Презентація на тему:
Балканська криза і НАТО: етапи розвитку ситуації або Чому НАТО бомбила Югославію?

Балканська криза і НАТО: етапи розвитку ситуації або Чому НАТО бомбила Югославію?

Початок розпаду Югославії (І) 1990 р. (квітень – травень) – у Словенії та Хорватії на перших у післявоєнний період парламентських виборах на багатопартійній основі перемогають опозиційні сили; нові лідери цих республік звертаються до керівництва Югославії з пропозицією про створення конфедерації, одна останнє її, в країні вводиться надзвичайний стан 1990 р., 2 червня – Словенія проголошує декларацію про Державний суверенітет, у грудні того ж року 88% виборців підтверджують її на референдумі 1990 р., грудень – Хорватія ухвалює нову конституцію

Початок розпаду Югославії – ІI 1991 р., 25 червня – парламенти Словенії та Хорватії оголошують Декларацію про незалежність і суверенітет республік 1991 р., 27 червня – Югославія визнала незаконними проголошення незалежності Словенії та Хорватії та видала наказ про захист державного кордону, початок воєнних дій

Початок розпаду Югославії – ІІI 1991 р., 7 липня – встановлюється трьохмісячного мораторію на незалежність Словенії та Хорватії (за міжнародного посередництва); В результаті: в Словенії воєнні дії припиняють; на території Хорватії зберігається самопроголошена Республіка Сербська Країна, що була підтримана Югославією, а хорвати масово виганяються сербами з цих місць. 1992 р. – визнання міжнародним співтовариством незалежності Словені та Хорватії Хорватка йде з свого міста, що захоплено сербськими силами. Осінь 1991 р.

Початок розпаду Югославії – ІV 1992 – 1995 рр. – мирні переговори з метою досягнення компромісу щодо долі Республіки Сербської Країни; сербам пропонувалася автономія з елементами самоуправління, право засновувати свій герб і прапор, обирати президента, парламент і уряд, мати власну поліцію, національну грошову одиницю, право на друге, югославське громадянство; відмова сербів 1995 р., 4 серпня – хорватські сили розгортають великомасштабну наступальну операцію; в результаті кілька тис. сербів вбито, 250 тис. стали біженцями; серби погоджуються на реінтеграцію в Хорватію з наступною ліквідацією Республіки Сербська Крайна Сербська дівчина залишає рідні місця – наступають хорвати. Літо 1995 р.

Громадянська війна у Боснії і Герцеговині (1992 – 1995 рр.) – І 1990 р. – перемога опозиційних сил на перших вільних виборах в Боснії та Герцеговині 1991 р. – поширення на територію Боснії та Герцеговини сербсько-хорватського конфлікту, югославська армія займає прикордонні райони 1991, 14 жовтня – ухвалення Скупщиною Боснії та Герцеговини, за відсутності сербських депутатів, Меморандуму про незалежність

Громадянська війна у Боснії і Герцеговині (1992 – 1995 рр.) – ІI 1991, жовтень–грудень – проведення сербами референду-му про відокремлення від Боснії та Герцеговини та створення спільної держави з Сербією, Чорногорією та “автономними регіонами” сербів у Хорватії; 1992 р., січень – проголошення Сербської республіки Боснії та Герцеговини, формування її державних структур, в т.ч. армії 1992 р., 1 березня – загальнореспубліканський референдум про незалежність Боснії та Герцеговини, на якому 63% населення (хорвати і босняки) висловилися за, а серби бойкотували; останні спровокували міжетнічні сутички, що на початку квітня переросли у повномасштабну війну за розподіл сфер впливу

Громадянська війна у Боснії і Герцоговині (1992 – 1995 рр.) – ІIІ 1992 р., квітень – визнання міжнародним співтовариством незалежності Боснії та Герцеговини; скупщина Сербської республіки Боснії та Герцеговини оголошує про незалежність останньої, до складу її збройних формувань вливаються підрозділи югославської армії, йде підтримка від СРЮ, початок етнічних чисток 1992 р., 30 травня – Рада безпеки ООН визнає СРЮ агресором, відмовляє їй у членстві в ООН, запроваджує широкомасштабні економічні санкції 1992 р., червень – введення миротворчих сил ООН Бойовики з угрупування “Тигрів” Жельки Разнатовича (Аркан) та їхні жертви під час нападу на одне з міст північного сходу Боснії і Герцоговини. Весна 1992 р.

Громадянська війна у Боснії і Герцоговині (1992 – 1995 рр.) – ІV 1992 р., червень – введення миротворчих сил ООН 1992 р., літо – серби, що становили 30% населення, захопили 70% території Боснії та Герцеговини, початок облоги Сараєво 1994 р., 9 лютого – ультиматум НАТО у 10-денний термін відвести свою важку артилерію від Сараєво, введення в зону що утворилася сил ООН 1994 р., 1 березня – створення мусульмансько-хорватської федерації Боснії та Герцеговині, укладання боснійсько-хорватського союзу В’язні чекають обшуку сербськими охоронцями в таборі Трнопольє в Боснії. Сюди їх доставляли перед тим, як депортувати. Літо 1992 р.

Громадянська війна у Боснії і Герцоговині (1992 – 1995 рр.) – V 1994 р., травень – Рада безпеки ООН санкціонує нанесення ударів по сербських військових об’єктах та доручає це НАТО 1994 р., літо – на женевській конференції ухвалено план територіального поділу республіки на мусульмано-хорватську федерацію (51%) та сербську республіку (49%), офіційний розрив СРЮ з Сербської республіки Боснії та Герцеговини, категорична відмова останньої від запропонованого плану 1995 р., травень – у відповідь на новий спалах воєнних дій міністри закордонних справ Контактної групи та міністри оборони країн ЄС та НАТО вирішують надіслати в Боснію і Герцеговину сили швидкого реагування 1995 р., липень – різня в Срібрениці, яка була зоною безпеки, загибель біля 8 тис. чоловік

Громадянська війна у Боснії і Герцоговині (1992 – 1995 рр.) – VI 1995 р., кін. серпня – поч. вересня – удари НАТО, наступ боснійсько-хорватських сил грудень 1995 р. – Дейтонська мирна угода – компроміс між воюючими сторонами. Відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН введені очолювані НАТО стабілізаційні сили (SFOR) – 60 тис. Це перша миротворча операція в історії НАТО. Насильство припинено. У 2004 р. місію передано ЄС (7 тис. миротворців) Всього в результаті громадянської війни загинуло бл. 280 тис. із 4,3 млн. населення, 800 тис. стали біженцями. НАТО надала допомогу для вирішення миротворчих завдань під егідою ОБСЄ Боснійский солдат післе оголошення перемир’я. Осінь 1995 р.

Історична довідка щодо Косово – І Косово – центр сербської культури та держави з часів появи слов’ян на Балканах було центром албанці – корінний народ Балкан, що жив на території Косово та інших землях задовго до приходу слов’ян серби та албанці були союзниками у боротьбі проти турок, але згодом Османська імперія використовувала протиріччя між ними 1878 р. – Сербія відновлює незалежність, висловлюється ідея Великої Албанії, включно з Косово 1912 – 1913 рр. – в результаті балканських воєн великі держави визнають приналежність Косово до Сербії, водночас проголошується незалежність Албанії

Історична довідка щодо Косово – ІІ 1918 р. – створюється королівство Югославія, в Косово переселяються тисячі сербів. Друга світова війна – італійці та німці створюють Велику Албанію, 100 тис. сербів, а також циган, євреїв вигнані, 10 тис. вбито. з 1946 р. – Косово стає частиною Народної республіки Сербії в складі Федератвиної Народної Республіки Югослваія

Історична довідка щодо Косово – ІІІ Після ІІ Світової війни (з дозволу Югославії) в Косово поселилося біля 350 – 400 тис. біглих з Албанії. Йосиф Броз Тито видав указ, який не дозволяв сербам тимчасово повертатися на свої землі заради майбутнього “братерства і єдності”, поступова зміна демографічної ситуації на користь албанців 1945 р. – створюється Автономна Косово-Метохія як частина Демократичної Федеральної Югославії, 1968 р. – Сербія подавляє сепаратистські виступи албанців в Косово, водночас за новою конституцією створюється Соціалістичний Автономний Край Косово як частина Соціалістичної Республіки Сербія в складі Соціалістичної федеративної республіки Югославія

Історична довідка щодо Косово – ІV 1974 р. – розширення автономних прав Косово, край прирівняно до союзних республік Югославії 1981 р. – албанці вимагають статусу союзної республіки – тисячі сербів залишають край, вводиться воєнний стан 1982 – 1987 рр. – періодичні заворушення серед албанців і сербів у Косові 1986 р. – президент Сербії Слободан Мілошович починає кампанію за скасування статусу автономії для Косово і Воєводини, а також масового повернення сербів до Косово 1991 р. – розпад федеративної Югославії – посилення сепаратистського руху албанців. З 2 млн. населення краю 90% тоді становили албанці

Динаміка подій навколо Косово – І 1996 р. – 1998 рр. – протистояння сербів та албанців у Косово переростає у відкриту війну між створеною албанцями Армією визволення Косово та югославськими військовими підрозділами; результат – 12 тис. загиблих 1997 р., грудень – зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, на якій вони підтвердили свою зацікавленість у стабільності на Балканах і висловили занепокоєння з приводу загострення ситуації в Косово; 1998 р., весна – міністри країн-членів НАТО закликали сторони конфлікту знайти мирне вирішення та віддали наказ військовому керівництву бути готовим до застосування сили; 1998 р., осінь – низка візитів до Белграда з метою врегулювання конфлікту; 1998 р., вересень – ухвалення Радою Безпеки ООН резолюції № 1199, яка висловлює занепокоєння світової спільноти через надмірне використання сили сербськими підрозділами безпеки, звертає увагу на можливість гуманітарної катастрофи та закликає обидві сторони конфлікту припинити вогонь;

Динаміка подій навколо Косово – ІІ 1998, 13 жовтня – Північноатлантична рада НАТО надає повноваження для проведення повітряних ударів проти Югославії; 1998 р., жовтень – Югославія погоджується повернути частину своїх військових підрозділів, розмістити в Косово місію ОБСЄ у складі 2 тис. чол. та на повітряне спостереження НАТО; втім ці політичні кроки фактично стали прикриттям для подальших актів репресій та насильства; 1999 р., січень – Контактна група з питань колишньої Югославії (Великобританія, Італія, Німеччина, Росія, США, Франція) погодилась виступити посередником на переговорах між сторонами конфлікту; Альянс підтримав цю ініціативу, видавши попередження обом сторонами конфлікту і погодившись використати у разі необхідності авіацію Альянсу; 1999 р., 6 лютого – початок переговорів у Рамбуйє щодо врегулювання конфлікту; 1999 р., середина березня – під час засідання в Парижі косовським албанцям було запропоновано суттєву автономію, яку гарантували б сили під проводом НАТО. Сербів просили визнати автономію, але не суверенітет Косово, залишаючи відкритим питання про статус провінції; делегація Югославії відмовилась це зробити;

Операція НАТО в Косово (1999 р.) Єдина наступальна операція за всю історію Альянсу. Операції НАТО в Косово передували півторарічні переговори з врегулювання проблеми. При обговоренні ситуації країни-члени Альянсу враховували юридичні основи рішення на проведення військової операції. До уваги були взяті такі факти: невиконання урядом Югославії резолюцій Ради Безпеки ООН; ігнорування попереджень Генсека ООН про можливість гуманітарної катастрофи у Косовому; ризик такої катастрофи у зв’язку з відмовою уряду Югославії шукати мирного розв’зання кризи; низька вирогідність того, що найближчим часом буде прийнято наступну резолюцію РБ ООН; загроза миру і стабільності в регіоні. Повітряна операція почалась 25 березня 1999 р. і тривала 78 днів, завершилася підписанням 9 червня того ж року угоди між НАТО та югославським командуванням (їх підрозділи виводилися з Косового за межі п’ятикілометрової зони безпеки між провінцією та рештою території Югославії). Після закінчення операції 1 млн. 300 тис. біженців повернулось до своїх домівок (з них з них 810 тис. перебувало за межами краю). Розміщення миротворців під керівництвом НАТО – 46 тис. згідно резолюції Ради безпеки ООН від 10 червня 1999 р. № 1244 (підтвердила територіальну цілісність СРЮ, визначила обов’язки світової спільноти на період діяльності Тимчасової адміністрації). Станом на 2007 р. – 16 тис. з 35 країн.

Косовські албанці, яких виселили серби з рідних місць, перетинають кордон з Чорногорією. Зима 1999 р. Серби та цигани йдуть з Косово – до краю повертаються албанці

Сучасне Косово 2008 р., 17 лютого – проголошення незалежності парламентом краю Косово від Сербії; 2008 р., 18 лютого – сербський парламент анулює рішення парламенту Косово. Низка країн визнає незалежність краю, інші – ні. До Косово надіслана місія ЄС.

Конфлікт у Македонії 8 вересня 1991 р. – Македонія оголосила свою незалежність від Югославії, вийшла з федерації мирно 2001 р. – спалахує збройний конфлікт – суперечки між центральною владою Македонії та албанською меншістю (з 2 млн. 100 тис. мешканців 66,5% складають македонці, майже 23% - албанці) на засадах її участі в управлінні країною

Результати конфлікту в Македонії Загинуло 500 чол. НАТО стабілізувала ситуацію, пославши до цієї країни 3,5 тис. контингент у межах операції з вилучення зброї у населення і повстанців Завершено політичною угодою між центральною владою і албанською

Європейська та євроатлантична перспектива регіону Словенія – член НАТО та ЄС Албанія та Хорватія – члени НАТО, розпочато процедуру розгляду їхньої заявки до ЄС, причому Хорватія, за словами голови Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу, може завершити попередні переговори про вступ до ЄС восени 2009 р. (розпочала 2005 р.) Македонія залучена до ПДЧ в НАТО, питання вступу на самміті НАТО в Бухаресті (квітень 2008 р.) заблокувала Греція через суперечку навколо назви Македонії; у грудні 2005 р. Македонія отримала офіційний статус кандидата на вступ до ЄС Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія, приєдналися до програми НАТО “Партнерство заради миру”, а з квітня 2008 р. дві перші країни залучені до Інтенсифікованого діалогу щодо членства в НАТО Чорногорія розраховує стати країною-кандидатом на вступ до Європейського Союзу 2008 р. Сербія офіційно визнана потенційним кандидатом на вступ до НАТО та ЄС, 29 квітня 2008 р. вона підписала з ЄС угоду про асоціацію та стабілізацію

Європейська та євроатлантична перспектива регіону