Презентація на тему:
Життя за ради Батьківщини

Життя заради Батьківщини! Admin - null

«Героїв мало вже лишилось, Покрила скроні сивина, А щастя у серцях з’явилось Лише в душі гримить війна…»

1 вересня 1939 року німецькі загарбники перетнули польський кордон, розпочавши криваві сторінки ІІ світової війни.

Час минає швидко, давно немає тих, хто вирішував долі мільйонів. Щороку помирають ветерани, а разом з ними втрачаються спогади про тих, хто ціною свого життя здобували перемогу

Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона у свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над трагедією і подвигом нашого народу.

Існують події, дати та видатні постаті, ім’я яких залишаються назавжди в історії рідного краю. Про них пишуть книги, розказують легенди, про них пишуть пісні, їм присвячують кінострічки. А головне, про них пам’ятають, бо саме ця пам’ять передається із покоління до покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій. Однією із таких подій є ІІ світова війна, спогади про яку повинні жити в серці кожного патріота…

Тем, кто шёл в бой за Родину, выстоял и победил Тем, кто был сожжён в бухенвальдских печах, Тем, кто на речных переправах шёл, словно камень , ко дну. Тем, кто навеки, безымянный канул в фашистском плену, Тем, кто ради правого дела сердце был отдать готов, Тем, кто под машины ложился вместо полтонных мостов. Всем тем, кто ушёл в бессмертие и победил, посвящается наш урок.

Весь под ногами шар земной. Живу. Дышу. Пою. Но в памяти всегда со мной погибшие в бою. Пусть всех имён не назову, нет кровнее родни. Не потому ли я живу,что умерли они?

9 травня ми будемо святкувати День перемоги, бо 65 роки тому закінчилася війна.

Війна забрала з життя більш ніж 20 мільйонів людей, залишила міста та села в руїні, знищила заводи та фабрики…

Війна залишила сиротами сотні тисяч дітей…

22 червня 1941 року мирне життя радянських людей було зворушене оголошенням, яке , наче сполохом, охопило країну…

Голосом найвідомішого диктора Левітана було оголошено про початок війни

Июнь… Клонился к вечеру закат. И белой ночи разливалось море, И раздался звонкий смех ребят, Не знающих, не ведающих горе.

Июнь. Тогда ещё не знали мы Со школьных вечеров шагая, Что завтра будет первый день войны, А кончится он лишь в 45- м. в мае.

Такою всё дышало тишиной, Что вся земля ещё спала, казалось, Кто знал, что между миром и войной , Всего, каких – то 5 минут осталось.

Війна - це 4 роки кровопролитних боїв, це 1418 безсонних днів та ночей. Війна – це на кожні 2 метри по 22 загиблих. Війна – це 13 загиблих щохвилини. За роки війни було повністю зруйновано 1710 міст та 70 000 сіл, спалено 6 млн. будинків. Залишилися без дахів над головою – майже 25 млн. людей. Країна втратила 30% національного багатства.

На захист Батьківщини піднялися всі - і дорослі, і діти. У ці страшні часи діти нарівні з дорослими воювали, працювали на військових заводах, допомагали в шпиталях та лікарнях.

Актори та співаки виступали з концертами перед пораненими , намагаючись підняти їх бойовий дух. А інколи, пісні лунали під кулеметним вогнем противника. Саме так народилася пісня, що стала гімном і колисковою для радянських воїнів.

Але найтяжчий тягар ліг на плечі жінок, бо саме жінки проводжали своїх чоловіків, саме вони чекали їх до останнього, саме вони отримували поховальні листи на своїх синів.(Єлизавета Федорівна Степанова -9 синів загинуло на війні)

Матерям та дружинам поети присвятили свої найкращі рядки: Жди меня, и я вернусь Только очень жди Жди, когда наводять грусть желтые дожди Жди, когда снега метут, Жди, когда жара, Жди, когда других не ждут, Позабыв вчера. Жди, когда из дальних мест Писем не придет Жди, когда уж надоест Всем, кто вместе ждет Жди меня, и я вернусь Всем смертям назло Кто не ждал меня, тот пусть Скажет: «Повезло» Не понять не ждавши им, Как среди огня Ожиданием своим Ты спасла меня Как я выжил, будем знать Только мы с тобой- Просто ты умела ждать, как никто другой

Нарешті настала щаслива мить, коли радісна звістка облетіла всю країну: перемога, свята перемога прийшла у наші родини. На рубеже весны четвёртой, В награду за года тревог, В дыму и прахе распростёртый Берлин лежал у наших ног! Не умолкает гром орудий. Бушует пламя в дымной мгле, И говорят друг другу люди- Есть справедливость на Земле!

И в Берлине , в праздничную дату, Был воздвигнут , чтоб стоять в веках, Памятник- Советскому солдату, С девочкой спасённой, на руках. Он стоит , как символ нашей славы. Как маяк, светящийся во мгле, Это он – солдат, моей державы, Охраняет мир на всей Земле!

В девятый день ликующего мая, Когда легла на землю тишина, Промчалась весть от края и до края- Мир победил! Окончена война! Уже нигде не затемняли окна В продымленной Европе города. Ценою крови куплена Победа, Пусть это помнит шар земной всегда!

Давно відгриміли залпи війни, суворий час Великої Вітчизняної став надбанням історії. Але не померла слава тих днів, ніколи не зітреться в нашій пам’яті велич народного подвигу.

I скільки б не пройшло часу, ми завжди пам'ятатимемо геро'їчну оборону Москви, Брестської фортеці, легендарного Севастополя.

Вічно пам'ятатимемо тих, хто перетворив у твердиню Сталінград i Ленінград, громив ворога на Курській дузі, форсував Дніпро, штурмував Кенігсберг, а потім визволяв столиці Європи та обіймав союзників на Ельбі…

Не забути ніколи цього ні нам, ні нашим дітям та онукам, як ніколи не забути замайорівшого прапора над Рейхстагом — світового символу свободи та миру.

Багато лиха наробила війна, але не зважаючи ні на що ,наш народ переміг. Він переміг ворога, який підкорив пів Європи.

День перемоги - це величне свято для усієї держави. Ви, молоде покоління, повинні вшановувати пам’ять тих, хто загинув, повинні віддячувати тим, хто залишився живий, ви маєте зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося.