Презентація на тему:
Трансатлантичне партнерство: НАТО – ЄС

Трансатлантичне партнерство: НАТО – ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ Початок європейської інтеграції : 9 травня 1950 р. (пропозиція міністра закордонних справ Франції Р.Шуман створити спільний ринок вугільної та сталеливарної продукції) – „план Шумана” Однією з головних цілей плану було примирення Франції та Німеччини і недопущення між ними війни у майбутньому Найважливішим засобом досягнення цієї мети мав стати механізм управління виробництвом і торгівлею стратегічною для військових потреб продукцією – вугіллям та сталлю, а також наднаціонального контролю над ними. Контроль мав здійснювати „вищий орган”, що був праобразом сучасної Європейської Комісії

(засновник – “Європейська шістка”: Франція, ФРН, Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди)

Єдиний внутрішній ринок Інтеграція в сфері зовнішньої політики

Висновок: В 90-ті рр. ХХ ст. Європейський Союз представляв собою чітко структуровану міжнародну міжурядову організацію, котра не лише ефективно вирішувала свої внутрішні проблеми, а й активно впливала на весь хід подій на європейському континенті та в глобальному вимірі (особливо в результаті інтеграції нових незалежних країн. В ЄС – 27 країн, 21 з них – член НАТО)

Приналежність країн до ЄС та НАТО

Марек Белка, виконавчий секретар комісії ООН з економіки для Європи (березень, 2008 р.)

Взаємодія НАТО і ЄС В минулому НАТО суттєво поліпшило непрості відносинами між країнами-членами ЄС В Європі нема держави – геополітичного лідера Європейської системи безпеки досі не існує, незважаючи на спроби її створення. НАТО робить ЄС невразливим НАТО та ЄС – дві складові частини європейської економіко-політичної системи

Передісторія співробітництва НАТО і ЄС В березні 1948 р. європейські країни підписали Брюссельський договір і в вересні того ж року створили в його рамках структуру, відому як Організація Оборони Західного Союзу та ініціювали процес, який привів до створення НАТО в 1949 р. Учасники плану Шумана (Франція, ФРН, Італії і країни Бенілюксу) в 1951 р. ініціювали, а в 1952 р. підписали Договір про створення Європейського Оборонного Співтовариства (не був схвалений парламентом Франції в 1954 р. і тому не реалізований). Водночас «європейська опора» НАТО посилилась завдяки рішенню уряду Туреччини щодо формального звернення про вступ до Альянсу, за яким прослідували запрошення і формальний процес приєднання до НАТО для урядів двох країн: і Туреччини, і Греції в 1952 р. Після створення НАТО країни Брюссельського Договору погодилися об’єднати військову структуру Західного Союзу з тими, що створені в рамках Альянсу. Після приєднання ФРН і Італії до Брюссельського Договору в1954 р., Західний Союз став Західним Європейським Союзом. Паризькі угоди 1954 р., значною мірою, сприяли вирішенню аномальної ситуації, яка існувала в Західної Європі після ІІ світової війни, заклали зразок майбутніх відносин між колишніми союзниками і противниками і забезпечили юридичну і інституціональну структуру в рамках спільної оборони 15 країн

Балканські уроки для ЄС та НАТО: Балканські уроки: неспроможність європейських країн врегулювати гуманітарну кризу 90-х рр. і висновки Недоліки європейської системи обороноспроможності вперше опинилися в центрі уваги під час балканських конфліктів, які засвідчили, що європейські країни неспроможні запобігти поширенню конфлікту без допомоги Сполучених Штатів Америки НАТО і Європейський Союз паралельно висунули ініціативи: щодо посилення обороноспроможності; почали переговори щодо можливих форм стратегічного партнерства Альянс взяв на себе зобов'язання посилити європейську складову через розвиток ефективної Європейської політики безпеки і оборони. Мета цієї ініціативи – підтримка зусиль ЄС, спрямованих на посилення його ролі в галузі безпеки і одночасно на створення збалансованих трансатлантичних відносин В 90-х рр. НАТО розпочала процес забезпечення суто європейської спроможності ефективного врегулювання кризових ситуацій без зайвого дублювання військових ресурсів і сил, які вже існують в НАТО. Головною складовою цього процесу стала концепція “відокремлюваних, але не окремих сил”, яка дасть можливість у майбутньому використовувати ресурси і сили НАТО для проведення операцій з врегулювання криз під керівництвом ЗЄС

Європейська зовнішня політика

У 1999 2002 рр. відносини між НАТО і ЄС одержали подальший розвиток завдяки прийнятим цими організаціями рішенням: а) погоджені механізми консультацій і співробітництва; б) регулярні спільні засідання, у тому числі на рівні своїх міністрів іноземних справ; в) Угода про інформаційну безпеку (березень 2003 р.), ця угода – результат переговорів між НАТО і ЄС про те, як захищати секретну інформацію; г) Угода щодо доступу до можливостей НАТО, що відкрило нову фазу в розвитку Спільної Європейської оборонної політики і політики безпеки (листопад 2002 р. – Празький самміт) Ця угода була включена до Декларації про європейську оборонну політику і політику безпеки, підписану НАТО і ЄС 16 грудня 2002 р. Вона заклала основу для співробітництва між двома організаціями у сфері запобігання і врегулювання конфліктів. Декларація викладає політичні принципи співробітництва ЄС НАТО і дає ЄС доступ до можливостей НАТО в плануванні своїх власних військових операцій

Прийняття пакету документів, під назвою „Берлін – плюс”. Рішення „Берлін плюс” мають на меті запобігти зайвому дублюванню ресурсів і стосуються чотирьох загальних питань: 1. Гарантований доступ Європейського Союзу до ресурсів оперативного планування НАТО; 2. Можливість надання Європейському Союзу військових формувань НАТО та спільних ресурсів; 3. Можливість використання структур європейського командування НАТО для проведення операцій під проводом Європейського Союзу; 4. Адаптація системи оборонного планування НАТО з урахуванням можливого виділення сил Альянсу для виконання операцій Європейського Союзу - листопад 2003 р. – перше спільне навчання щодо кризового менеджменту, мета: дослідити, яким чином ЄС здійснює планування операцій під своєю егідою із залученням сил і засобів НАТО на стратегічному політико-військовому рівні. Навчання базувалися на вигаданому сценарії кризи, розробленому ЄС згідно із принципами Статуту ООН Термін „Берлін – плюс” пояснюється тим, що саме у Берліні, у 1996 р., відбулася зустріч міністрів закордонних справ країн Альянсу, на якій було вирішено створити власне Європейську систему безпеки та оборони і забезпечити можливість надання ресурсів НАТО у розпорядження ЄС

Єдність ЄС і НАТО забезпечується: стабільністю інститутів, що є гарантами демократії, верховенства права, прав людини й поваги та захисту прав меншин; широким консенсусом щодо основ економічної політики; відсутністю територіальних претензій між країнами-членами обох організацій; відданістю принципу співробітництва в забезпеченні національної та колективної безпеки; схильністю до компромісів і пошуку консенсусу в розв’язанні проблем і протиріч; взаємною повагою до національних інтересів кожної країни-члена НАТО та Євросоюзу Ефективні робочі відносини, співробітництво між ЄС та НАТО мають вирішальне значення для успішного врегулювання кризових ситуацій не лише в Європі, а й за її межами

Карта НАТО

Карта ЄС

Резюме: 1. Альянс об’єднав Європу та Північну Америку, а у своїй щоденній діяльності враховує національні інтереси багатьох країн Сама роль НАТО змінюється – від захисного щита, що колись забезпечував колективну оборону країн-членів, до гаранта безпеки у найширшому розумінні 2.Членами НАТО і членами ЄС є практично одні й ті ж країни, перед якими виникли практично одні й ті ж проблеми, що можна розв’язати лише зберігаючи єдність

Дякую за увагу!