Презентація на тему:
В. СОСЮРА. ПАТРІОТИЧНИЙ ПАФОС ПОЕЗІЙ.«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!», «САД»

В. СОСЮРА. ПАТРІОТИЧНИЙ ПАФОС ПОЕЗІЙ. «ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ!», «САД» Учитель Ковінько Л. І.

Мета: продовжити знайомити школярів із творчістю В. Сосюри, зосередити увагу на ідейно-художньому змісті його програмових поезій; проаналізувати образ України, ідею єдності з рідною землею; розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки, спостереження, робити висновки, узагальнювати навчальний матеріал; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття поваги, пошани до рідної України, її культури, звичаїв, образів, зневажливе ставлення до її загарбників, ворогів. Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь. Обладнання: портрет В. Сосюри, набір пісень про Україну, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ Організаційний момент Актуалізація опорних знань 1. Бесіда за питаннями: Дослідить, що сприяло швидкому гартуванню В. Сосюри як особистості, починаючи з дитинства. Під впливом яких обставин поет виявив свій талант? Доведіть, що вся творчість В. Сосюри — зразок вірного служіння наро дові.

2. Літературна вікторина «Відомий В. Сосюра» Коли і в якій області народився В. Сосюра? За гороскопом В. Сосюра... Родина, в якій ріс і виховувався майбутній поет. Творчістю яких письменників захоплювався В. Сосюра в дитинстві? Вік В. Сосюри, коли він розпочав писати поетичні твори. Перші збірки письменника, які принесли йому славу. Під час Другої світової війни В. Сосюра — кореспондент газети Збірка поезій письменника, за яку йому була присуджена Державна премія І ступеня. Автобіографічний роман письменника. Подія, яка сталася з В. Сосюрою в Одесі у 1920 році. . • Найулюбленіший колір Володимира Миколайовича? Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності Основний зміст уроку 1. Вступне слово вчителя Безліч творів В. Сосюри присвячено патріотичній темі, упродовж цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Причому образ Вітчизни поступово розростається: від маленької Третьої Роти через степове роздолля Донеччини — до всього українського світу з неодмінними «ясними зорями» й «тихими водами». Саме за незгасну любов до України неповторному Володьці судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися від найдорожчого

2. Аналізування вірша В. Сосюри «Любіть Україну» (зі збірки «Щоб сади шуміли») Виразне й осмислене читання поезії. Історія написання твору. Поетична спадщина Сосюри багата патріотичними мотивами. Грізне жити фронту давало Сосюрі все новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив і прекрасні рядки любові до України у жадані години його визволення. Поет часто потерпав за свої вірші. Йому навіть закидали, що він недруг українського народу. Командній лізі Сталіна — Берії — Кагановича необхідно було вбити в людях саме дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі до рідної країни. Патріотичний вірш «Любіть Україну!» у 1951р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. В. Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, яка зникає тільки зі смертю Сталіна 1953 року. Вірш уперше був опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті».

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води... В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Без неї — ніщо ми, як порох і дим, розвіяний в полі вітрами... Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна, як очі її ніжно-карі... Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в кривеньких тинах, у пісні у кожній, у думі, в дитячій усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі... Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових, в огні канонад, що на захід женуть чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину... Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну. Любіть у труді, у коханні, в бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою, і вічні ми будемо з нею!

Тема: зображення поетичного образу України, її краси і величі. Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини. Основна думка: любов до України є однією з невід'ємних частин діяльності людини Жанр: громадянська лірика. Римування: перехресне. Віршований розмір: амфібрахій.

«Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі. В. Сосюра створив ліричний образ «вишневої України», який оживає в нашій уяві чітко, рельєфно, наче на полотні вправного живописця. Сердечно, мовби в душу заглядаючи, звертається поет зокрема, до кожного з нас і до всього народу: Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

Поет змальовує Україну, як «в світі єдину, одну», в зірках, у квітя в пташині, у хвилях Дніпра — в тому вічному й нетлінному, що прийня до нас крізь віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верв над ставами, сяють вогні електростанцій. Ми всотуємо українську пісня думу, красу українських національних святинь, які нагадують золоті моя пшениці в неозорих степах, сердечно любимо Україну «у сні й наяву, любня і красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну». Український народ «своїми ділами» завоював пошану й повагу інпш народів, і ми повік не забудемо звитяг славного лицарства запорізького, тя безсмертних оборонців нашого краю, нашого козацького роду. Поет у творі звертається до всіх узагалі і до кожного зокрема. Анафо| «Любіть Україну» робить вірш струнким і композиційно завершеним. Поета слово звучить щиро й безпосередньо. З порадою бути вірним у своїй палю любові рідній Україні звертається поет до юнака: Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну!

Палким закликом-заповітом завершується високопатріотична поета В. Сосюри: Всім серцем любіть Україну свою, І вічні ми будемо з нею.

Художні особливості твору. Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Автор не випадково використовує епітет «солов'їна». Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови: В грому канонад,що розвіяла в прах Чужинців в зелених мундирах, В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях До весен і світлих, і щирих.

Ця строфа цікава ще й тим, що В. Сосюра використовує один із найпоширеніших художніх засобів — метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв'язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народ, армію, яка принесла визволення від фашистських окупантів (нагадуємо, що поезія написана в 1944 році). В. Сосюра обережно використовує зображально-виражальні засоби, ніби побоюється збитися на фальшиву пишномовність, пустопорожній пафос. Поодинокі епітети влучні, точні, викликають цілу симфонію асоціацій: «вишнева Україна», «мова солов'їна», «хмари пурпурові», «весни світлі і щирі» (усі епітети, крім першого, інверсовані, що підсилює звучання і зміст означуваного ними слова). Нечисленні порівняння («любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками») доповнюють поетичний образ рідної землі, так само, як і метафора «в просторів солодкому чарі», яка образно і сконденсовано передає красу отчого краю, його природи.

Серед порівнянь особливе смислове навантаження несе вираз «як та купина, що горить — не згора», своєрідний перифраз біблійної неопалимої купини як символу безсмертя народу, Батьківщини, яких не поневолити фашистам. Такою — живою, реальною, зримою — постає Україна у вірші, що закінчу ється зверненням до молоді знову у формі заклику (юначе! дівчино!) до серця кожної людини. Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схви льованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім'я, свою Україну у віках.

2.11. Обговорення змісту вірша. Бесіда за питаннями: Яке значення має Батьківщина для кожної людини? 3 приводу чого В. Сосюра написав свій поетичний твір? Чому письменник уважає, що любити Україну потрібно як у щасливу мить, так і «годину непогоди»? Чим зумовлено те, що письменник, характеризуючи Україну, називає її вишневою? Що приваблює автора вірша в Батьківщині? Чим необхідно довести свою любов до рідного краю? Якою В. Сосюра зображує Україну? Чим вона нагадує людину? 3 якою метою Україна порівнюється з купиною? Як у вірші згадується воєнне лихоліття? Від чого застерігає автор поезій юнака і дівчину у своєму "зверненні до них? , Чому В. Сосюра акцентує увагу на вічному зв'язку кожної людини з Батьківщиною? Чим вразив вас даний вірш? - • Назвіть художні засоби, які використав поет, зображуючи Україну. Наведіть приклади з твору.

• Яким чином ви можете довести свою любов до рідного краю? •■' Висловіть своє припущення стосовно майбутнього України. 2.12. Образ України. «Мікрофон». Які досягнення України ви бачите на сучасному етапі? Характеристика образу України. Поет знаходить прості й водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. І чи не найдоказовіщий серед аргументів той, що Батьківщина — світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трава, води — джерела життя. Людина не може і існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни. Образ України для поета — це краса її природи і її солов'їна мова, мелодійна, милозвучна. співуча. Це і її духовний потенціал — мова солов'їна, І пісня, душа. Це і її люди — працьовиті, невсипущі. Це і її діти, дівчата-красуні.

2.12.2. Скласти інформативне ґроно до образу України. УКРАЇНА

3. Ідейно-художній аналіз поетичного твору В. Сосюри «Сад»

САД В огні нестримної навали рубали, різали наш сад... А ми дивилися назад за минулим сумували... Руками власними тюрму творили ми собі одвічну... О, будьте прокляті, кому назад повернуто обличчя! Брати нас брали на штики за слово, правдою повите... Ви ж розумієте, — віки не знали ми, чиї ми діти!.. Хтось застромив у серце шило в чеканні марному весни... В саду розкішному лишились одні пеньки та бур'яни. Кати на струни наші жили тягли із рук, як сон, блідих... І з нас співців собі купили, щоб грати їм на струнах тих. Ми йшли кривавими стежками, нам тільки снився волі гук, і похоронно над полями кричав і плакав чорний крук... Він нам кричав про волі гнів, щоб ми повстати захотіли!.. Й кривавий дзьоб об струни-жили в безкраїм розпачі точив... Коли ж приходили раби володарям на струнах грати, серця не тисло від журби і не обурювали ґрати... А струни плакали... Не в бій,— вони нас кликали в утому... Та от — прийшов співець новий  і в струни вдарив по-новому. І ми здригнули!.. Душі громом залив музичний буревій, що мчав, мов рокоти ріки, що рвався в даль крізь піну шалу!.. І зацвіли старі пеньки, і бур'яни травою стали... Це в день було, коли той спів так схвилював серця всім хорі... А уночі вже сад шумів, і крізь гілля сміялись зорі... Так несподівано і скоро наш сад повстав і зашумів... Його рубали, а він ріс! На місці зрубаного дуба росли нові!.. І навіть хмиз угору дерся!.. Краю мій! Ми дочекалися весни, ми вже підходимо до брами!.. Це ти, той сад, о краю мій, колись порубаний катами!.. Над золотими берегами ти знов шумиш,такий рясний!..

Тема: розповідь про ті труднощі, страждання, яких зазнала Україна впродовж історії, про її боротьбу, нескореність. Ідея: засудження тих, хто поневолював, катував рідний край, возвеличення мужніх борців за волю і процвітання України. Основна думка: «Це ти той сад, краю мій, Колись порубаний катами!.. Над золотими берегами Ти знов шумиш, такий рясний!..» Віршовий розмір: ямб. Жанр: громадянська (патріотична) лірика. Римування: кільцеве перемежовується з перехресним.

Яких страждань зазнав сад у необхідній для нього час? Що необхідно для повноцінного розквіту саду? Через що, на думку В. Сосюри, наші предки творили собі тюрму власними руками? Чому правдиве слово бралося на штики? Як трапилося так, що в розкішному саду лишились одні пеньки та бур'яни? Що зробили кати з нашим народом? («Кати на струни наші жили Тяглш із рук,як сон блідих... І з нас співців собі купили, щоб грати їм на стру-\ нах тих») Якою була мрія поневолених? («Ми йшли кривавами стежками, Нам тільки снився волі звук») Про що кричав і плакав чорний крук? («Він нам кричав про волі гнів, \ Щоб ми повстати захотіли!») В чому було призначення нового співця у суспільстві? Яких змін зазнав сад? У зв'язку з чим наш сад повстав і зашумів? Чому сад рубали, а він ріс? 3 якою метою В. Сосюра звернувся до рідного краю? Про що свідчить закінчення твору? Чому вчить нас даний твір?

3.9. Художні особливості вірша. 3.10. «Мікрофон». За яких умов сад буде у вас рясним, зважаючи на суспільні події і клімат? V. Підсумок уроку «Ланцюжок думок». Відтворіть асоціативний ряд «Україна в поезії В. Сосюри». VI. Оголошення результату навчальної діяльності VII. Домашнє завдання Вивчити поезію В. Сосюри «Любіть Україну!» напам'ять; дібрати матеріал про життя (група «Біографи») і творчість (група «Літературознавці») Б Олійника .