Презентація на тему:
Сторінками життя І.П.Котляревського

Презентація з української літератури (9 клас)

Сторінки життя Івана Петровича Котляревського Ти, наче ясна зоряниця, З'явився в наших небесах І засвітив надію милу В сумних опущених очах. Хвала ж тобі, хвала довічна, Ти – України вірний син! Хвала і слава невмируща За той щасливий твій почин! Олена Пчілка

Сторінка І - життєва

Садиба І. Котляревського у Полтаві

Початок життєвої дороги Народився 9 вересня (29 серпня ст. ст.) 1769 року в родині дрібного дворянина, що служив канцеляристом у Полтавському магістраті. У Полтаві, серед мальовничої природи над Ворсклою, і минули його дитячі та шкільні роки.

Навчання Із 1780 по 1789 вчився у духовній семінарії, римач-початківець писав вірші малоросійською (українською) мовою до сатиричного журналу «Полтавська муха». У 1789-1793 працював канцеляристом. 1793-1796 — домашній учитель у сільських поміщицьких родинах.

Військова служба У 1796-1808 Іван Петрович перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. 1806-1807 - у званні капітана брав участь у російсько-турецькій війні, був учасником боїв під Бандерами та облоги фортеці Ізмаїл.

Фортеця Ізмаїл (сучасний вигляд) аїл.

Нагороди За бойові заслуги нагороджений орденами та медалями, зокрема Орденом Святої Анни. У 1808 році вийшов у відставку.

На батьківщині Після повернення до Полтави з 1810 працював наглядачем місцевого Будинку виховання дітей бідних дворян. Скромний і простий, небайдужий до скривджених і знедолених, товариський і дотепний, він був авторитетною і шанованою людиною в Полтаві.

Майор Іван Петрович Котляревський, засновник 5-го Полтавського козацького полку Малоросійського народного ополчення

Листування Про те, як йшли справи із формування полку, Котляревський сповіщав генерал-губернатора у своїх листах: «… люди, принятые мною, хороши, стариков нет и очень молодых мало, большею частью поступают в казаки с удовольствием, охотностию и без малейшего уныния; все с пиками, но много сабель есть из кос переделанных. Есть с ружьями и пистолетами, но сие оружие в посредственной исправности; лошади небольшие, но к службе годные; одеяние все новое, но надобно будет привесть в единообразие;…»

Просвітницька діяльність У 1817 -1821 роках Іван Петрович Котляревський — директор і режисер Полтавського вільного театру, голова Вільного товариства любителів російської словесності. 1827-1835 — попечитель богоугодних закладів.

Друзі І.П.Котляревський вів майнові справи останнього українського гетьмана Андрія Кириловича Розумовського, був у дружніх стосунках із полтавським гененерал-губернатором Малоросії М.Г.Рєпніним-Волконським, а також відомим меценатом, міністром внутрішніх справ графом В.П.Кочубеєм, підтримував тісні зв’язки з рядом письменників, журналістів, науковців. Він дуже добре знав пам’ятки старовини, прекрасно розбирався в українському фольклорі та етнографії, багато допомагав вченим-історикам і етнографам — Б.Бантишу-Каменському (авторові кількатомної «Истории Малой России»), I.Срезневському, В.Пассекові.

Заповіт Роздавши все своє майно родичам, близьким та друзям - 10 листопада (29 жовтня за старим стилем) 1838 року, на сімдесятому році життя, Іван Петрович Котляревський відійшов до Господа. На похорон зійшлися жителі всієї Полтави, виявляючи свою глибоку шану великому письменникові і добрій, простій, щирій людині. Згодом на могилі поета було споруджено пам’ятник у вигляді невисокої колони із позолоченим хрестом і написом: «Майор И. П. Котляревский, сочинитель «Энеиды на малорусском наречии».

Сторінка ІІ - творча

Перше видання «Енеїди» (Енеида. На малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляревскимъ. Санкт-Петербургъ. печатано Въ Типографіи Ивана Глазунова), 1798

Друге видання «Енеїди» (Санкт-Петербургъ. печатано Въ Типографіи Ивана Глазунова), 1808

Третє видання «Енеїди» (Виргиліева Энеида на малороссійскій языкъ переложенная И. Котляревскимъ. Санкт-Петербургъ. Въ медицинской типографіи), 1809

Від бурлеску до драми: “Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”

Сторінка ІІІ - вічна

Урочисте зібрання з нагоди 110-ї річниці відкриття пам’ятника Івану Котляревському у Полтаві

12 вересня 1903-го у Полтаві

Пам'ятник І. П. Котляревському, Полтава (1903), фото 2008 року

Група українських письменників, що зібрались у Полтаві на відкритті пам'ятника І.П.Котляревському. Фото 1903 р.

Привітання українською мовою заборонили, а українське вбрання – не змогли. Фото з архіву літературно-меморіального музею І. П. Котляревського

Садиба-музей І. П. Котляревського, Полтава

Цей вірш Петро Ротач написав на честь 40-річчя музею І. П. Котляревського 24.09.1992 р. ДО МУЗЕЙНОГО КАШТАНА Сорок років – як мить над землею. Ми відходимо з лану в туман… Та стоїть біля ґанку музею, Наче сторож, незмінний каштан. Знову стелеться килимом листя. Кличе пам’ять до пройдених меж… Ми на зустріч з поетом зійшлися, Та й тебе пошануємо теж. Хай минуть тебе злі урагани Й не зрубає недобра рука. Бережи цю святиню, каштане, Й до музею людей закликай! Під ці віти, що тягнуться в небо, Ще прийти сподіваємось ми. Та й тоді, як не прийдем до тебе, Ти про славу поета шуми!

Музейні зали

Марка присвячена Івану Петровичу Котляревському

У Полтаві відбулися урочисті заходи з нагоди 110-ліття встановлення пам’ятника зачинателю української літературної мови та нової української літератури Іванові Котляревському

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Т.Шевченко