Презентація на тему:
Олександр Олесь (1878 – 1944 р.)

Олександр Олесь (1878 – 1944 р.)

И тогда я спросил: «Как родитель, какие уроки жизни Ты бы хотел, чтобы Твои дети выучили?» Це милозвучне ім’я дала поетові на березі Чорного моря його наречена Віра Свадковська в далекому 1906 році… Те ім’я що мені дала Ти У дні, осяяні Тобою, У сні і вільне, і крилате Літа і в’ється наді мною, Його прийму я в свою душу… А справжнє прізвище, з яким О. Олесь уперше побачив світ,— Кандиба, Олександр Іванович Кандиба.

Народився Олександр Олесь 5 грудня 1878 року на Сумщині у м. Крига (тепер Білопілля). Рід був кореня доброго, славного — чумацького, хліборобського.

З чарівної краси степової України, з материнського співучого голосу, захоплюючих дідусевих розповідей про козацькі часи, із вогненних поезій великого Кобзаря бере початок задушевна лірика О. Олеся. В одинадцять років, залишившись без батька, хлопець усвідомлює свою відповідальність за долю інших членів сім’ї — мати залишилась одна з трьома дітьми.

О. Олесь вчиться найголовнішому в житті — умінню працювати. І праця, поєднана з поетичним обдаруванням і любов’ю до рідної землі, дала Україні та її народові такого поета. Освіту майбутній письменник дістав у Білопільській чотирирічній школі, а також у хліборобській школі в м. Деркачі на Харківщині.

Хлопчик був здібним до навчання, закоханим у красу, народну пісню, рідну природу і Шевченкове слово. У 1903 році О. Олесь закінчує Харківський ветеринарний інститут, наполегливо займається самоосвітою: самотужки вивчає польську, сербську,- болгарську мови, знайомиться зі світовою літературою.

Перша поетична збірка О. Олеся «З журбою радість обнялась» вийшла у Петербурзі у 1907 році.

Визначальним фактом у його житті стала поїздка на відкриття пам’ятника Котляревського в Полтаві. Там знайомиться з Б. Грін-ченком, М.Коцюбинським, Лесею Українкою. Які були з ним поряд усе життя.

По закінченні навчання О. Олесь шукає якоїсь творчої роботи — газетярської, видавничої, але не знаходить її й змушений працювати за фахом ветеринарним лікарем на київських бойнях.

Під час перебування на посаді статиста у Слов’янську О.Олесь познайомився з Вірою Антонівною Свадковською. Вона була слухачкою Бестужевських курсів. Згодом вони одружилися. Народився син Олег Кандиба-Ольжич 8 липня 1907 року.

Ольжич займався археологією. Але він настільки глибоко пізнав через неї древню історію, що міг з приводу будь-якого "черепка" експромтом проголосити цілий трактат. Був відомим поетом. Загинув у фашиському концтаборі 10 червня 1944 року.

Ті, хто знав Олеся, малюють його широкоплечим, буйночубим, обважнілим, хоч у розмові любив жартувати, був статним та поважним.

Поет завжди був вірним сином України, жив нею, писав про неї, беріг її, як святиню. О. Олеся цікавила і захоплювала поезія інших народів — англійського, французького, болгарського, польського, білоруського, грузинського.

У лютому 1919 року О. Олесь, виїхавши з дипломатичним паспортом до Угорщини, залишається за кордоном назавжди. Та кожна його пісня пов’язана з Україною. Журба за залишеною Вітчизною пекла його душу.

Дружина дуже кохала О.Олеся і завжди була вірною йому. Але музою Олеся була словачка Марія Фабіанова, яка за свій кошт лікувала і наглядала за ним. Вона народила Олесю, сина Олександра. Він став вчителем-поетом і по цей час проживає в Празі.

Відходив у небуття поет майже самітнім, під доглядом самовідданої дружини та безмежно закоханої в поета словачки Марії Фабіанової. Звістка про трагічну смерть сина Олега добила хворе серце Олеся.

Помер Олександр Олесь 22 липня 1944 року в Парижі, де його і поховали на Ольшанському цвинтарі.

Успенський собор на Ольшанському цвинтері

Могила Олександра Олеся