Презентація на тему:
Проблема влади грошей у п'єсі “Сто тисяч”

Презентація на тему «Українські думи»

Українські народні думи, їх різновиди. Жанрова своєрідність, історична основа, героїчний зміст дум Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине! Т.Шевченко                                                                         

                                                                         Дума — великий пісенно-розповідний твір переважно героїчного змісту, який виконується речитативом у супроводі бандури, кобзи чи ліри. Речитатив – читання співучим голосом під музичний супровід кобзи чи бандури.

Українські народні музичні інструменти Кобза О.Вересая Торбан Кобза-бандура Ліра

Особливості народних дум (історичних): - зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб; - певне дотримання правдивості життєвих фактів; - докладність поетичної розповіді; - висока поетичність мови; - невелика кількість основних дійових осіб (дві-три);                                                                         

- своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка); - віршована форма (нерівноскладовість рядків, довільна специфіка римування); - усне поширення і зберігання; - варіативність тексту; - великий обсяг.                                                                         

Тематика українських народних дум: страждання невільників у турецькій неволі («Маруся Богуславка», «Про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»); оспівування боротьби українського народу за визволення з-під гніту експлуататорів у ХVІІ ст. («Іван Богун»...);

відображення класових суперечностей між козацькою старшиною та простим рядовим козацтвом, виступи проти «своїх» панів («Дума про козака Ганжу Андибера»); розповідь про діяльність історичних героїв, що стали на чолі визвольної боротьби — Б. Хмельницького, М.Кривоноса, І. Богуна, Нечая Морозенка; показ проблем моралі, людських взаємин («Бідна вдова і три сини», «Сестра і брат»...)

Остап Микитович ВЕРЕСАЙ (1803-1890) Народився у с. Калюжинці Полтавської губернії. У 4 роки втратив зір. Перейняв мистецького співу та гри на кобзі у кобзаря Юхима Андріяшівського і був у нього поводирем. Понад 40 років мандрував селами та містами України. Його репертуар – 6 дум та пісні сатиричного, гумористичного й релігійного змісту. Його творчість високо шанував Т.Шевченко Помер у с.Сокиринці

Михайло Степанович КРАВЧЕНКО (1858-1917) Народився у с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. У 15 років втратив зір. Кобзарську науку освоїв завдяки миргородському кобзарю Самійлу Яшному. До репертувату М.Кравченка входило 5 дум, 18 псалмів, 12 сатиричних пісень; знав чимало танців і маршів. Дружив з відомим етнографом О.Сластьоном та письменником В.Короленком.

Гнат Тихонович ГОНЧАРЕНКО (1835—1917) Народився в слободі Ріпках Харківського повіту. Осліп у 3 роки. У 22 роки пішов навчатися до панотця Петра Кулиби. Епічний репертуар Г. Гончаренка складався з 3-х дум: “Олексій Попович”, “Про вдову”, “Про сестру і брата”. Ходив кобзарювати з незрячим товаришем та хлопчиком-поводирем. Записи від Г. Гончаренка робили Леся Українка і Климент Квітка.                                                  

Виконала учениця 8-Б класу Шевчук Дар’я Дякую за увагу!