Презентація на тему:
Попередження проявів агресивності у міжособистісній взаємодії

Попередження проявів агресивності у міжособистісній взаємодії

1.1. Аналіз поняття «агресія». 1.2. Теорії агресії. 1.3. Структура агресії, її види. 1.4. Причини агресивної поведінки дітей шкільного віку. 1. 5. Психокорекційні заходи щодо попередження агресії у дітей шкільного віку.

1.1. АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «АГРЕСІЯ»

Агресія – індивідуальна чи колективна поведінка або дія, направлена на заподіяння фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

Види агресії: Інструментальна - дії суб’єкта, який виявляє агресію для досягнення мети. Реактивна - реакція суб’єкта на фрустрацію і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті.

«Агресія» та «агресивність» Агресія – індивідуальна чи колективна форма поведінки, яка направлена на заподіяння фізичної чи психічної шкоди іншій людині чи групі. Агресивність визначають ситуативну чи особистісну схильність до руйнуючої поведінки.

Підходи до вивчення агресії: Перший - агресивність трактується як уроджена, інстинктивна властивість людини. Другий - агресія вивчається як поведінкова реакція на фрустрацію. Третій - розглядають агресивність як характеристику поведінки, що формується в результаті научіння (біхевіористські теорії).

1.2. ТЕОРІЇ АГРЕСІЇ

Біологічна теорія агресії. Теорія перинатальних матриць. Фрустраційна теорія.

Біхевіоризм і агресія

Агресія набувається за допомогою: Біологічних факторів (наприклад гормональні особливості людини, особливості її нервової системи); навчання (безпосередній досвід, спостереження).

Агресія провокується: - впливом шаблонів (збудження, увага); - неприпустимим ставленням (накази, фрустрація); - мотивами (гроші, інші заохочення); - інструкціями (накази); - ексцентричними переконаннями.

Агресія регулюється: - зовнішніми заохоченнями і покараннями (матеріальна винагорода, неприємні наслідки); - вікарним підкріпленням (спостереження за тим, як заохочують або карають інших); - механізмами саморегуляції (гордість, провина).

1.3 СТРУКТУРА АГРЕСІЇ, ЇЇ ВИДИ

Види агресивних реакцій: - фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої людини; - непряма агресія - спрямована через іншу людину або групу людей; - роздратованість ~ схильність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (запальність, грубість); - негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти встановлених звичаїв і законів. - образа - заздрість і ненависть до оточуючих за справжні і вигадані дії; - вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (крик, вереск), так і через словесні відповіді (погрози).

Усі форми агресивності мають одну спільну рису: вони викликані спробами контролювати ситуацію, впливати на неї з метою вдосконалення або себе, або свого оточення, включаючи близьких людей.

1. 4. ПРИЧИНИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Основними причинами появи дитячої агресії є: 1) прагнення привернути до себе увагу однолітків; 2) прагнення отримати бажаний результат; 3) прагнення бути головним; 4) самозахист і помста; 5) бажання ущемити гідність іншої з метою підкреслити свою перевагу.

Психологічні особливості, що провокують агресивну поведінку дітей: 1) Недостатній розвиток інтелекту та комунікативних навичок; 2) знижений рівень саморегуляції; 3) нерозвиненість ігрової діяльності; 4) занижену самооцінку; 5) порушення у стосунках з однолітками. 

Як виявити агресивну дитину: •Втрачає контроль над собою; •Сперечається, лається з дорослими; •Відмовляється виконувати правила; •Умисно дратує людей; •Винуватить інших у власних помилках;  •Сердиться і відмовляється виконувати прохання; •Буває заздрісною, мстивою; •Чутливо й швидко реагує на різні дії оточуючих (дітей і дорослих), які нерідко дратують її.

Загальна стратегія ставлення до дитини оточення: 1. За можливості запобігати агресивним проявам дитини: перехопити занесену для удару руку, покликати дитину. 2. Пояснити дитині неприйнятність агресивної поведінки, фізичної чи вербальної, у ставленні до неживих предметів, а тим більше до людей. 3. Встановити чітку заборону на агресивну поведінку, систематично нагадувати про неї. 4. Запропонувати дитині альтернативні способи взаємодії з оточуючими на основі розвитку у неї емпатії, співпереживання.

1.5. ПСИХОКОРЕКЦІЙНІ ЗАХОДИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ АГРЕСІЇ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

• Розвиток уміння виражати свої емоції в соціально прийнятій формі; • Розвиток уміння розуміти стан іншої дитини; • Навчання ауторелаксації та способам зняття напруження; • Розвиток навичок спілкування; • Формування позитивного самосприйняття на основі особистісних досягнень.

Правила роботи з агресивними дітьми: 1. Бути уважними до потреб дитини. 2. Демонструвати модель неагресивної поведінки. 3. Бути послідовним у спілкуванні з дитиною. 4. Зауваження не повинні принижувати дитину. 5. Надавати можливість дитині проявляти емоції безпосередньо після фруструючої події. 6. Розширювати поведінковий репертуар дитини. 7. Розвивати здібність до емпатії. 8. Вчити розпізнавати власний емоційний стан і стан інших дітей.