Презентація на тему:
Реалізм.Особливості реалізму.Світові та українські представники реалізму.

Реалізм І будуть народи всі йти до країни, Де піснею – мова, А думка – всесвіт…

Реалізм (франц. realisme — матеріальний, предметний) — літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення. Першим теоретиком реалізму вважається художник Ж.-Д.-Г. Курбе, який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855), обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжили письменники Шанфлорі та Л.-Е.-Е. Дюранті, які виступили з деклараціями на сторінках журналу «Реалізм» (1856—1857). 

  Визначальні риси реалізму:  - Раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів) - Правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;         принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;         - Характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;         - Конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;         - Вільна побудова творів;         - Превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;         - Розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей. 

Видатні представники реалізму: Г.Курбе, живописець Стендаль О.Бальзак Ч.Діккенс

Ш.Бронте Ф.Достоєвський Л.Толстой А.Чехов

Марко Вовчок І.Нечуй-Левицький Панас Мирний І.Франко

Реалізм у різних видах мистецтва : Нині реалізм в архітектурі реалізується в основному у будівництві заводських, фабричних і офісних будівель, а також житлових будинків. Окреме місце в історії цього жанру мистецтва займає соціалістичний реалізм в архітектурі. Цей художній метод використовувався в Радянському Союзі, починаючи з 30-х років XX століття. Він тісно пов'язаний і ідеологією молодої радянської держави. Основними ідеями цього мистецтва є матеріалізм і комуністичні ідеали марксизму. Сюди можна віднести, наприклад, фонтан "Дружба народів СРСР", побудований архітектором К. Т. Топуридзе. Реалізм в архітектурі прагне уникати химерних форм і зайвих деталей, використовуючи простоту і красу природною.

Реалістична спрямованість творчості була вкрай властива віденським класикам - Й. Гайдну, В. А. Моцарту, Л. Бетховену, що створив найбільші витвори світового музичного мистецтва, образи, пройняті високими гуманістичними ідеалами.

Реалізм в українській літературі: Марко Вовчок Марко Вовчок виступає поборником реалістичного принципу вірності дійсності. Поглиблене вивчення життя, правильне розуміння його процесів, закономірностей, об'єктивне відображення їх у життєво-реальних формах — це, на її думку, найважливіші передумови художньої якості творів. Вона відкидає «фальшивые краски» в способі зображення, обстоює вимоги відображувати дійсність із нещадною, суворою правдивістю, «называть вещи по именам, не заблуждаясь насчет их действительных качеств”

Українські оповідання та повісті Марка Вовчка — характерне явище переходу української прози від просвітительського реалізму до реалізму класичного. З появою цих творів здійснюється перехід від виявлення окремих вад суспільного буття до широких соціальних узагальнень. Причина страждань простої трудової людини тепер трактується як «громадське лихо» («Горпина») і пояснюється не просто лиходійством з боку того чи іншого кривдника з панівної верстви, а суспільними умовами, тиском соціального устрою, за якого селянина-трударя «одно лихо душить, а друге вже в пазури бере» («Гайдамаки»). Письменниця проникає в глибини народної душі, соціальне буття народу, устами сільських трудівників розповідає про типові життєві випадки, викладає трагічні «біографії» селян-кріпаків (найчастіше селянок). Порівняно з попередньою прозою, у Марка Вовчка поглиблюються викривально-аналітичні можливості реалізму, зростає соціальна загостреність критики кріпосницької дійсності, з'являється суспільно-політичний аспект художнього трактування реальних причин народного лиха.

Повість "Інститутка" - реалістичний соціально-побутовий твір, у якому на тлі життя і побуту кріпаків та кріпосників правдиво зображені соціальні конфлікти. Коли Марко Вовчок читала свою повість у присутності Шевченка, похвалам на її адресу не було кінця. Великий Кобзар високо оцінив цей перший реалістичний твір української прози.

Презентацію підготували: Учениці 10 класу КЗШ №26: Томіліна Неллі та Скрипай Ксенія