Збірки творів
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
На час виходу першої збірки "З вершин і низин" (Львів, 1887) Франко був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і ученим, твори якого читали й перекладали в Києві, Петербурзі, Варшаві, Відні. Збірка складається з шести розділів («De profundis», «Профілі і маски», «Сонети», «Галицькі образки» і т. д.). Перші чотири розділи поділяються на цикли. Назва першого розділу збірки — «De profundis» («З глибини»), а останнього циклу цього розділу — «Ехсеlsіоr!» («Вище!»). За назвами першого розділу збірки і його останнього циклу і названа ціла збірка — «З вершин і низин».
Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст. Після Шевченкового "Кобзаря" це була найзначніша за змістом і формою поетична книга.
У 1896 році Іван Франко видав збірку «Зів'яле листя» з підзаголовком «Лірична драма». Ця книжка народилася з невимовного болю Франкової душі. Письменник переживав важкий період: напади тяжкої недуги, що підточила його здоров'я; нерозділене кохання, що залишило по собі душевні рани; усвідомлення своєї самотності у суспільстві. Усе це на папері перетворилося в прекрасні вірші, які засвідчили, що великий Каменяр був людиною тонких і багатих почуттів, його серце також палало любов'ю, гинуло від туги і оживало в надії. Франко і в політичній, і в інтимній ліриці не мав собі рівних.
У передмові до першого видання збірки Франко розповів, нібито до його рук випадково потрапив щоденник якогось юнака, котрий не зміг пережити любовної драми і кінчив життя самогубством. Створюючи збірку, поет шукав порятунку від душевних страждань. Саме тому він вигадує цю історію із самогубцем. Франко розповідає про переживання людини, яка також зазнає трагедії нерозділеного кохання, але ліричний герой загубив не тільки душу, а й саме життя. Увесь свій біль та розпач поет вкладає у ці вірші, кожен з яких, ніби зів'ялий листочок, які автор збирає в жмутки.
У другому жмутку Іван Франко використовує поетику, символіку і форму усної народної творчості. Майже всі вірші цього розділу стали піснями. Найбільш популярні серед них: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» (композитор А. Кос-Анатольський), «Чого являєшся мені у сні?» (К. Данькевич), «Безмежнеє поле» (М. Лисенко). У цих поезіях уже немає тих вибухів чуття, що були в першому жмутку. Герой ніби намагається пристосуватися до життя, спробувати жити з глибокою душевною раною, знайти якийсь, хоча б відносний, спокій.
Останній акорд збірки — третій жмуток. У кожному вірші відчувається безнадія. До героя прийшло глибоке розчарування, життя втратило будь-який смисл: І дармо дух мій, мов у сіті птах, Тріпочеться! Я чую, ясно чую, Як стелиться мені в безодню шлях І як я ним у пітьму помандрую. Отже, герой збірки бачить тільки один вихід — піти в небуття. Я не хочу на світі завадою буть, Я не хочу вдуріть і живцем озвіріть — Радше темную ніч, аніж світло зустріть!
Лірична драма «Зів'яле листя» познайомила читачів із Франком — ніжним ліриком, але ж після її надрукування на поета посипалися дошкульні удари критики. Його звинувачували в декадентстві, песимізмі, трусості, втечі від дійсності. Вийшло так, що збірка, народжена болісними почуттями, і принесла автору біль. Але в літературі з'явилися, за словами М.М. Коцюбинського, «...легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської...».
Книжка «Мій Ізмарагд» (1898) об'єднала твори, написані за мотивами старовинних притч, легенд, повчань, що містилися в давньоруських рукописних збірниках. Збірка «Із днів журби» (1900) передає складні переживання автора, зумовлені об'єктивними труднощами у здійсненні задуманої громадської програми, а також болісними перипетіями в особистому житті.
Схожі презентації
Категорії