу у відносинах Ізраїль звинувачує європейців у «фінансуванні палестинського тероризму» К.Ештон: ЄС підтримує створення палестинської держави з погодженими змінами кордонів 1967 року і перетворенням Єрусалима на столицю двох держав
Зовнішній фактор Позиція США максимально послабити позиції радикального угруповання ХАМАС США - постійний стратегічний союзник Ізраїлю Ізраїль - головна політична і воєнна "база" США в Близькосхідному регіоні
Зовнішній фактор Позиція Росії постачає зброю арабським країнам палестинське керівництво вбачає в ній можливість відновлення втраченого балансу сил врівноваження проізраїльської політики Вашингтона
Можливі загрози ДЛЯ ІЗРАЇЛЯ щоб витримати збройний напад, необхідно мобілізувати до війська більшість населення, що призведе до паралічу економіки вразливість території: 80% населення і промисловості розташовані на смузі 90*50 км демографічний фактор: час працює проти Ізраїля ізраїльські солдати вже не поспішають помирати за Батьківщину ДЛЯ ПАЛЕСТИНИ відсутність єдності «надзвичайний стан» відсутність економіки допомога Ізраїлю з боку США вдалі провокації з боку Ізраїлю боротьба з тероризмом призводить до жертв серед мирного населення, руйнування інфраструктури втрата власної ідентичності
Майбутні стратегії ІЗРАЇЛЬ створити території, по яким можливо наносити «внутрішні удари» скорочення і модернізація армії ширше залучення Вашингтона до боротьби з тероризмом, перетворення його на основний об’єкт терористичних атак ПАЛЕСТИНА пошук нових методів блокади Ізраїля пошук підтримки серед ісламських держав і ворогів ворогів ісламу маніпулювання громадською думкою Ізраїля з метою приходу до влади більш агресивно налаштованих політиків
Можливий вплив на регіон застосування Ізраїлем ядерної зброї блокада Суецького каналу нафтова блокада послаблення США як наддержави
Схожі презентації
Категорії