Презентація на тему:
В.Самійленко, "Не вмре поезія", "На печі"

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО «Не вмре поезія» «На печі»

Портфоліо письменника: Прізвище від народження: Самійленко Володимир Іванович Псевдоніми, криптоніми: В. Сивенький, Іваненко, В. Полтавець, Л. Сумний. Дата народження: 22 січня (3 лютого) 1864 Місце народження: Великі Сорочинці Дата смерті: 12 серпня 1925 (61 рік) Місце смерті: Боярка Національність: українець Мова творів: українська Рід діяльності: поет, драматург

Творчість Самійленка збагатила українську літературу, розширила її рамки, збагатила українську мову, розкрила світові її скарби і цим забезпечила Самійленкові місце в історії української літератури. Олег Бабишкін

Найповніше талант Самійленка розкрився в сфері сатири й гумору. Тут поет показав себе блискучим майстром художнього слова. Анатолій Каспрук

Поету, кажуть, треба знати мову Та ще уміти вправно римувать. Натхнення і талант - і все готове - Слова самі піснями забринять. Василь Симоненко

«Не вмре поезія» (1891р.) Тема: розповідь про призначення поезії в житті людини, показ сили поетичного слова, яка здатна торкатися найпотаємніших струн людської душі, будити в ній приспані почуття, нагадувати, що ти — Людина, і спонукати до дії задля здійснення поставлених цілей.

Ідея: уславлення великої сили і безсмертя поезії, що є натхненницею духовності людини на землі ; утвердження думки, що праця поета – поетична творчість - найнеобхідніша, що жити їй, допоки існує земля, «поки природи глас людина серцем слуха...», бо душа потребуватиме чогось вищого і небуденного, а поезія пробуджуватиме забуті мрії і сподівання.

Вид лірики: громадянська Віршовий розмір: шестистопний ямб Римування: перехресне Художні засоби вірша: Метафора: «не вмре поезія», «не згине творчість духа», «душа бажає», «викличе в душі», «віщі голоси … промовлять», «наберуть … сили», «поезія … радощів додасть». Епітети: «клопоти крамарські», «з меж вузьких», «людськість ціла», «вищого бажання», « забутих мрій», «нової сили», «останняя могила». Повтори: «не вмре поезія», «поки», «на землі», «в серці», «серцем», «серця». Жанр Громадянська лірика

Роль митця у суспільному житті: І поки на землі ще є одна сльозина, Поезія її нащадкам передасть; І поки на землі ще втіха є невинна, Поезія в її ще радощів додасть.

Ґронування до слова «поет»: Поет слово мислитель мистецтво творець борець патріот рима вірш поема геніальність талант провидець поезія пісня

Сенкан 1.Поезія. 2.Чуттєва, прекрасна. 3.Слухаю , захоплююсь, вражаюсь. 4.Отримую насолоду від вірша. 5.Творчість. 1 Поет. 2.Геніальний, талановитий. 3. Бореться, пробуджує, надихає . 4.Творчість хвилює, служить народові. 5. Співець.

Теорія літератури: Гумор (англ. humour — настрій, удача, натура, від лат. humor — волога, рідина) — доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності в житті людей, у їх поведінці; спосіб зображення комічного. Сатира (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — вид художньої літератури у прозі чи віршах, де зображення здійснюється через різке осміювання, критику всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється в перебільшеному смішному чи комічному вигляді. У вузькому значенні — вірші з таким змістом.

Теорія літератури: Антитеза (гр. antithesis — протиставлення) — стилістична фігура протиставлення явищ, предметів, характерів, посилює змістовне й емоційне звучання твору. Використовується і віршах прислів’ях та приказках, у назвах книг і творів. Іронія (гр. eironeia — удавання, лукавство) — троп: приховане кепкування, глузування. Також уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Наприклад, із серйозним виглядом удавано стверджують протилежне тому, що думають у дійсності про якесь явище чи людину. Іронія може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною, гнівною. Дошкульна, гнівна іронія близька до сарказму.

«На печі» (Українська патріотична дума) (1898р.) Тема : висміювання псевдопатріотів, котрі, перебуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного.

Ідея : заклик до активного суспільно- політичного життя, утвердження необхідності допомагати своїй Вітчизні і рідному народові не словом,а ділом.

Жанр: патріотична дума Віршовий розмір: анапест Римування: перехресне Художні засоби вірша: Епітети - Вкраїну мою; піч - не чужа; українська піч; думки рідні; Луг дорогий; форми вигідні; наші предки; труд важкий; еволюція значна; нових діячів; слово гаряче. Метафори - серце сповнялось клопотом;І думки надиха мені рідні; слово гаряче за зброю. Гіпербола - пролежав я цілий свій вік на печі.

Образи псевдопатріотів: Псевдопатріоти, перебуваючи осторонь політичного і суспільного життя, на словах декларують свою любов до Батьківщини, не зробивши задля неї нічого корисного. Авторові вдалося у невеликому за обсягом вірші показати всю брехливість і недолугість псевдопатріотів, які, не злазячи з печі, намагаються привернути до себе увагу спільноти. Єдиним виправданням для ура-патріотів, як їм здається, є те, що піч — «не чужа, українська то піч, і думки надиха мені рідні...» А далі — одні лише нездійсненні мрії і порожні слова про історичні та національні цінності.

Можна прибрати дату написання, додати в дужках підзаголовок — ця поезія буде актуальною і сьогодні. Псевдопатріоти не вивелися і дотепер. Інколи, спостерігаючи полеміку партійних діячів уже нового тисячоліття, мимоволі дивуєшся, як Володимир Самійленко ще століття тому міг так влучно описати порожні балачки нинішніх окремих політиків. Актуальність політичної сатири В. Самійленка:

Любов до України, як стверджує В. Самійленко, — не порожні слова. Цю тезу він довів своїм життям і своєю творчістю. Адже все, про що він писав, присвячувалось рідній країні, яку любив святою і нездоланною любов'ю. Окремий цикл його поезій має промовисту назву «Україні». Громадянська позиція Володимира Самійленка — істинний патріотизм і вболівання за долю любої його серцю України. Хотілося б, щоб майстерність поетичного слова В. Самійленка, його твори залишилися в історії літератури якнайдовше, а от реалії, описані у сатиричних творах, — зникли якнайшвидше. Патріотизм Володимира Самійленка: