Презентація на тему:
Мода першої половини ХХст

Початок XX ст. - эпоха жіночої емансипації. Коли чоловіки пішли на фронт, жінкам довелося взяти на себя суто чоловічі функції і обов′язки на фабриках и заводах, в медицині, торговлі, пошті і т.д. Якщо раніше жінка фокусувала всю увагу на своїй талії і носила корсет, то на початку ХХ ст. він був замінений знаменитим французським дизайнером Полем Пуаре. Жінки відчули свободу.

Втративши талію, затягнуту корсетом, змінились і пропорції жіночого тіла. Тому вбрання радикально перекроїли, воно стало приховувати недоліки фігури. Вже післе Першої світової війни виявилося, що у Європі жінок набагато більше, ніж чоловіків. Починається небачена досі конкуренція. І якщо раніше жінка була закритою, то тепер чоловікмав побачити все й одразу. З′явилися голі руки, плечі, спина, коліна. Значно вплинула на моду і Велика депресія в США, яка почалася в 1929 році і завершилася лише в 1935-му.

V-подібний виріз на спині став традиційним для вечірніх суконь. Для чоловіка парадним чтав чорний смокінг або ж темний піджак, переважно з двобортними лацканами і широкі брюки. Каблук жіночих туфель набуває стійкості – стає ширшим, із заглибленням по центру.

Габріель Шанель (Коко) була справжнім реформатором у моді. Вона відкидала всю надмірну помпезність в одязі, що робили з жінки нежиттєздатну ляльку. Вона створювала простий та елегантний одяг. Короткі стрижки, лаконічні прикраси, монохромні кольори – основні характеристики її стилю, що набув неабиякої популярності ще до Першої світової війни.

В 1926 році Коко Шанель створила маленьку чорну сукню в пам′ять про загинувшого коханого. До того чорний колір асоціювався виключно з трауром і особливою популярністю не користувався. Сукня, створена Коко, прикривала коліна, оскільки їх вона вважала найбільш негарною частиною тіла. Його також відрізняли простий напівкруглий виріз, вузькі довгі рукава та відсутність непотрібних надмірностей, таких як гудзики, бахрома, рюш. Пізніше з′явилися варіанти і без рукавів. Дозволити собі таку сукню могла навіть жінка з порівняно невисокими прибутками. Крім того, за допомогою аксесуарів, маленька чорна сукня могла виглядтаи щоразу по-новому.

В 1921 році італієць Гуччіо Гуччі відкрив у Флоренції шкіряну майстерню, що спеціалізувалася на виробництві сумок, валіз та аксесуарів. Перш за все Гуччі розробив логотип із двох GG. Вироби GG виготовлялися вручну і користувалися великим попитом у місцевої аристократії. А запатентована тасьма з червоної та зеленої смужок стала класичним елементом дизайну. Розквіт Дому припав на часи Муссоліні, для якого сім′я Гуччі оформлювала один із його флорентійских палаццо. На цей час сім′я стала компанією і невдовзі змогла підкорити фінансові вершини.

Дім GG займався виготовленням не лише жіночих аксесуарів, його шкіряні портфелі прижилися в сильних руках “тримачів світового порядку”. Вони стали своєрідним показником успішності чоловіка, хоча відображали більшою мірою не його смак, а соціальний статус.

Деякі елементи запозичуються з вбрання ХІХ ст, втім його надмірна пишність і помпезність уже ніколи повною мірою не повернуться. Економіка теж зробила на моду суттєвий вплив – одяг , навіть вечірній, став більш практичним, матеріалу стали витрачати набагато менше.

В зо-ті роки вперше з′являється поняття “гламур”. Гламурна дама мала стежити не лише за вбранням, але й за макіяжем, манікюром. До 30-х нігті ніколи не покривали лаком повністю, користувалися нейтральними відтінками, а от у це десятиліття кольори стають насиченими і наносяться від основи до самих кінчиків. Макіяж був двох типів: “Гарденія” – дуже бліда шкіра, що надавало жінці гордості, аристократичності, і “Чайна троянда” – відтінки слонової кості І рожеві рум′яна. Колір помади міг бути яким завгодно. На очах робили особливий акцент, намагаючись показати їх якомога глибше посадженими та виразнішими.

Найпопулярнішими тканинами у 30-ті стають шифон, вєлюр, оксамит. На сукнях з′являються глибокі вирізи не лише на грудях, але і на спині.

Не мало уваги приділяється аксесуарам: клатчі, капелюшки, гаманці – все мало бути яскраво і цікаво оздобленими, але і тут матеріали стають більш економними – перевагу віддають бісеру. Віяла ще трапляються, але більше як ностальгія за аристократичним минулим, а не як обов′язковий предмет туалету.

27 жовтня 1938 року у продаж вперше поступають нейлонові панчохи. Сталося це в американському містечку Уілмінгтон. Вони почали користуватися фантастичною популярністю, пропозиція не встигала задовольняти попит.

Пропагандистами нових модних віянь були актори та актриси. Їхні образи поспішали наслідувати абсолютно всі – від перших осіб держав до пересічних громадян. Модельєр ставав популярним, як тільки в створеному ним вбранні зірка з′явилася на людях. На фото Марлен Дітріх

Чоловіки США і Європи обрали за улюблені предмети гардеробу брюки зі “стрілками”, піджаки, білі сорочки та краватки – неодмінний атрибут. І байдуже, що остання деталь не мала жодного функціонального призначення і навіть заважала, особливо у спекотну погоду. Мабуть, це допомагало їм відчувати себе спадкоємцями римських воїнів, що полюбляли зав′язувати на шиї хустки.

Капелюхи також були незамінними. Улюбленими фасонами першої половин ХХ ст. були вузькополі капелюхи, капелюхи-казанки та циліндри ( для особливо урочистих подій). Ще один новий аксесуар – краватка-метелик – на диво швидко завоював собі широке коло прихильників навіть в особі серйозних політиків. На фото Уінстон Черчілль.

Модними стали зачіски з кучерями, просто хвилясте волосся, не залежно від його довини. На фото Мері Пікфорд – зірка Голлівуду 20-х років

На початку 40-х років наслідки економічної кризи 30-х зникли, промисловість розвивалася і купівельна спроможність почала зростати. Жінки почали дозволяти собі пишні банти на блузах, що були, як правила, з шовку, шифону або віскози. Пишнішими стали плечі на піджаках і сукнях (“ліхтарики”). Якби не Друга світова війна 40-ві можна було б назвати десятиліттям повернення благополуччя.

1947 р. став переломним для модниць – Крістіан Діор вводить моду на вузькі плечі, перетягнуті талії та широкі подоли-кльош. В 1949 році світу явились навіть пальта з такими подолами. Це було страшенно неекономно у нелегкі повоєнні роки. Але популярність такого одягу злетіла до небес. Діор прагнув показати світу, що кошмари війни вже позаду, все ще буде добре і життя поступово налагоджується.

Жінку знову намагаються зробити якомога жіночнішою, привабливішою. Втім, більшості з них доводиться важко працювати цілий день нарівні з чоловіками, аби відбудувати зруйнований ними світ. Але ввечері, на свята вони з радістю згадують про те, що все ж таки є іншими: витонченими, граційними та ніжними. Вони – не ті, хто грають у війну, вони – ті, хто породжують нове життя, створюють, бережуть. Хоч за це й названі слабкою статтю.