Презентація на тему:
виховні технології

Виховні технології

Існує велика кількість освітніх технологій, які розроблені педагогами до використання у навчальних закладах. Я пропоную розглянути найбільш поширені і прийнятні саме для виховних цілей.

Технологія формування творчої особистості Принципи: розвитку (передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів); самодіяльності (має на меті діяльнісний підхід, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу, а ідеї вчителя повністю оволодівають ними); самоорганізації (передбачає спонукання учнів до організації свого робочого місця, здійснення самоперевірки).

У процесі реалізації цієї технології важливо не регламентувати діяльність учня, організовуючи процес виховання так, щоб у ньому були елементи творчості, які передбачають комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни. Стимулюють творчу діяльність учнів вдалий підбір творчих завдань, використання ігрових моментів та ін.

Технологія розвитку критичного мислення Формула: вміти самостійно вчитися й працювати з різними джерелами інформації; мати особисту точку зору й уміти її аргументувати; вміти бачити проблеми; вміти застосовувати свої знання для розв’язання життєвих проблем; мати культуру спілкування, тобто працювати в команді й знаходити консенсус щодо різних переконань та думок.

Характеристики: Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати її думки, переконання, ідеї тощо. Постановка проблеми, тому що її розв’язання стимулює людину мислити критично. Початок рішення проблеми - це збирання інформації, бо роздумувати "на порожньому місці" фактично не можливо. Ухвалення рішення. Закінчення процесу критичного мислення - це ухвалення рішення, що дозволить оптимально розв’язати поставлену проблему. Чітка аргументованість. Людина повинна усвідомлювати, що часто проблема може мати кілька рішень, тому треба підкріпити обраний варіант вагомими, переконливими власними аргументами, які б доводили, що її розв’язання є найкращим, оптимальним. Соціальність. Людина живе в соціумі. Тому доводити свою позицію вона повинна у спілкуванні. Під час спілкування, диспуту, дискусії людина поглиблює свою позицію або може щось змінити в ній.

Інтерактивні технології Інтерактивне навчання і виховання - це діалогове навчання, яке веде до: взаєморозуміння взаємодії взаємного вирішення загальних завдань між учнями та між учнями й вчителем. це активна взаємодія всіх учнів. це співнавчання, взаємонавчання, де учень і вчитель – рівноправні, рівнозначні суб'єкти навчання. Інтерактивне навчання дозволяє дитині не лише висловлювати свою думку, погляд, оцінку, а й, почувши аргументи партнера по грі, відмовитися від своєі точки зору, або навіть змінити її.

Переваги інтерактивних форм роботи: мають високу результативність у засвоєнні знань та формуванні практичних вмінь і навичок; дозволяють за той самий проміжок навчального часу збільшити обсяг виконаної роботи; сприяють формуванню вміння співпрацювати в команді; розвивають гуманні, толерантні стосунки між учасниками навчально-виховного процесу; активізують власний досвід, знання та вміння учасників навчально-виховного процесу, розвивають пам’ять та здатність до самоконтролю.

Інформаційно-комунікаційні технології Використання ІКТ дає можливість вирішувати питання: використовувати у навчанні здобутки новітніх інформаційних технологій; удосконалювати навички самостійної роботи учнів в інформаційних базах даних, мережі Інтернет; інтенсифікувати історичну освіту, поліпшити засвоєння учнями знань, зробити процес виховання цікавішим і змістовнішим. забезпечує особистісно орієнтований та диференційований підхід; забезпечує реалізацію інтерактивного підходу (постійне спілкування з ПК, постановка запитань, які цікавлять учня та отримання відповідей на них); підвищує пізнавальну активність учнів за рахунок відео- та аудіоінформації.

Інформатизація істотно вплинула на процес придбання знань. Нові ІКТ навчання дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань. У процесі навчання важлива не інформаційна технологія сама собою, а те, наскільки її використання реалізує досягнення освітніх цілей. Власне кажучи, нині освіта стоїть перед важливим завданням: навчитися правильно, оптимально і нешкідливо застосовувати комп’ютер.

Проектна технологія Проекти – це самостійне дослідження різних тем, що проводиться учнями протягом тривалого періоду часу, в кінці якого вони представляють певний результат. Переваги проектів: допомагають побачити зв’язок між індивідом та зовнішнім світом; вчать самоорганізації для ведення будь якої діяльності, планування власного часу і роботи за графіком; дозволяють керувати процесом спілкування під керівництвом вчителя; створюють можливості для взаємодії як один з одним, так і з різними людьми поза навчальним закладом; вчать представляти і захищати публічно результати своїх досліджень і свою думку.

В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів індивідуальну, парну, групову, яку учні виковують протягом певного часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.

Технологія проблемного виховання Теоретичні основи проблемного навчання Спонукання учнів до теоретичного пояснення явищ, фактів, невідповідності між ними. Це вимагає пошукової діяльності учнів і активного засвоєння нових знань. Використання навчальних і життєвих ситуацій, що виникають при виконанні завдань, спостережень за природою. Постановка завдань на пояснення явищ або пошук шляхів практичного розв’язання. Спонукання учнів до налізу фактів і явищ дійсності на основі протиріч між життєвими вміннями і науковими знаннями про ці факти. Висування гіпотез (пропозицій), їх дослідницька перевірка та формулювання висновків. Спонукання учнів до порівняння, співставлення фактів, явищ, правил, в результаті яких виникає проблемна ситуація.

Спонукання учнів до попереднього узагальнення нових фактів, порівняння їх з відомими та провести самостійне узагальнення їх. Ознайомлення учнів з фактами, що ніби не мають пояснення з історії науки (як постановка наукової проблеми). Організація міжпредметних зв’язків (коли для розв’язання проблеми використовуються дані інших наук, предметів). Переформулювання питання, варіювання завдань. Проблемно-орієнтоване навчання – це навчально-пізнавальна діяльність учнів в умовах проблемної ситуації, самостійного аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і розв’язання шляхом висування пропозицій, гіпотез, їх обгрунтування і доведення, а також шляхом перевірки правильності розв’язання. Проблемна ситуація – це інтелектуальні „труднощі” людини, коли вона не знає, як пояснити явище, факт, процес, дійсність, що змушує її шукати новий спосіб, пояснення або спосіб дії. Проблемна ситуація є закономірністю продуктивної, творчої пізнавальної діяльності.

Ігрові технології Функції: Розважальну (це головна функція гри – розважити, дати задоволення). Комунікативну: оволодіння діалектикою спілкування. Самореалізації у грі як «полігоні» людської практики. Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності. Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри. Функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників. Міжнаціональну комунікацію: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей. Соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського буття.

Ігрова технологія (Г.К. Селевко) містить спектр цільових орієнтацій: Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток трудових навичок. Виховуючі: виховання самостійності, воля; формування певних підходів, позицій, етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності. Розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей,рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення. Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія.

Технологія особистісно-орієнтованого виховання Технологія передбачає: – педагогічну любов до них, зацікавленість їхньою долею; – терплячість до їхніх недоліків; – оптимістичну віру у кожного учня; – співробітництво, майстерність спілкування; – пріоритет позитивного стимулювання; – відсутність прямого примусу.

Положення:визнання самобутньої цінності вихованця, його прав, на волю й гідність як неповторної індивідуальності; розуміння його внутрішнього світу; взаємопроникнення у світ думок, почуттів та переживань; пізнання особистості вихованця, сфери його інтересів, смаків, індивідуально-психологічних особливостей, здібностей та нахилів; віра у творчі здібності вихованця, прагнення їх розкрити й реалізувати; орієнтація на цілісний розвиток особистості, її повне саморозкриття, готовність до свідомого життєвого самовизначення; відмова від будь якого насильства, примусу, покарання; побудова відносин між педагогом та вихованцем на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії.

Технологія «Створення ситуації успіху» Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незгладимих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя.

Створюючи ситуацію успіху на різних етапах уроку та в позаурочній роботі, слід пам’ятати кілька основних правил: треба добре знати психологію дитини, її вікові та індивідуальні особливості; пам’ятати, що в кожної дитини є задатки, завдання педагога – розвинути їх у здібності; любити дитину, ставитися до неї, як до рівної, виключити грубість, різкість, образливий тон; оцінювати результати діяльності учнів на основі індивідуального та диференційованого підходів; захід повинен викликати позитивні емоційні почуття.

Здоров’язберігаючі технології Під здоров’язберігаючими технологіями слід розуміти: сприятливі умови для виховання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик виховання); оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Технології навчання здоров’ю – це гігієнічне навчання (раціональне харчування, догляд за тілом тощо); формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо); профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами; статеве виховання; виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я, формування уявлень про здоров'я як цінність, посилення мотивації на ведення здорового способу життя, підвищення відповідальності за особисте здоров'я, здоров’я родини.

Технологія життєвого проектування Наявність життєвої стратегії та послідовність діяльності для її здійснення дозволяє особистості навчитися краще орієнтуватися в своєму внутрішньому світі (своїх потребах, станах, зонах особистих утруднень); набути досвіду розв'язування внутрішньоособистісних суперечностей та конфліктів, гармонізації свого внутрішнього світу; осмислити діапазон засобів для вирішення своїх життєвих завдань; відкрити доступ до своїх потенційних особистісних ресурсів; розвивати вміння змінювати життєву стратегію та свої життєві орієнтири за умов підвищеного ступеня нестабільності, невизначеності та ризику; набути навичок взаємодії зі своїми глибинними психологічними структурами (підсвідомістю та несвідомим); динамічно змінювати стратегію поведінки за умов ситуації, що змінилася, набуваючи життєвого досвіду. В результаті - сприяти особистісному зростанню, створенню оптимальної стратегії поведінки, підвищенню творчого потенціалу особистості.

Формування образу "Я". Процес життєтворчості, який найбільш повно втілюється в індивідуальному життєвому проектуванні, передбачає, передусім, знання самого себе: "Хто Я?", "Що Я?", "Які особистісні якості Я маю?"; "У чому сенс мого життя?"; "Які мої життєві орієнтири, цінності та пріоритети?", "Які мої недоліки, а можливо, й вади, яких я хотів би передовсім позбутися?"; "Які потенційні та актуальні здібності я маю?" та ін. "Потрібно розглянути, які якості дозволяють людині якнайкраще прожити “ (Платон)

Технологія колективних творчих справ Завдання: виховні завдання, які ставлять педагоги, вирішуються непомітно для вихованців, їх відкривають вихованці при обговоренні результатів справи; здійснюються в тісній єдності завдання різноманітних частин виховання: громадянського, морального, трудового, фізичного, естетичного; розвиваються в єдності всі три сторони особистості: пізнавально-світоглядна (знання, погляди, переконання, ідеали), емоційно-вольова (почуття, прагнення, інтереси, потреби), діяльнісна (уміння, навички, звички, здібності, риси характеру); реалізуються різні функції виховної діяльності: передається готовий досвід вихованцям, ті оволодівають цим досвідом і створюють новий досвід разом з педагогами та під їх керівництвом: відбувається поєднання цього досвіду з попереднім, обмін поєднаним досвідом, його закріплення та нагромадження у вигляді позитивних традицій, подальший їхній розвиток; здійснюються різні ланки спрямованого виховання: виховання та самовиховання учнів і педагогів як особистісне, так і взаємне.

Колективні творчі справи —це сукупність певних дій на загальну користь та радість. Це справа колективна, тому що планується, готується, здійснюється і обговорюється всіма учасниками. Вона — творча, тому що на кожній стадії її здійснення і учні, і педагоги ведуть пошук найкращих шляхів вирішення спільного завдання; бо справа не робиться по шаблону, завжди розкриває нові можливості її учасників.

Понад 2000 років тому Конфуцій говорив: Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію.