Презентація на тему:
дієслова

дієслова .

Умовний спосіб У найдавніших староукраїнських пам’ятках: активний дієприкметник минулого часу на –лъ, -ло, -ла з допоміжним дієсловом быти у формі аориста. Нові форми з ХІV – ХV ст. Складні форми умовного способу: Якби знала, до схід сонця була б утопила; Якби знала що загине, була б не пустила, Якби знала, що покине була б не любила.

Наказовий спосіб Однина. Окремі форми для 2-ої, а й для 3-ої особи. В процесі історичного розвитку українська мова, втратила окремі форми 3-ої особи однини. З ХV ст. зявляються нові форми.

. Множина. 1.ос. –ѣмъ (І, ІІ клас), -имъ (ІІІ, ІV, V клас) 2. ос. –ѣте (І, ІІ клас), -ите (ІІІ, ІV, V клас) Під впливом форм теперішнього часу появляється також флексія –мо, внаслідок чого деякі дієслова мають паралельні форми: несім – несімо; берім – берімо. У дієсловах ІІІ класу, що мали суфіксальний голосний –и-, після голосного, він внаслідок часткової редукції перейшов в –й-: знайте, стійте, сійте, мийте.

Неособові дієслівні форми .

інфінітив Зазнав порівняно незначних змін. Сучасна українська мова має форми інфінітива на –ти. У південно-східних говорах зберігаються інфінітивні форми на –ть, -т < -ти

супін Означав мету, намір руху. Легко міг замінюватись інфінітивом. Форми широко представлені в старовинних східнослов’янських пам’ятках: идетъ искатъ, поидетъ торговатъ У пам’ятках ХV ст. супін уже рідке явище.

дієприкметники Творилися від дієслівних основ за допомогою суфіксів іменної відміни і своєю системою відмінювання не відрізнялися від іменників та прикметників. Активні нечленні дієприкметники прийняли незмінну форму і перетворилися в дієприслівники.

. Активні дієприкметники теперішнього часу. Нечленні перетворюються в дієприслівники (ХІV-ХV ст) –чи, -че, -чы (несучи, сохнучи, знаючи) Членні дієприкметники зберігаються –учий, -ючий, -ачий, -ячий

. Активні дієприкметники минулого часу. Нечленні форми перетворилися в дієприслівники: нісши, лігши, ставши, хваливши. Форми активних дієприкметників на –лъ, -ло, -ла, отримали значення минулого часу. Членні дієприкметники минулого часу: пожовклий, зтлілий, посиротілий.

. Пасивні дієприкметники теперішнього часу. Втратилися на українському грунті. На їхньому місці виступають дієприкметники від дієслів недоконаного виду на –ний: досліджувана проблема, вживаний засіб, обговорюване питання. Колишні пасивні дієприкметники частково перейшли у прикметники: відомий, знайомий, незримий, невидимий, любимий.

. Пасивні дієприкметники минулого часу. Нечленні форми не збереглися. З них розвинулися незмінні безособово-предикативні слова на –но, -то що являють собою їхні зкам’янілі форми. Членні форми пасивних дієприкметників минулого часу з суфіксами –н- і –т- повністю збереглися : принесений, написаний, зшитий, взятий, принесена, написана... Зміни: втрата двоїни, втрата категорії роду в множині, стягнення членних форм.

Категорія стану Засіб вираження форм стану було приєднання зворотного займенника ся. З ХІІ ст воно починає зливатися з дієсловом. Таким способом творилися дієслова зворотно-середнього стану.

Категорія виду З початку мала значення розрізнення міри тривалості дії. У зв’язку з розвитком нових видових розрізнень система часів зазнала змін. Категорія виду включила в себе давні розрізнення ітеративності і однократності.

. Способи вираження ітеративності - о/а: просити – прашати е/ѣ: летѣти – лѣтати ъ/ы: съхноти – засыхати ь/и умьрти – умирати е/о нести – носити -ова- (куповати, радовати) а- (помагати, начинати) ва- (ставати, давати)