Презентація на тему:
"Огляд творчості Григіра Тютюнника"

Огляд творчості Григіра Тютюнника Від людини я чекаю завжди чогось хорошого. Підготувала Манакова Світлана 11-А

Григір Тютюнник – блискучий новеліст і повістяр, творчість якого вмістилася лише в двох томах. Однак цінність його літературної спадщини вимірюється не обсягом, а змістом і душею письменника.

Проблематика його прози глобальна: добро і зло, гуманізм і моральний вибір, любов і зрада, війна і мир… 

Тема творів Загальною темою його творів є правдиве зображення дійсності в усій її складності, розкриття в образах героїв рис українського характеру.

Улюбленим жанром Тютюнника є новела – жанр, що вимагав інтенсивної думки, суворої вимогливості й зосередженості.

«Я все роблю через деталь», – так пояснював він оригінальність власного стилю.

Митець знав, що є в природі проміння того цілющого людського тепла, якого нічим не заміниш. Саме таким теплом пронизаний твір «Три зозулі з поклоном», який має автобіографічні моменти. А поштовхом до написання послужила пісня сліпого бандуриста про нещасливе кохання, про вічне страждання людини.

Якось один початківець допитувався у Григора Тютюнника про секрет творчості. І так напосідав, що вивів письменника з рівноваги: «Слухайте, голубе..Я знаю, що ви із сім'ї, яка ніколи не знала нестатків. Ви ніколи по-справжньому не мерзли на морозі, не обливалися потом від роботи. У вас завжди все було і все є. Відповідно вам здається, що так і у всіх. Вас не кольне в серце, коли побачите побиту життям людину, і не відчуєте її стану. Пишіть собі те, що пишете...»

— Ну все ж таки, секрет є? — Та є! Є! Повна душа болю! Передаю секрет—біль... так ви ж його не візьмете...».

Його новели —це насамперед біль, страждання за людину. «Іноді я відчуваю людину, як рана сіль»,— писав у щоденнику.

Після закінчення у 1962 році Харківського університету майбутній письменник починає публікації в редакції газети "Літературна Україна". Це перші оповідання "Дивак", новели "Місячні ночі", "На згарищі".

Творчість У 1966 р. виходить перша книжка «Зав'язь» 1968 р.— «Деревій»

       У 70-х «застійних»побачилисвітйогокниги новел «Батьківськіпороги» «Крайнебо» «Коріння»  повісті «Климко» «Вогникдалеко в степу» збіркидлядітей «Степоваказка» «Ласочка» «Лісовасторожка»

Основні збірки його новел і оповідань «Зав'язь» (1966); «Деревій» (1969); «Батьківські пороги» (1972); «Край неба» (1975); «Коріння» (1976).

1967 року журнал "Дружба народів" відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях. 1968 року "Літературна газета" присудила премію за оповідання "Деревій". За книги "Климко" і "Вогник далеко в степу" Гр. Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки. 1989 року його творчість посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.