Презентація на тему:
життя – це той рейс, який не повторюється, і… його треба провести достойно

«…життя – це той рейс, який не повторюється, і… його треба провести достойно» О.Гончар

«… Радянський режим… намагався зробити з Гончара слугу Системи, та не зумів. Не зміг. Не вийшло і не могло вийти. Бо Олесь Гончар – і як людина, і як громадянин, і як майстер – є втіленням українського вибору.»

Де і коли народився Олесь Гончар? Яким було дитинство хлопця? Хто мав на нього найбільший вплив? Хто вперше назвав його Олесем? Де навчався майбутній письменник? Коли вперше почав друкуватися? Що робив письменник під час війни? Назвати найвідоміші твори О.Гончара. За що О.Гончара зняли з посади керівника СПУ? Громадянська діяльність О.Гончара.

Як пишуть листи солдати, Тужно стає мені. Кому ж мені писати, Якій догукнутись рідні? Той – мамі, а той – дружині, Той – сестрам, а той – братам. А я напишу Україні, Сонцю її і степам.

ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ БІОГРАФІЇ О.ГОНЧАРА Олександр Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року в селі Ломівка (передмістя Дніпропетровська) у робітничій родині. Коли хлопчику було 3 роки, померла мати. Виховували його материні батьки, які жили в селі Суха на Полтавщині. 1933 рік – закінчив семирічку. (Олесем Гончара назвав учитель-словесник). 1934-1937 – навчався у Харківському технікумі журналістики. 1937 рік – працював у редакції обласної газети «Ленінська зміна», почав друкуватися в «Літературній газеті», «Комсомольці України», «Молодому більшовикові», «Піонерії». 1938 рік – студент філологічного факультету Харківського університету. 1941-1945 роки – склавши екзамени за третій курс, разом із групою своїх товаришів добровольцем пішов на фронт, хоча мав відстрочку до закінчення навчання. Разом із мінометною ротою дійшов до Праги. Мав бойові нагороди: три медалі «За відвагу»; ордени Слави і Червоної Зірки; медаль «За оборону Києва». 1946 рік – закінчив Дніпропетровський університет і став аспірантом Інституту літератури імені Т.Шевченка АН УРСР у Києві.

1946-1948 роки – окремими частинами в журналі «Вітчизна» з’являється роман «Прапороносці», який приносить справжнє визнання і славу. Його приймають до Спілки письменників. 1948-1949 роки – присуджується аж дві Державні премії, які тоді називалися Сталінськими. 1962 рік – Державна премія УРСР імені Т.Шевченка за роман «Людина і зброя». 1964 рік – Ленінська премія за роман у новелах «Тронка». 1959-1971 роки – очолював Спілку Письменників. У тяжкі і суперечливі «застійні» роки йому судилося нести свій генеральський хрест. Влада цілеспрямовано намагалася його приручити, зробити своїм. Нагород і посад йому не бракувало: академік АН УРСР; Герой соціалістичної праці; член ЦК КПУ; депутат Верховної Ради. 1982 рік – Державна премія СРСР за твір «Твоя зоря». В останні роки життя відкрив установчу конференцію Товариства української мови імені Т.Г.Шевченка, Установчий з’їзд Народного руху України, виступав на мітингах, демократичних з’їздах. 1993 рік – присвоєно почесне звання «Інтелектуал світу». Помер 16 липня 1995 року.