Презентація на тему:
"О.Олесь"

Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини (Сумська область) в чумацько-селянській сім'ї. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років. Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко вже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через матеріальні нестатки змушений був залишити його. 1903 р. Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.

Ти вірний, чесний по натурі, І я це щиро говорю! Служив ти правдою царю, Був вірний гетьману, Петлюрі І будеш вірним взагалі Усім владикам на землі ( “ Весь вік прожив ти в “ Петрограде “”) С.Петлюра

Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944). У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся. Основні твори: збірка «З журбою радість обнялась», «Княжа Україна», драматична поема, «Ніч на полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку». Всього у його творчості налічується близько 200 різних за жанром творів, наприклад такі, як: «В обіймах хмар мовчали скелі…», «Любов», «Метелики», «Плила хмаронька над країною…», «Айстри», «Швидко, швидко ми побачимось…», «Душа в росі тривожних сліз…», «Як любо, як безмежно любо жити…», «З серцем, повним смутку-горя…», «Ти зовсім мене не кохала…», «Кожний атом, атом серця…», «Синіла ніч, дивились зорі…», «Райдуга з неба злетіла…», «Ой і пишно ж розцвіли ви…», «Хто зберіг любов до краю…» та багато інших…

Олександр Олесь створив чимало талановитих поезій, в яких звучить гнів проти тих, хто топтав національні права українського народу, проти панства і прислужницької інтелігенції, що ради наживи, кар'єри і вигоди відрікались од свого народу, його мови, культури.  Одним із кращих патріотичних віршів Олеся є вірш "О слово рідне! орле скутий!» . В ньому він з глибокою ніжністю передав свою любов до рідного слова, в якому відбились вікова історія України, краса і ніжність природи, духовне багатство рідного народу.  О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. 1907

22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі. У 2010 році в м. Білопіллі було встановлено пам'ятник Олександру Олесю.