Презентація на тему:
Західна поезія першої половини 20 століття

(від грецьк. знак) - замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини». (Верлен, Рембо, Блок, Метерлінк)(від грецьк. знак) - замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини». (Верлен, Рембо, Блок, Метерлінк)

- напрямок у літературі, який характеризується поверненням письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня людина, а також до описів екзотичних країн, пригод, таємниць тощо. (Р.Л.Стівенсон, Р.Кіплінг, А.К.Дойль, Р.Хагард)- напрямок у літературі, який характеризується поверненням письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня людина, а також до описів екзотичних країн, пригод, таємниць тощо. (Р.Л.Стівенсон, Р.Кіплінг, А.К.Дойль, Р.Хагард)

(враження) – відтворення суб’єктивних вражень, спостережень, мінливих відчуттів та переживань. Гасло імпресіоністів: «Бачити,відчувати, висловлювати» (А.Фет, І.Бунін, К.Гамсун, М.Пруст) (враження) – відтворення суб’єктивних вражень, спостережень, мінливих відчуттів та переживань. Гасло імпресіоністів: «Бачити,відчувати, висловлювати» (А.Фет, І.Бунін, К.Гамсун, М.Пруст)

(вищий ступінь) – в основі створення елітарної поезії, в центрі якої людина в її духовних та історичних аспектах (Ахматова, Гумільов, Мандельштам) (вищий ступінь) – в основі створення елітарної поезії, в центрі якої людина в її духовних та історичних аспектах (Ахматова, Гумільов, Мандельштам)

(образ) - модерністська течія в американській поезії 1910-их- початку 1920-их. В основі естетики імажизму - поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. (Засновники та теоретики — англійський філософ Томас Х'юм та американський поет Езра Луміс Паунд, представники – Т.Еліот, Д. Г. Лоуренс, Р. Олдінгтон). Головні принципи імажизму: «чиста образність» при несуттєвості тематики; пряме відношення до «речі»; економія слів; узгодження композиції вірша з його «музикою». (образ) - модерністська течія в американській поезії 1910-их- початку 1920-их. В основі естетики імажизму - поняття образу як самодостатньої одиниці поетики художнього твору. (Засновники та теоретики — англійський філософ Томас Х'юм та американський поет Езра Луміс Паунд, представники – Т.Еліот, Д. Г. Лоуренс, Р. Олдінгтон). Головні принципи імажизму: «чиста образність» при несуттєвості тематики; пряме відношення до «речі»; економія слів; узгодження композиції вірша з його «музикою».

— літературна течія, що з'явилася в Росії в перші роки після Жовтневого заколоту. Імажіністи проголосили художній образ як самоціль поезії, затверджували примат самоцільного образу і формотворчості над сенсом, ідеєю; висловлювали переважно богемні настрої (Єсенін, Марієнгоф, Шершеневич).— літературна течія, що з'явилася в Росії в перші роки після Жовтневого заколоту. Імажіністи проголосили художній образ як самоціль поезії, затверджували примат самоцільного образу і формотворчості над сенсом, ідеєю; висловлювали переважно богемні настрої (Єсенін, Марієнгоф, Шершеневич).

— загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19—20 ст., які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого». (Т.С. Еліот, П. Валері, Р.М. Рільке)— загальна назва ряду художніх течій 2-ї половини 19—20 ст., які зверталися до традицій античності, відродження та класицизму. У своїх творах представники-неокласицисти протиставляли суперечностям життя вічні «естетичні норми минулого». (Т.С. Еліот, П. Валері, Р.М. Рільке)

— модерністська течія в італійській поезії 1920-их-1950-их років, яка спиралася на принципи «закритого», ізольованого від світу мистецтва. (Дж.Унгаретті, Е.Монтале, П.Целан). Риси герметизму: характерна настанова на максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова; багатозначність. Твори представників герметизму нерідко загалом не підлягають осягненню в межах традиційної логіки, так як звертаються лише до інтуїції читача.— модерністська течія в італійській поезії 1920-их-1950-их років, яка спиралася на принципи «закритого», ізольованого від світу мистецтва. (Дж.Унгаретті, Е.Монтале, П.Целан). Риси герметизму: характерна настанова на максимальне виявлення символічних можливостей поетичного слова; багатозначність. Твори представників герметизму нерідко загалом не підлягають осягненню в межах традиційної логіки, так як звертаються лише до інтуїції читача.

— (рoetismus) — чеська модерністська течія 1920-1930-их років, що була орієнтована на широкий читацький загал. Пошук нових засобів поетичного самовираження поєднувався у поетистів з настановою на передачу «радості життя». Для поетизму характерні посилений ліризм, емоційна безпосередність, асоціації та нові віршові структури. (В.Незвал)— (рoetismus) — чеська модерністська течія 1920-1930-их років, що була орієнтована на широкий читацький загал. Пошук нових засобів поетичного самовираження поєднувався у поетистів з настановою на передачу «радості життя». Для поетизму характерні посилений ліризм, емоційна безпосередність, асоціації та нові віршові структури. (В.Незвал)

- літературна течія у французькій літературі поч. XX ст., лідером течії був Жюль Ромен. Унанімісти проголосили себе противниками символістів. Вони прагнули до соціальної тематики, правдивого відображення життя, а також до простоти стилю. Унанімісти проповідували принцип єднання народів, «однодушності» людей, злиття людини та природи. Мета - вивести літературу на простір багатолюдних вулиць, ущерть заповнених стадіонів і театральних залів. Поети-унанімісти повертають віршу конкретність і ліричну безпосередність, особлива увага приділяється формі вільного вірша (верлібру). Представники – Ж. Дюамель, Ш. Вільдрак, Р. Аркос, Ж. Шенев'єр, Л. Дюртен, П.Ж. Жув.- літературна течія у французькій літературі поч. XX ст., лідером течії був Жюль Ромен. Унанімісти проголосили себе противниками символістів. Вони прагнули до соціальної тематики, правдивого відображення життя, а також до простоти стилю. Унанімісти проповідували принцип єднання народів, «однодушності» людей, злиття людини та природи. Мета - вивести літературу на простір багатолюдних вулиць, ущерть заповнених стадіонів і театральних залів. Поети-унанімісти повертають віршу конкретність і ліричну безпосередність, особлива увага приділяється формі вільного вірша (верлібру). Представники – Ж. Дюамель, Ш. Вільдрак, Р. Аркос, Ж. Шенев'єр, Л. Дюртен, П.Ж. Жув.

Визначальні риси екзистенціалізму:Визначальні риси екзистенціалізму: - абсурдність буття, страх, відчай, самотність, страждання, смерть;- існування людини тлумачиться як драма свободи;- створення «прикордонних ситуацій» (людина перед обличчям смерті);- проблема вибору людини у надзвичайній ситуації;- проведення історичних паралелей та алегорій (твори з підтекстом, символікою, ілюзіями, подвійним змістом).

(від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Риси експресіонізму: загострення трагічного світосприйняття, художні утопії, елітарність, мистецтво відображає свідомість людини і внутрішні переживання та емоції. (від франц. expression - вираження, виразність) — літературно-мистецька стильова тенденція авангардизму, що сформувалася в Німеччині на початку ХХ століття. Риси експресіонізму: загострення трагічного світосприйняття, художні утопії, елітарність, мистецтво відображає свідомість людини і внутрішні переживання та емоції. Представники - Г. Тракль, Ф.Кафка, Ґ. Гейм, Й. Бехер, Г. Бенн, Ф. Верфель, Я. Ван-Годдис., К. Едшмід, Л. Франк, Г. Мейрінк.Експресіоністи прагнули показати людину та весь земний світ такими, якими вони є в дійсності, неприкрашеними і розбитими на різні протиріччя, висвітлити глибинну сутність буття, заховану за її поверхнею, піднести у видимість невидиме.К. Едшмід: «Весь простір митця-експресіоніста стає видінням. У нього не погляд — у нього бачення. Він не описує — він співпереживає. Він не відображує — він зображає. Він не бере — він шукає»

(майбутнє) – заперечуючи надбання минулого, футурусти прагнули створити мистецтво майбутнього; закликали до формотворчих експериментів (Марінетті, Маяковський, Пастернак).(майбутнє) – заперечуючи надбання минулого, футурусти прагнули створити мистецтво майбутнього; закликали до формотворчих експериментів (Марінетті, Маяковський, Пастернак).

(надреалізм)— літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, головним чином у Франції. Мета сюрреалістів – відкрити новий шлях звільнення мистецтва від дійсності через сферу «надреального», підсвідомого. У мистецтві й літературі сюрреалізму поєдналися речі й несподівані образи, парадоксальні, контрастні і часто безглузді (Ґійом Аполлінер, Луї Арагон, Поль Елюар, Андре Бретон, Пабло Пікассо, Рене Магрит, Сальвадор Далі, Леонора Керрінгтон).(надреалізм)— літературний і мистецький напрям, що виник після Першої світової війни, головним чином у Франції. Мета сюрреалістів – відкрити новий шлях звільнення мистецтва від дійсності через сферу «надреального», підсвідомого. У мистецтві й літературі сюрреалізму поєдналися речі й несподівані образи, парадоксальні, контрастні і часто безглузді (Ґійом Аполлінер, Луї Арагон, Поль Елюар, Андре Бретон, Пабло Пікассо, Рене Магрит, Сальвадор Далі, Леонора Керрінгтон).

— один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка (часто за допомогою прийому монтажу) імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини.

- система поглядів, яка стверджує, що всі намагання людини пізнати сенс життя марні з огляду на те, що такого сенсу не існує (принаймні для людства).- система поглядів, яка стверджує, що всі намагання людини пізнати сенс життя марні з огляду на те, що такого сенсу не існує (принаймні для людства).Умовна назва художніх творів (романів, п’єс), що змальовують життя у вигляді хаотичного нагромадження випадковостей, безглуздих, на перший погляд, ситуацій (творчість Е. Іонеско, С. Беккета, окремі твори Ж.-П. Сартра, А. Камю). Підкреслений алогізм, ірраціоналізм у вчинках персонажів, мозаїчна композиція творів, гротеск і буфонада у засобах їх творення – характерні прикмети такого мистецтва.

(франц. dadaіsme від dada — дитячий дерев'яний коник; незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії, прихильники якої стверджують, що алогізм є основою творчості. (франц. dadaіsme від dada — дитячий дерев'яний коник; незв'язний дитячий лепет) — авангардистська літературна течія (1914— 1924 pp.), яка виникла в Швейцарії, прихильники якої стверджують, що алогізм є основою творчості.

(анг. environment — оточення) — модифікація сюрреалізму американськими модерністами, які намагалися поєднати реальні і фантастичні деталі. Енвайронмент виник на початку ХХ ст. та був відроджений наприкінці 1950-х завдяки Алану Капроу, Едварду Кейнґольцу, Роберту Раушенбергу, Джозефу Бойсу, Янісу Кунелісу. У 1970-х ним займалися Тоні Оуслер, Ребекка Горн, Брачо Дімітрієвіч. У реальному середовищі вони шукали простір для гри, учасниками якої мали бути випадкові глядачі. (анг. environment — оточення) — модифікація сюрреалізму американськими модерністами, які намагалися поєднати реальні і фантастичні деталі. Енвайронмент виник на початку ХХ ст. та був відроджений наприкінці 1950-х завдяки Алану Капроу, Едварду Кейнґольцу, Роберту Раушенбергу, Джозефу Бойсу, Янісу Кунелісу. У 1970-х ним займалися Тоні Оуслер, Ребекка Горн, Брачо Дімітрієвіч. У реальному середовищі вони шукали простір для гри, учасниками якої мали бути випадкові глядачі.

Ми порожні людиМи порожні людиМи солом’яні людиВчимося разомСоломою думати. – Дармо!Голоси наші сохнуть, колиМи шепочемо разомБезглуздо і млявоЯк вітер у сухостоїАбо як пацючі лапиПо шклу наших висохлих винницьОбраз безформенний, тінь обербарвлена,Паралізована сила, жест без руху

Є гарячий людський закон: Є гарячий людський закон: З винограду робити вино, З вугілля - вогонь, Із цілунків - людей. Є суворий людський закон: Не віддати життя Попри війни і бідність, Попри загрозу смерті.

Знову і знову ти повертаєшся, меланхоліє,Знову і знову ти повертаєшся, меланхоліє, О лагідносте самотньої душі. Вигорає дотла золотий день. Покірно схиляється від болю стражденник, Вилунюючи благозвуччя й ніжне божевілля. Поглянь-но! Вже смеркає. Знову повертається ніч — і квилить смертне, І ще щось страждає разом із ним. Жахаючись осінніх зірок, Голова опускається щороку дедалі глибше.

Найоригінальніший польський поет XXст., належав до модерністської поетичної групи "Квадрига "Найоригінальніший польський поет XXст., належав до модерністської поетичної групи "Квадрига "

Коли вже дні спинили плин Коли вже дні спинили плин І випало вмирати, До неба лавами пішли Солдати з Вестерплятте. (А літо було гарне того року) І так співали: "То пусте Що нам боліли рани - Зате ж весела путь веде На осяйні поляни. (А на землі того року було стільки вересу) Стояли в Гданську ми, як мур, Не брали нас гармати. Тепер Ми в хмарах після бур, Солдати з Вестерплятте".

Схарактеризуйте особливості розвитку західної лірики у пер. пол. XX ст.Схарактеризуйте особливості розвитку західної лірики у пер. пол. XX ст.Що таке авангардизм? Чи можна, на вашу думку, вважати, що він насправді є «передовим загоном» мистецтва?Схарактеризуйте особливості естетики експресіонізму;Що було характерним для творчої програми дадаїстів?На які принципи спиралися сюрреалісти?Як реалізовувалася настанова на створення «нового мистецтва» в естетичній платформі футуристів?На яких принципах ґрунтувалася естетика «імажизму»?Що таке «неокласицизм»?Які риси притаманні естетиці «герметизму»?Назвіть характерні ознаки поетичного світу Поля Елюара.Які особливості модерністської поезії Еліота? Про кого з поетів писав Р. М. Рільке: «Його образ належить до царини міфічного...» ?На прикладі відомих віршів спробуйте спостерегти розвиток кількох ліній у творчості Гарсіа Лорки: фольклорно-літературної, фольклорно-міфологічної, експериментальної (сюрреалістичної)