Презентація на тему:
сулм

Фразеологія

План Предмет і завдання фразеології як лінгвістичної дисципліни. Класифікація фразеологічних одиниць. Основні типологічні ознаки фразеологізмів. Структурно-граматичні типи фразеологічних одиниць. Явище варіантності у сфері фразеологізмів. Джерела фразеології. Полісемія, антонімія, синонімія у сфері фразеологізмів.

Фразеологія (від грец. phrasis – вираз і logos – вчення) – це розділ мовознавства, що вивчає усталені, семантично цілісні сполучення слів. Їх називають фразеологічними одиницями, або фразеологізмами. Фразеологізми – це стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули.

Предметом фразеології виступає дослідження природи фразеологізмів, властивих їм структурних і семантичних ознак, а також джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні.

Завдання фразеології – вивчення особливостей структури фразеологічних одиниць і механізму витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин фразеологізації їх; – дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням;

– з’ясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена; – вивчення законів розвитку фразеологічного складу; – вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тощо. Фразеологія вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному стані і в історичному розвитку.

Лексичне значення фразеологізму виражається словосполученням кількох слів. Значення фразеологізму єдине, узагальнене і, як правило, експресивне. Для фразеологізмів характерне постійне відтворення одного й того самого компонентного складу: слово як компонент фразеологізму не може вільно сполучатися з усіма словами певної семантичної групи, а тільки з обмеженим рядом.

Ознака відтворюваності фразеологізмів полягає в тому, що вони не створюються у мовленні подібно до вільних словосполучень, а відтворюються з постійним складом компонентів, як правило, позиційно закріплених у певній послідовності. Обов'язкова умова функціонування будь-якого фразеологізму – кількакомпонентний склад, розчленована структура.

Фразеологічні зрощення (ідіоми) – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів: гріти руки – нажитись; собаку з’їсти – набути досвіду.

Фразеологічні зрощення творяться на основі переосмислення вільних СС і певний час зберігають умотивованість. “ Накрити мокрим рядном ” означає “ спіймати,застати когось на гарячому, вилаяти ”

Фразеологічні єдності – теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів. Фразеологічними єдностями називають такі стійкі і неподільні мовні вислови, загальне значення яких зв’язане з тими словами, що входять до їх складу, тобто більшою чи меншою мірою вмотивоване значенням складових частин кожного вислову.

Фразеологічні сполучення – це такі самостійні мовні звороти, які характеризуються певною самостійністю складових частин.

Найпоширенішими фразеологічними сполученнями в сучасній мові виступають такі групи слів: а) словосполучення, що складаються з іменника та узгодженого з ним прикметника чи дієприкметника: добрі наміри, оновлена земля, зачароване коло; б) словосполучення, що складаються з двох іменників, причому один з них може мати при собі узгоджений прикметник: справа честі, храм науки, скатертю дорога;

в) словосполучення, що складаються з дієслова та іменника з прийменником чи без нього: розв’язати справу, звільнити з роботи, спустити з очей; г) словосполучення, що складаються з дієслова та прислівника: розбити вщент, закінчити вчасно.

Лексико-граматичні типи фразеологізмів: а) іменникові: сіль землі, велике діло, білий світ; б) дієслівні: бити байдики, брати бика за роги, витрішки продавати; в) прислівникові: без задніх ніг, одним махом, рано чи пізно; г) прикметникові : кров з молоком, не ликом шитий, ні риба ні м’ясо; ґ) числівникові: сім чудес світу, два полюси, дві сторони однієї медалі;

д) вигукові: ну й ну, от тобі й на, якби не так.

Розряди фразеологічних одиниць: 1) фразеологічні одиниці, структурно співвідносні з реченням; 2) фразеологічні звороти, співвідносні з словосполученням.

Зміни фразеологічних одиниць називають варіаціями; фразеологізми, що зазнали змін – варіантами, а саме явище змінності – варіантністю.

Фразеологічні варіанти – співіснуючі в мовній системі утверджені традицією різновиди фразеологічних одиниць, які мають те саме значення, але різняться між собою одним чи кількома компонентами лексичного складу або певними елементами граматичної структури.

Зміна форми фразеологізмів, що відбувається найчастіше внаслідок перерозкладу того самого комплексу, може торкнутися лише лексичного складу, тоді виникають лексичні варіанти, або лише структури, але найчастіше вона буває комбінованою, що веде до утворення лексико-граматичних, або змішаних варіантів. Лексичні варіанти фразеологізмів виникають найчастіше внаслідок синонімних змін компонентів.

У фразеології української мови репрезентовані найрізноманітніші сфери буття народу: його історія, особливості суспільних взаємин минулих епох, виробничої діяльності і побуту, морально-етичного кодексу і родинних стосунків; у ній знайшли відображення своєрідність тваринного і рослинного світу, географічного оточення і природних умов тощо.

Прислів'я – короткий, стійкий щодо лексичного складу, як правило, ритмічно організований вислів повчального характеру. Приказка – короткий вислів, часто також розрахований на повчання.

Як і лексичним одиницям, фразеологізмам властиве явище полісемії. Наприклад, фразеологізм розбирати по кісточках має такі значення: «детально обговорювати когось або що-небудь», «детально вивчати, аналізувати що-небудь».

Фразеологічними синонімами вважаються фразеологічні одиниці, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи різні сторони його, і при різній внутрішній формі і неоднаковому лексичному складі мають односкладне категоріальне значення, однакову семантичну сполучуваність із словами оточення.

Фразеологічні антоніми – це мінімум дві фразеологічні одиниці, які асоціюються у свідомості як такі, що при зіставленні взаємовиключають одна одну за значенням і характеризують явища і предмети дійсності з різних, але сумісних боків.

Для української мови характерні і фразеологічні омоніми, наприклад: пускати півня – «влаштувати пожежу» і «співаючи, зірватися на високій ноті».