Презентація на тему:
Проблема влади грошей у п'єсі “Сто тисяч”

Проблема влади грошей у п'єсі “Сто тисяч”

КАРПЕНКО-КАРИЙ (1845 — 1907) „Гроші або керують своїм власником, або служать йому”.

Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич) — український письменник, драматург, актор, ерудит. Народився Іван Карпович Тобілевич 29 вересня 1845р. в с. Арсенівка . 1863р. у Бобринці утворився драматичний гурток, одним з учасників якого був Тобілевич. Він грав різні ролі у п'єсах І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Р.Кухаренка, М.Гоголя, М.Островського. В єлисаветградському гуртку Тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами М.Островського, М.Гоголя, О.Грибоєдова, Ж.-Б. Мольера, В.Шіллера.

До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання “Новобранець” (написане 1881р., опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У 1886р. в Херсоні було видано перший “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого, до якого увійшли драми “Бондарівна” і “Хто винен?” та комедія “Розумний і дурень”, а в 1887р. опубліковано “Наймичку”. Але їх майже не купували, бо публіка не була привчена читати п'єси.

І. Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби 15 вересня 1907р. у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі “Надія”.

П'єси «Розумний і дурень», «Сто тисяч», «Хазяїн» створюють ніби трилогію. В усіх трьох комедіях І. Тобілевич невипадково використовує, можна сказати, літературний засіб «сміх крізь сльози». Він допомагає краще розкрити ті самі негативні риси характеру людей, які повинна висміювати комедія.

«Сто тисяч» Тема комедії «Сто тисяч» — влада грошей у капіталістичному світі. Головний герой комедії, Герасим Калитка, мріє скупити всю землю навкруги. За три тисячі карбованців він купує сто тисяч фальшивих, бо купував він їх у такого ж шахрая, як і сам. Довідавшись про обдурення, Герасим намагається покінчити життя самогубством, та Копач випадково врятовує його. «Ха-ха-ха!... Сто тисяч! Обкрали... Ограбили... Нащо ви мене зняли з верьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» — ридаючи, каже Герасим Калитка Копачу. Зажерливий і користолюбний, він не зміг перенести такого шахрайства по відношенню до себе. Такі його вислови: «бери і в свого, і в чужого», «гроші всьому голова» яскраво свідчать про це. Трагікомізм його становища наводить на думку, що такі життєві конфлікти були типовими для капіталістичного світу.

Сила комедії «Сто тисяч» у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. Головним персонажем твору є Герасим Калитка. Життя в його розумінні складається з двох понять — грошей і землі, всі думки його і мрії, розмови і вчинки базуються на них. Земля для Калитки — це скарб, основа для наживи, тому він говорить про неї із захопленням, благоговінням: «Ох, земелька, свята земелька, божа ти дочечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку... Глянеш оком навколо — це твоє, там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і молосується жито: і все то гроші, гроші, гроші...».

Він не бачить іншої мети у житті, як накопичення землі, мріє про той час, коли його «розіпре грішми». Тільки гроші можуть викликати у нього лагідні слова, пісню, хвилинку уваги до жінки, навіть сльози. Прагнення накопити грошей, землі і визначають його життєві принципи: «лупи і дай», «бери у свого і в чужого». Він засліплений жадобою багатств, для нього навіть життя нічого не варте. Калитка, ставши шахраєм, звироднів морально. Тому, коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного «монстра». Таким став і Калитка.

Жадібність – ось головна риса Калитки ….

Люди гинуть за метал, хоча... грошей багато не буває, та й щастя взагалі не в грошах, а в їх кількості... Але сьогодні «банальне питання злата» як ніколи актуальне. І хто знає напевно: чи перемагає горезвісні грошісвітове зло? Здається, відповідь була знайдена ще в минулому сторіччі, а Герасим Калитка знав про призначення грошей набагато більше, ніж ми сьогодні.

Жадоба до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для Калитки найвищим авторитетом, а, так би мовити, людське ставлення до людини, натомість, повністю знецінюється: "робітники й собаки надворі повинні буть"; "обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість"; "кругом, кругом моє"; "лупи та дай"; ""Ой, Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою...«

Висновок Карпенко-Карий створив новий тип соціальної; комедії. Розвиваючи, як і Островський, гоголівську традицію принципово «безгеройної» (тобто без позитивного героя) комедії, він знайшов своєрідний аспект художнього аналізу соціальних явищ. Деморалізуючу силу грошей показав драматург в образі Калитки (драма «Сто тисяч»). Сам І. Карпенко-Карий писав: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде лише сміху.» Тема комедії «Сто тисяч» — влада грошей у капіталістичному світі. Жадібність – головна риса Калитки . Коли людина втрачає моральні якості, а над нею бере владу матеріальне багатство, вона перетворюється на жалюгідного «монстра». Таким став і Калитка.