Презентація на тему:
В. Сосюра "Васильки", "Любіть Україну", "Сад"

Володимир Сосюра «Васильки» «Любіть Україну» «Сад»

Дата народження: 25 грудня 1897 (6 січня 1898) Місце народження: ст. Дебальцеве, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія Дата смерті: 8 січня 1965 (67 років) Місце смерті: м. Київ Мова творів: українська Рід діяльності: поет, прозаїк Роки активності: з 1917 Жанр: вірш, поема, роман Портфоліо письменника:

«Такий я ніжний, такий тривожний...» Ти весь, поете, в цих словах! Твій кожен вірш, рядок твій кожний Життя тривожністю пропах. М.Рильський

Улюблений колір письменника — голубий. Голуба ріка поезії Сосюри напуватиме ще не одне покоління шанувальників його таланту. Лірична героїня любовної лірики Сосюри - це неодмінно — красуня з блакитними очима. «Васильки»(1938) Вірш «Васильки» написаний поетом під впливом однойменної народної пісні. Це невеличка поетична мініатюра — роздум про вічну красу життя. Вірш має всього дванадцать рядків, але наповнені вони багатством асоціацій, виразністю образів і глибиною поетичного бачення.

Історія створення поезії: Про історію створення поезії сам автор розповідав так: «В 1938 році, коли минуло мені сорок літ, я написав "Васильки”... Добре пам’ятаю свій настрій в той вечір, коли з’явився цей вірш. Щоб точно його висловити, треба було б сказати: "Васильки» я написав разом з Марією”». (Марія Гаврилівна — дружина поета, кохання до якої протягом життя надихало його).

Основна думка: «…і синіє щастя у душі моїй». Тема: оспівування щирого почуття, щасливої миті у душі закоханих. Ідея: возвеличення кохання — смисл життя кожної людини.

Римування: перехресне. Віршований розмір: шестистопний хорей з широким використанням пірихію (парних ненаголошених складів). Цей розмір відповідає народнопісенному. Вид лірики: інтимна. Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus — найглибший, потаємний) —це ліричний твір, у якому настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, найчастіше почуттям кохання.

Художні особливості твору: Повтори: «Васильки у полі» Метафори: «гаї синіють», «щастя синіє у душі…», «осіяють роки»,«синіє поле», «хмарки летять». Порівняння: «Васильки у полі… — васильки з-під вій», «одсіяють роки, мов хмарки на небі». Епітет: «рідні очі».

Художні образи вірша «Васильки»:   Цитата з вірша Образ Значення образу Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій. Васильки Символ кохання, життя, єднання людини з природою Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти. Символ швидкоплинності життя ...другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас. Символ безкінечності життя, зв’язку поколінь

Цікаво! ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності й святості, душевної чистоти, скромності й привітності. Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле й залоскотали — і він перетворився на квітку, звідси її назва. Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають у домівці. Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються — і їх краса стає недоступною злим чарам

Тестові завдання: Колір, який переважає у творі: а) червоний; б) білий; в) синій; г) зелений. 2. Визначте римування поезії: а) паралельне; б) кільцеве; в) перехресне; г) верлібр. 3. Вид лірики «Васильки»: а) інтимна; б) пейзажна; в) філософська; г) громадянська.

4. Васильки росли: а) біля лісу; б) на клумбі вдома; в) неподалік від річки; г) у полі. 5. Квітки ліричний герой порівнює з кольором: а) очей коханої; б) неба; в) річки; г) раннім туманом. 6. На видноколі можна було побачити: а) село; б) луки; в) гаї; г) кохану ліричного героя.

7. «Одсіяють роки, мов…» — продовжте рядок поезії: а) мить; б) хмарки на небі; в) ранішній сонячний промінь; г) вечірня зоря. 8. Кохання з роками може перетворитися на: а) тополі край дороги; б) джерельце біля лісу; в) солов’їв — митців співу; г) квітки. 9. У невідомий час летять: а) незабутні роки; б) щасливі хвилини; в) хмарки; г) журавлі.

10. Ліричний герой звертається і описує красу: а) весняного поля; б) гаїв; в) милої; г) хмар сонячного ранку. 11. Другий, невідомий час буде сповнений: а) радістю; б) привітом; в) бадьористю; г) золотом. 12. У тексті поезії васильки порівнюються з: а) очима коханої; б) внутрішнім почуттям ліричного героя; в) красою і привабливістю поля; г) намистом молодої.

«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ» ( 1944р) Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!

Історія написання твору: Вірш «Любіть Україну» був написаний у 1944 році. Вперше був надрукований у «Київській правді» та «Літературній газеті» .У 1951 році він став причиною звинувачень поета в націоналізмі. У Москві в 1951р. проходила перша повоєнна Декада українського мистецтва і літератури. В Сосюра читав свої вірші, серед них був і «Любіть Україну». І раптом 2 липня 1951 року в газеті «Правда» з’явилася стаття під назвою «Проти ідеологічних перекручень в літературі», яка таврувала один-єдиний твір – вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну». Поета звинуватили в тому, що він спотворив правду життя, а тому під цим твором міг підписатися будь-хто з ворожого націоналістичного табору. Тому вірш «Любіть Україну» ідейно порочить українську літературу.

Наслідки написання вірша «Любіть Україну» для В.Сосюри: Він був звинувачений у націоналізмі, його перестали друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна в 1953 році.

Ідея: возвеличення палкої любові українців до рідного краю, Батьківщини. Основна думка: любов до України є невід'ємною частиною духовності людини. Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.

Вид лірики : громадянська Словник: Громадянська лірика – твори, у яких думки й почуття викликані суспільно-політичними подіями. Римування: перехресне.

Віршований розмір: амфібрахій. Теорія літератури: Дактиль (-UU): трискладова стопа з наголосом на першому складі. Амфібрахій (U-U): трискладова стопа з наголосом на другому складі. Анапест (UU-): трискладова стопа з наголосом на третьому складі.

Художні особливості твору: Риторичне звертання: Любіть Україну; Юначе! Дівчино! Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі; Порівняння: любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками; Метафора: в просторів солодкому чарі; Метонімія: В грому канонад,що розвіяла в прах/Чужинців в зелених мундирах,/В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях/До весен і світлих, і щирих. Перифраз: як та купина, що горить — не згора; Анафора : Любіть Україну.

Характеристика образу України: Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. І чи не найдоказовіший серед аргументів той, що Батьківщина — світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трава, води — джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни. Образ України для поета — це краса її природи і її солов’їна мова, мелодійна, милозвучна,співуча. Це і її духовний потенціал — мова солов’їна, пісня, душа. Це і її люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти, дівчата-красуні.

Інформаційне ґроно до образу України: Україна вишнева красива мова солов’їна в світі єдина одна очі її ніжно-карі як та купина, що горить — не згора

Глибокий загальнолюдський зміст поезії: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

Тестові завдання: Віршований розмір вірша: а) хорей; б) ямб; в) дактиль; г) амфібрахій. 2. Поезія має форму: а) послання: б) монологу; в) діалогу; г) полілогу. 3. Художній засіб у творі «Любіть Україну!»: а) гіпербола; б) анафора; в) антитеза; г) епітет

4. Уперше вірш був опублікований у: а) «Громаді»; б) «Житті і слові»; в) «Літературній газеті»; г) «Новій зорі». 5. Україну В.Сосюра називає: а) могутньою; б) великою; в) радісною; г) вишневою. 6. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до: а) юнака; б) дівчини; в) вихованців дитячого садку; г) тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.

7. «Всім серцем любіть Україну свою,— і вічні ми будемо з нею». Дані рядки в композиційній будові твору є: а) експозицією; б) кульмінацію; в) зав’язкою; г) розв’язкою. 8. Дерева, які шумлять над ставом: а) тополі; б) берези; в) верби; г) клени. 9. Українську мову В.Сосюра називає: а) милозвучною; б) солов’їною; в) гучною; г) веселою.

10. Рідна країна горить — не згорає, як та: а) зірка; б) райдуга; в) діброва; г) купина. 11. Любити свій край потрібно: а) як вишневий сад; б) у годину негоди; в) мов цінну річ; г) не звертаючи уваги на ментальність його народу. 12. Без Батьківщини кожний українець: а) сирота; б) вітер у полі; в) порох і дим; г) дорожній пил.

«САД» Тема: розповідь про ті труднощі, страждання, яких зазнала Україна впродовж історії, про її боротьбу, нескореність. Ідея: засудження тих, хто поневолював, катував рідний край, возвеличення мужніх борців за волю і процвітання України. Основна думка: Це ти той сад, краю мій, Колись порубаний катами!.. Над золотими берегами Ти знов шумиш, такий рясний!..

Віршовий розмір: ямб. Вид лірики : громадянська (патріотична) Римування: кільцеве перемежовується з перехресним.

Художні особливості вірша: Епітети: «одвічна тюрма», «криваві стежки», «Безкраїй розпач», «музичний буревій», «золоті береги». Порівняння: «тягли із рук, як сон блідих», «мчав, мов рокоти ріки». Метафори: «плакав чорний крук», «не обурювали грати», «струни плакали», «спів схвилював серце», «сад шумів», «сад повстав», «сміялись зорі...». Риторичні оклики: «О, будьте прокляті, кому Назад повернуто обличчя!», «Ви ж розумієте,— віки Не знали ми, чиї ми діти!», «Він нам кричав про волі гнів, Щоб ми повстати захотіли!», «І ми здригнули!.. Його рубали, а він ріс!».

Тестові завдання: Що чинили вороги по відношенню до саду? а) Рубали і різали; б) викорінювали і палили; в) нівечили й отруювали; г) плекали і водночас ганьбили. 2. В.Сосюра проклинав тих, хто: а) спостерігав за історичними подіями; б) обертався у минуле; в) поєднав теперішнє і минуле; г) забув видатних осіб рідного краю. 3. Народ дивився назад і сумував за: а) кращими національними традиціями; б) вірою язичників.в) тими, хто заснував Київську Русь; г) минулим.

4. Брати брали за: а) підступність і хитрість; б) зрадництво; в) правдиве слово;г) відступництво і зло. 5. У скрутні для країни часи в саду розкішному лишились: а) одні пеньки; б) сухе гілля та сміття; в) зів’ялі квіти; г) зруйновані шпаківні. 6. Вороги змушували українців: а) обробляти сад; б) грати їм на струнах; в) збирати урожай в саду;г) танцювати гопака і співати веселих пісень.

7. Чорний крук кричав і плакав над: а) лісами; б) українським поселенням; в) пошкодженим садом; г) полями. 8. Струни порівнюються з: а)політом ворожих куль; б) сонячним промінням; в) жилами;г) волоссям. 9. Українці здригнулись через те, що: а) з’явився новий співець, що вдарив у струни по-новому; б) лилася їх кров за майбутнє рідного краю; в) закричав крук над їх головами; г) побачили жорстокість ворога.

10. Художній засіб, який використав В. Сосюра у рядку: «…і крізь гялля сміялись зорі»: а) метафора; б) гіпербола, в) епітет; г) порівняння. 11. Наприкінці твору В. Сосюра звертається до: а) ворогів, які полонили українців; б) рідного краю; в) молоді майбутньої України; г) до всіх, кому не байдужа доля Батьківщини. 12. У мирний час сад: а) розквітнув; б) зашумів; в) зазеленів і сповнився щебетом пташок; г) дав урожай.