Презентація на тему:
Сучасні літературні угруповання . Сучасні часописи та альманахи

Сучасні літературні угруповання . Сучасні часописи та альманахи.

Початок ХХІ століття ознаменований активним створенням різних літературно-мистецьких гуртів, які поставили собі за мету привернути увагу й шокувати читача опозиційністю до традицій, універсальністю проблематики, епатажністю.

Національна спілка письменників України (НСПУ) Націона льна спі лка письме нників Украї ни (НСПУ) — добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. Оновлена в 1991 р. (І з'їзд), 1996 p. (II з'їзд), 2001 p. (III з'їзд). Понад 1,5 тис. членів. До 2001 р. - очолював Юрій Мушкетик, з 2001р – Володимир Яворівський. Юрій Мушкетик Володимир Яворівський

Асоціація українських письменників (АУП), з 1997 р. Понад 100 письменників, президент - Юрій Покальчук, згодом - Тарас Федюк. Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що виникло через неспроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ) реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповідності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної). Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолання колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням XX ст. Юрій Покальчук Тарас Федюк

БУ-БА-БУ (Бурлеск-Балаган-Буфонада), з 1985 р., м. Львів Літературне угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В. Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугрупування стало втіленням карнавального необарокового мислення, притаманного метаісторичній карнавальній культурі людства. Соціальним фундаментом метаісторичного карнавалу в Україні став підсвідомий масовий синдром зламу, що супроводжував розпад імперії і викликав дві метапсихічні складові: суспільну депресію і масову карнавальну сміхову рефлексію на катаклізм системи. Ю. Андрухович В. Неборак О. Ірванець

«Нова дегенерація», з 1992 p., м. Івано-Франківськ Поетичне літугруповання, існувало у 1991 —1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської області — Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р. літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою. Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній сфері неомодерних літературних практик. Іван Андрусяк Степан Процюк Іван Ципердюк

Літературне угруповання трьох київських поетів: Юрка Позаяка, Віктора Недоступа та Семена Либоня. Існувала в кінці 80-х — на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У 1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою. «Пропала грамота», з 1991 р., м. Київ Юрко Позаяк Віктор Недоступ Семен Либонь

«ЛуГоСад», з 1986 р., м. Львів Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетами Іваном Лучуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У 1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах ЛуГоСад І і ЛуГоСад II, а також збірки Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського «Антологія». «Методологічна основа» творчості ЛуГоСаду — теорія поетичного ар'єргарду (ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії — Т. Лучук). У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду (Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ). Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готується тритомник ЛуГоСаду. Іван Лучук Назар Гончар Роман Садловський

«Червона фіра», з 1991 р., м. Харків Літературна корпорація харківських поетів С. Жадана, Р. Мельникова та І. Пилипчука, створена у 1991 р. Літературною концепцією «Червоної Фіри», згідно із заявами її членів, став неофутуризм. Провокативно-епатажні твори червонофірівців стали своєрідним східноукраїнським аналогом літературного карнавалу Бу-Ба-Бу. Поєднання пародій на публіцистичні штампи з естетикою побутової перверзизації створило своєрідний стиль «Червоної Фіри», у котрому гротеск здебільшего перемагає професійну роботу з текстом. Іван Пилипчук Сергій Жадан Ростислав Мельників

«Західний вітер», з 1992 р. м. Тернопіль Гордій Безкоровайний Віталій Гайда Борис Щавурський Василь Махно Орден чину ідіотів (ОЧІ) (1995) Товариство літераторів, художників, культурологів, філософів. Входять зокрема: Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк. Декларація ОЧІ прийнята 31 липня 1995 року у Львові. Слово «ідіот» трактується товариством в первісному грецькому значенні цього слова: власник себе. Керівний орган: рада Двох (І. Лучук, Р. Козицький). Іван Лучук Володимир Костирко

«Музейний провулок, 8» Літературний «неокласичний гурт». Виник 1990р. з ініціативи В. Бориспольця, О. Бригинця та В. Жовнорука. 1992р. видано колективну збірку «Гуманітарна допомога/Humanitare Ніlfe» (українською та німецькою мовами). Віталій Борисполець Олександр Бригинець Володимир Жовнорук Творча асоціація «500» (1993) Об'єднання авторів та літдіячів, за віком приналежних до постмодернізму 90-хр. Утворилась 1993р. в Києві. Разом з Державним музеєм літератури України Творча асоціація «500» організувала ряд поетичних вечорів під гаслом «Молоде вино». Активними учасниками ТА в 1993—1994 pp. були М. Розумний, C. Руденко, Р. Кухарук, В. Квітка, А. Кокотюха та інші.

Пси Святого Юра Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи українських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки професійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альманахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла серед групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжнародного круїзу «Хвилі Чорного моря» . До літмайстерні увійшли, крім згаданих, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній приблизно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні вийшов, натомість до Псів приєднався Т. Федюк. Ю. Покальчук Ю. Андрухович І. Римарук

Сучасну літературно-художню періодику складають друковані та електронні журнали, часописи та газети, які містять художні твори різних жанрів, розділи літературної критики, есеїстику, публіцистичні матеріали тощо, пов’язані з культурно-мистецькою тематикою, а також видання, що, окрім літературного, мають культурологічне, мистецьке чи громадсько-політичне спрямування. Сучасний ринок літературної періодики нестабільний, його основу складають добре відомі авторитетні видання, що існують уже тривалий час, і пожвавлюють нові видання, які майже щороку з’являються на книжковому ринку чи у віртуальному інформаційному просторі.

Словник: Часо пис — друковане періодичне видання у вигляді книжки. Назва будь-якого періодичного видання: газети, журналу тощо. Часто вживається як синонім до слова «журнал». Альмана х (від есп.-араб. al-manāḵ — час, міра) — на початку XIV–XV ст. це календарні таблиці з астрономічними вирахуваннями, а пізніше в XVI ст. календарі на довший протяг часу, врешті, збірки літературних творів (віршів, оповідань, повістей тощо). 2. Різновид серіального видання, тривала збірка літературно-художніх і/або науково-популярних творів, об'єднаних за якою-небудь ознакою (тематичною, жанровою, ідейно-художньою тощо).

Найстаріший провідний часопис українських письменників. Створений у січні 1933р. в Харкові під назвою «Радянська література». Друкує літературну критику, публіцистику. «Вітчизна»

«Дніпро» Щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний ілюстрований журнал.Почав виходити з 1927 року. Надзавдання творців часопису – пошук і пропаганда творчості здібних сучасних письменників.

«Дзвін» Літературно-мистецький і громадсько-політичний часопис. Містить статті про письменників, критиків, перекладачів, про літературні течії, обєднання, музеї, періодичні видання, альманахи тощо.

«Київ» Літературно-художній та громадсько-політичний збірник. Новий, часом несподіваний погляд на нашу історію та видатних державних постатей. Зберіг щомісячний вихід, кольорові художні сторінки, усі жанри.

«Сучасність» Література, наука, мистецтво, суспільне життя. Часопис незалежної думки. Є містком між письменниками, що проживають в Україні, та діаспорою. Пробуджує наукову і творчу думку.

«Ї» Незалежний культурологічний часопис «Ї», заснований у Львові 1988 року. За час свого видавничого життя часопис дещо змінив концепцію, збільшив наклади, завоювавши свого читача не лише у Львові, а й по всій Україні. «Ї» — один з найкреативніших часописів в багатьох аспектах змісту і формату видання. Сьогодні його зміст переважно культурологічного характеру, проте його літературна частина заслуговує особливої уваги серед поціновувачів мистецтва слова.

«Всесвіт» Це найстаріший український літературний журнал, який видається з січня 1925 року.заснований В.Елланом-Блакитним та М. Хвильовим і художньо редагованим О.Довженком.За 80 років існування він надрукував більше півтисячі романів, тисячі поетичних добірок. Повістей і драматургічних творів, тисячі статей. Ринкові реалії спричинили до того, що журнал втрачає своїх читачів. Із 70 -ти тисяч примірників у 1990 х роках сьогодні обмежився 1,5—2 тисячами.

«Березіль» Недержавний літературно-художній та суспільно-політичний часопис. Єдиний україномовний журнал такого спрямування на Слобожанщині. Видається з 1956року(до 1991р. виходив під назвою «Прапор»).Мета: популяризація кращих зразків красного слова літераторів і журналістів Слобожанщини.

«Критика» Видання позиціонує себе як «всеукраїнський часопис літературно-критичної думки» і видається з 1997 року. Часопис об’єднав фахових літературознавців, істориків, культурологів, письменників, серед яких є знані імена і молоді дослідники, він представляє думку не лише українських науковців і критиків, а й представників діаспори та світових літераторів.

«Київська Русь» У лютому 2006 року вийшов друком перший випуск нового літературно-критичного часопису «Київська Русь». Часопис, очолюваний Д. Стусом, сьогодні займає особливе місце в системі сучасної літературно-художньої періодики і може слугувати взірцем концепції сучасного літературно-критичного часопису з новаторським підходом до впорядкування літературного матеріалу та сучасної поліграфії.

2007 року у Львові з’явився літературно-мистецький журнал-книга «Provocatio: поезія, проза, есеї». Нове тисячоліття знаменувало появу нових літературних часописів. Першою ластівкою і водночас відкриттям нового формату літературного часопису став центральноєвропейський часопис «Потяг’76», організований Ю. Андруховичем та О. Бойченком.

Альманах сучасної української літератури „Нова проза”. Часопис орієнтований на творчість молодих прозаїків, надаючи свої сторінки для їхніх художніх спроб. Водночас альманах намагатиметься друкувати твори інтелектуальні, з сучасним, нестандартним баченням світу, з власними стильовими особливостями та манерою письма і разом із тим відмежовуючись від „жорстокого реалістичного” чтива. Альманах „Нова проза”

Альманах «Молода нація» Молодіжний політологічний альманах видавництва «Смолоскип»

Альманах «ЛітАкцент» пропонує неупереджений – інколи дискусійний – фаховий погляд на проблеми розвитку сучасної літератури (української та зарубіжної), критичні відгуки на книжкові новинки, а також серію інтерв’ю з популярними письменниками. До альманаху входять матеріали кількох рубрик інтернет-видання «ЛітАкцент», що є спільним проектом Національного університету «Києво-Могилянська академія» та видавництва «Темпора». Альманах «ЛітАкцент»

«Літературна Україна» Єдина і найдавніша газета, відома своєю громадянською позицією й відстоюванням національних інтересів. Довкола видання гуртується національна творча еліта. Заснована 1927 року в Києві, мала назву «Літературна газета». З 1962 року стала називатись «Літературна Україна». На її сторінках друкують інформацію про творчу діяльність письменства України, нові літературні твори, критичні статті і рецензії.

Сучасний літературний процес щоденно змінюється: нуртуються тексти та ідеї, еволюціонують погляди і тенденції, створюються та «відмирають» угруповання, імена, часописи, творчі принципи, змінюються художня актуальність і літературна «мода». ХХІ століття