Презентація на тему:
Я Романтика

«Я(Романтика)»

Я (Романтика) має специфічну присвяту: «Цвітові яблуні», новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі «Я» подвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини, та художником, який намагається зафіксувати усі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У М. Хвильового центром уваги єдуша ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом. Присвята

Іде засідання "чорного трибуналу комуни" у будинку розстріляного шляхтича. Без участі прокурорів і адвокатів ухвалюється один і той же вирок: "Розстрілять!" Увечері мати "Я" заспокоює "сина революції". Якось "чорний трибунал" приймає рішення розстріляти черниць за антирадянську агітацію. Серед черниць "Я" впізнає свою матір. "Я" сам застрілює свою матір, щоб довести свою відданість революції. Композиція: пролог (лірико-романтичний зачин), три частини. Сюжет

Актори

Олексій Чадов Я(Голова «чорного трибуналу») Главковерх чорного трибуналу революції, зовсім чужа людина, бандит за однією термінологією, інсургент — за другою.  «Мої мислі — до неможливості натягнутий дріт. Нікчема в руках Тагабата, м’ятєжний син, справжній комунар. Я йшов у нікуди. Нікому, ніколи й нічого не говорити, як розкололось моє власне «я». Людині властиво помилятися.» Я — чекіст, але я і людина

Доктор Тагабат — біла лисина, надто високий лоб, з холодним розумом і каменем замість серця, мій безвихідниі хазяїн, мій звірячий інстинкт, злий геній. Максим Аверін

Олексій Панін Андрюша — розгублене обличчя, тривожний погляд, квола воля, невеселий комунар, коли треба розписатись, завше мнеться і ставить незрозумілий житейський ієрогліф, з тремтячим непевним голосом, усе поривається щось сказати, чудний комунар, наївно каже.

Дегенерат — вірний вартовий на чатах із дегенеративною будівлею черепа, трохи безумні очі, низенький лоб чорна копна розкуйовдженого волосся, приплюснутий ніс, нагадує каторжника, мусив бути у кримінальній хроніці палач із гільйотини, якому Я складав гімни; солдат революції, тільки тоді йшов з поля, коли танули димки. Олександр Галкін

Мати  (втілення всеохоплюючої доброти й милосердя Богоматері).  «Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.» Віра Кузніцова

Дякую за увагу! Роботу виконала Учениця 11-Б класу Харківської Гімназії №55 Горячкіна Дар’я