Презентація на тему:
ІСТОРІЯ ФАШИЗМУ

Медіа грамотність сучасного викладача

вимоги до особистості викладача 1. Усвідомлення свого громадянського обов'язку 2. Досконале володіння своїм предметом. 3. Майстерне володіння методикою викладання. 4. Педагогічна вираженість. Це своєрідна установка на педагогічну діяльність і психологічна готовність до неї. 5. Ерудованість. 6. Творчий підхід до справи.

7. Високі моральні якості. 8. Уміння володіти власною емоційно-вольовою сферою. 9. Педагогічна спостережливість і уважність. 10. Натхнення та інтуїція. 11. Досконале володіння мовою і мисленням. 12. Оптимізм. 13. Педагогічний такт. 14. Здоров'я і зовнішній вигляд.

14. У сучасних умовах важливим елементом творчої діяльності викладача вищого навчального закладу є використання сучасних інформаційних технологій. Тобто іншими словами бути медіаграмотним. Медіаграмотність = Медіаосвіта

«медіаграмотність» «комп’ютерна грамотність» «інформаційна грамотність» «технологічна грамотність» «візуальна грамотність» «критичне бачення»

Медіаосвіта – це навчання теорії та практичним умінням для опанування сучасними мас-медіа, які розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці; її слід відрізняти від використання медіа як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань.

Медіаосвіта забезпечує знання того, як: 1) аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти; 2) визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси, їх контекст; 3) інтерпретувати медіатексти і цінності, що розповсюджують медіа; 4) добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів та набуття зацікавленої в них аудиторії; 5) отримання можливості вільного доступу до медіа як для сприйняття, так і для продукції.

Лен Мастерман (професор, доктор наук, діяч британської медіаосвіти) виділив та обґрунтував причини актуальності медіаосвіти у сучасному світі: 1. Високий рівень споживання мас-медіа та насиченість сучасних суспільств їх продуктами. 2. Ідеологічна важливість медіа та їхній вплив на свідомість аудиторії. 3. Швидке зростання кількості медійної інформації, посилення механізмів управління нею та її розповсюдження. 4. Інтенсивність проникнення медіа в основні демократичні процеси. 5. Зростання значущості візуальної комунікації та інформації в усіх галузях. 6. Необхідність навчання школярів/студентів з орієнтацією на відповідність сучасним вимогам.

Треба відзначити, що 20 травня 2010 року постановою Президії Національної академії педагогічних наук України була схвалена Концепція впровадження медіаосвіти в Україні.

Головною метою Концепціїє сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти заради забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності і медіакомпетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей. Головною метою Концепції є сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти заради забезпечення всебічної підготовки дітей і молоді до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою медіа, формування у них медіаобізнаності, медіаграмотності і медіакомпетентності відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей.

Концепція спрямована на підготовку і проведення широкомасштабного поетапного всеукраїнського експерименту з упровадження медіаосвіти на всіх рівнях; пріоритетне започаткування практики шкільної медіаосвіти, яка стане головною інтеграційною ланкою формування цілісної системи медіаосвіти; забезпечення медіаосвіти у вищій школі, насамперед при підготовці фахівців педагогічного профілю Форми медіаосвіти: Медіаосвіта дошкільна Медіаосвіта шкільна  Медіаосвіта позашкільна Медіаосвіта у вищій школі Батьківська медіаосвіта Медіаосвіта дорослих  Медіаосвіта засобами медіа 

Основні етапи реалізації Концепції І. Експериментальний етап (2010–2013 роки): розроблення навчальних програм та організація експерименту з підготовки медіапедагогів і медіапсихологів на базі вищих навчальних закладів та закладів системи післядипломної педагогічної освіти для забезпечення масштабності експерименту з упровадження медіаосвіти в шкільну практику; II. Етап поступового укорінення медіаосвіти та стандартизації вимог (2014–2016 роки): підготовка інформаційно-методичних матеріалів, програмного інформаційно-комунікаційного забезпечення, відеотек, фонотек, інформаційних баз шкільних бібліотек; запровадження інтегрованої медіаосвіти в початковій та основній школі, факультативних медіаосвітніх курсів, активізація роботи шкільних медіаосвітніх студій різного профілю, гурткової роботи;

ІІІ. Етап дальшого розвитку медіаосвіти та завершення її масового впровадження (2017–2020 роки): науково-методичне та організаційне забезпечення уведення медіаосвітньої складової у навчальні програми вищої школи з гуманітарної підготовки фахівців усіх профілів; розвиток матеріально-технічної бази всіх ланок медіаосвіти, оснащення медіапедагогів передовими інформаційно-комунікаційними технологіями; активізація співпраці освітян з медіавиробниками для подальшого розширення практики медіаосвіти;

частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Медіаосвіта 

рівень медіакультури, який стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують. Медіаграмотність 

Головні завдання медіаосвіти полягають у сприянні формуванню: медіаімунітету особистості рефлексії і критичного мислення здатності до медіатворчості спеціалізованих аспектів медіакультури

Вважається, що медіаосвіта пов’язана з усіма видами медіа: друкованими графічними звуковими візуальними та різними технологіями

фліпбуки Що таке фліпбук? Фліпбук (від англ. flip — перегортати, book — книга) — дослівно «книга для перегортання». Невелика книжка з картинками, при перегортанні яких створюється ілюзія руху.

Історія фліпбуков: Вперше запатентовані в США 16 травня 1882 року Генрі Ван Говенбергом з Нью-Джерсі, фліпбуки складалися з простих малюнків послідовних фаз руху, з'єднаних однією скріпкою. При перегортанні сторінок створювалася оптична ілюзія руху. Це були ранні форми того, що сьогодні називається інтерактивні мультимедіа, і в епоху, коли ще не виникли екранні технології, вони стояли біля витоків анімації і кіно.

Тренд тримався до кінця 40-х. Потім в 60-ті винахідливі маркетологи Disney, Gillette, mcdonald's, Post Cereals, Canada Dry, Ford відновили цей тренд, використовуючи фліпбуки як інтерактивні історії та рекламні подарунки для просування своєї продукції. Мода на фліпбуки на час затихла в 70-ті, коли стали набувати чинності нові інтерактивні мультимедіа. Тепер книжки-мультфільми повернулися, разом з фотоплівкою і картриджами полароїд, підтверджуючи людську любов до реальних об'єктів, для відтворення яких не потрібно нічого спеціального.

Фліпбуки сьогодні: Паперові Лесонбуки Тревелбуки Електронні Universal Document Convertor Kvisoft Flipbook Maker

вебквести Веб-квест (webquest) в педагогіці — це проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якого використовуються інформаційні ресурси Інтернету. Уперше ця модель проектної діяльності була представлена викладачем університету Сан-Дієго (США) Берни Доджем і Томом Марч в 1995 році. Учителі всього світу використовують цю технологію як один із способів успішного використання Інтернету на уроках.

Технологія веб-квест, використовуючи інформаційні ресурси Інтернету і інтегруючи їх у навчальний процес, допомагає ефективно вирішувати цілий ряд компетенцій: використання ІКТ для вирішення професійних завдань (в т.ч. для пошуку необхідної інформації, оформлення результатів роботи у вигляді комп'ютерних презентацій, веб-сайтів, баз даних тощо); самонавчання і самоорганізація; робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога, взаємоконтроль), тобто навички командного рішення проблем; уміння знаходити декілька способів рішень проблемної ситуації, визначати найбільш раціональний варіант, обґрунтовувати свій вибір; навички публічних виступів.

Веб-квест являє собою не простий пошук інформації в мережі, адже студенти, працюючи над завданням, збирають, узагальнюють інформацію, роблять висновки. Крім того учасники веб-квесту вчаться використовувати інформаційний простір мережі Інтернет для розширення сфери своєї творчої діяльності. Веб-квест — це сайт в Інтернеті, з яким працюють студенти, виконуючи те або інше навчальне завдання. Розробляються такі веб-квести для максимальної інтеграції Інтернету в різні навчальні предмети на різних рівнях навчання в навчальному процесі. Вони можуть охоплювати окрему проблему, тему, можуть бути і міжпредметними.

Результати виконання веб-квесту, залежно від матеріалу, що вивчається, можуть бути представлені у вигляді: публікації робіт студентів у вигляді веб-сторінок і веб-сайтів буклетів, фліпбуків комп'ютерної презентації усного виступу

Розрізняють два типи веб-квестів: для короткочасної та тривалої роботи. Мета короткочасного веб-квесту — поглиблення знань з 1-2 тем розрахований він на один-три заняття. Довготривалий веб-квест спрямований на поглиблення знань студентів з декількох тем розрахований на тривалий термін (можливо, на семестр або навчальний рік).

Розробник веб-квесту Берні Додж, визначив наступні види завдань для веб-квестів: Переказ Планування та проектування Самопізнання, Компіляція Творче завдання, Аналітична задача Детектив, головоломка, таємнича історія Досягнення консенсусу Оцінка, Журналістське розслідування Переконання, Наукові дослідження

Будь-який веб-квест повинен включати в себе наступні структурні компоненти: Вступ Центральне завдання Список інформаційних ресурсів Опис процедури роботи Опис критеріїв та параметрів оцінки веб-квесту. Керівництво до дій Висновок Етапи роботи над веб-квестом: Початковий етап (командний). Рольовий етап. Завдання. Заключний етап.

Використання технології веб-квесту на заняттях англійської мови дозволяє вирішувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички переглядового читання і читання з метою отримання інформації; розвивати вміння писемного мовлення; поповнювати словниковий запас студентів; формувати стійку мотивацію до вивчення англійської мови, розширювати кругозір. Однак слід зазначити, що використання веб-квестів у навчанні мови вимагає від студентів відповідного рівня володіння мовою для роботи з автентичними ресурсами Інтернету.