В ПІДМОГИЛЬНИЙ МІСТО
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Валер’ян Підмогильний.Роман «Місто» «Роман Підмогильного — це роман про вину, якої не можна уникнути, бо вона — закон життя; про кару, яку так само несе життя; і про нагороду, що приносить солодкість у гіркоту життя і робить людину людиною. В цьому розумінні це оптимістичний роман, попри всю гіркавість свого скептицизму і свого песимізму» Юрій Шерех
Епіграф до роману «Шість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона мно житься і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — хо дить просто і як янгол — священною мовою розмовляє» Слова з Талмуду «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс
Рід літератури: епос. Жанр: урбаністичний роман. Тема: підкорення людиною міста. Ідея: утвердження філософії вітаїзму, аналіз вічних цінностей буття, взаємин людини й урбаністичного простору.
Теорія літератури Урбаністичний роман — великий за обсягом епічний твір, що зображує преважно міське середовище й розкриває особливості міського типу культури. Інтелектуальний роман — роман, у якому на передньому плані перебуває певний комплекс ідей, котрому підпорядкована форма твору, його сюжет і образм персонажів.
Основні проблеми роману 1. ПОШУК СЕБЕ 2. ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ І ВЗАЄМОДІЯ ТИПІВ КУЛЬТУРИ (СІЛЬСЬКОЇ І МІСЬКОЇ) 4. ВНУТРІШНЯ СВОБОДА Й САМОТНІСТЬ 3. ПРАГНЕННЯ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
Степан Радченко— головний герой Сільський юнак, який прибуває до міста, сповнений амбітних планів. На початку твору мета героя — здобути освіту й повернутися до села, щоб розвивати його. Пізніше Степанова мета змінюється: тепер він хоче стати завойовником міста.
Інші персонажі твору Надійка— дівчина із села; Левко — студент; Ганнуся та Нюся — товаришки Надії; Лука Гнідий — господар; Тамара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря, у якого жив Степан, його коханка; Максим — син Тамари Василівни та крамаря; Борис— студент, товариш Степана; Зоська — міська дівчина, кохана Степана; Рита — балерина; Вигорський — поет, товариш Степана.
Образи жінок у романі Надійка Надійка, яка мешкає в сараї (столярня) Гні дих, де за стінкою жили корови — це символ села. (Степан відчував себе чужим у місті. Навіть у книжках зосереджувалося все чуже, усі небезпеки. Поступово Степан розуміє, що місто треба здобути, а не ненавидіти. А він — це нова сила, що покликана із сіл змінити місто, він має стати на зміну гнилизні минулого, будувати майбутнє. Переконаний, що має навчатись, щоб потім повернутися до села). Мусінька Мусінька (Тамара Василівна Гніда), яка мешкає в кухні Гні дих. (Починає знайомитися з містом. Усвідомлює, що не повер неться до села. Степан ще не відчуває себе причетним ні до села, ні до міста. Стан «непевної рівноваги між рудим френчем і сірим піджаком». Відчуває себе самотньо. Знайомиться з усім тим, що символізує причетність до міста: тістечка, магазини, кіно, міські жінки.
Зоська Зоська Голубовська, мешкає в кімнаті на Львівській вулиці, яку віддав Борис Задорожній. (Прагне увійти до міського товари ства, а Зоська як спосіб зробити це. Прагнення стати справжнім городянином. Зоська — це типовий міський персонаж. Символі зує утвердження Степана в місті). Рита Рита мешкає в «Справжній кімнаті» (простора, світла й окрема кімната у великому будинку десь в новому районі). (Степан від чуває себе вже частиною міста. Він упевнений у собі. Прагне насолоджуватися всіма перевагами міського життя, компенсу вати згаяний час. «Досі він любив жінок, випадково зустрінутих на його шляху, а сам ще не обирав». У стосунках з жінками він переходить від пасивного до активного вибору).
Образ міста в романі Місто – це художній персоніфікований образ: "…Місто пишно розгорнуло свої білі артерії і гордовито піднесло своє чоло… Місто вивернулось на сонці великим випещеним котом, примружуючи на світлі безліч очей, потягаючись і позіхаючи від насолоди".
Воно має свої риси і свій ритм: "Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі…".
Місто інколи заворожувало Степана своєю красою, а інколи лякало його: «В сутінках вулиці він вбачав якусь приховану пастку. Тьмяний блиск ліхтарів, разки світючих вітрин, сяєво кіно — були йому блудними вогниками серед драговини. Вони манять, але гублять. Вони світять, але сліплять…»
Місто виступає у цьому романі у ролі переможця. Степан Радченко насторожено ставився до Міста і намагався йому протистояти, але воно нав’язало головному герою урбаністичні думки і затягнуло у вир міщанського життя. Місто почало диктувати Степану свою ідеологію і він, не помітивши того, опинився в його владі.
Схожі презентації
Категорії