Презентація на тему:
Мойсей

Проблематика «Мойсея» за І. Я. Франком «Ми мусимо навчитися чути себе українця ми — не галицькими, не буковинськими укра їнцями, а українцями без офіціальних кордо нів…» - І. Я. Франко

Франко Іван (1875 р.) Іван Якович Франко - геній української нації, великий майстер українського слова, творчість якого становить цілу епоху в розвитку національної культури кінця XIX - початку XX ст. За величиною й багатством творчої спадщини Іван Франко не має рівних собі в історії української культури, літератури. Він – поет, прозаїк, драматург, фольклорист, літературознавець, мовознавець, філософ, історик, економіст, журналіст, публіцист, бібліограф, перекладач, педагог. Іван Франко

Іван Франко За життя Франком написано понад 6 тисяч художніх творів та наукових праць. Це означає, що протягом 40 років письменник у середньому за кожні три дні писав один твір. Не випадково Івана Франка називають велетнем, титаном думки і праці. А ще Каменярем – за його завзятість у боротьбі за свої ідеали і нашим національним Пророком. Іван Франко безмежно любив свій народ, вірив в його національне визволення і гідне місце серед інших народів. Вплив Івана Франка на формування націо нальної свідомості в Україні — одна з найваж ливіших особливостей його творчості.

Дослідження критиками поеми «Мойсей» Творчість І. Франка досліджували багато вчених: А. Брагінець, М. Зеров, Н. Калениченко, І. Білинкевич, А. Каспрук, П. Тичина, О. Білецький. Монографічне дослідження Андрія Скоця «Поеми Івана Франка» (Львів, 2002. - 253 с.) - результат понад сорокарічної праці автора над масивом Франкового доробку. Над проблемою висвітлення наукової біографії письменника працюють і співавтори серії «Іван Франко» Роман Горак та Ярослав Гнатів. У книзі «Роки страждань» вони аналізують поему «Мойсей» та висвітлюють труднощі, з якими зіткнувся письменник при її створенні. М. Зеров П. Тичина О. Білецький Роман Горак та Ярослав Гнатів

Проблематика «Мойсея» Працюючи над поемою, Франко використав історико-культурний матеріал з життя древніх євреїв, досконально вивчив їх міфологію, релігію, історію, географію.  Поема «Мойсей» написано в річищі неоромантичної стильової течії. Франко по-новому трактує проблему волі і рабства, яка набуває філософського виміру. Розповідач переконливо зображує, що духовне поневолення набагато страшніше за фізичне рабство. Робота над поемою йшла досить швидко, так як біблейська тема осмислювалась і опрацьовувалась до національної культури, історії і психології рідного народу.

Іван Франко творить образ Мойсея - національного Провідника, який веде народ до «обітованої землі», вкладаючи у свою художню візію символічний зміст, говорить своїм сучасникам і майбутнім поколінням читачів, що власна держава («обітована земля») є Господнім покликом, який мусять виконати Провідник і з ним увесь народ. Поема «Мойсей» порушувала важливі проблеми, якими жило українське громадянство в часи революційного піднесення: зростання свідомості трудящих мас та їх історична роль, віддане служіння народові, суспільна роль слова; мобілізуюче значення смерті героя; поступ народу. Твір пробуджував у народі моральні сили, політичну свідомість, революційний дух. Проблематика «Мойсея»

Проблема вождя й народа У поемі «Мойсей» розв’язується складна та важлива проблема взаємин вождя і народу. Усім ходом подій, що розгортаються в творі, Франко утверджує, що вести народ уперед можуть лише ті, хто твердо вірить у перемогу. Щоб посилити сумніви Мойсея в правильності обраного шляху, Азазель нашіптує йому стародавній міф про сліпого велетня Оріона. Згадуючи цей міф, запозичений з грецької міфології, Франко вказує на те, що будь-який шлях до щастя надзвичайно важкий, але не означає, що треба йти цим шляхом, бо мети досягне лише той, хто крок за кроком, незважаючи на труднощі, впевнено йде до неї.

Проблема вождя й народа Поема починається з того, що виведений Мойсеєм з неволі народ «сорок літ проблукавши… по арабській пустині», наблизився вже до землі обітованої. Та саме у той час, коли треба було зробити останній рішучий крок, народ зневірився та пов’яз у буденщині. Боротьба з цією невірою, сумніви в душі самого Мойсея, і становлять лейтмотив поеми «Мойсей». В образі Мойсея втілено найкращі риси людини, яка самовіддано любить свій народ і всі свої сили, все своє життя присвячує боротьбі за його щастя. Глибокого драматизму сповнена прощальна промова вигнаного Мойсея. У ній знайшла своє відбиття глибока любов героя до народу, з яким пов’язані всі найкращі його почуття, мрії, всі ті високі ідеали, які назавжди залишаться в серці, в душі людей.

Проблема вождя й народа Така доля пророка, поводиря нації — бути зневаженим, побитим камінням власним народом, хоч все життя було присвячене його поступу до світла і волі. Такою була і доля Франка, поета, що будив і оберігав національну гідність і честь українців, достойно представляючи їх у колі європейських народів. По смерті пророка стала рельєфно окреслена важка втрата, і безмежна туга охопила народ. Народ переродився. Із «намазів лінивих» він став готовим на героїчні вчинки. Новий вождь Єгошуа, виходець із народу, став продовжувачем справи пророка.

Висновки: Отже, Іван Якович Франко – геніальний майстер художнього слова, мислитель, глибоко ерудований вчений, справжній патріот України. У поемі «Мойсей» порушував важливі проблеми українського громадянства, намагався пробудити в українцях моральні сили, політичну свідомість, революційний дух. Франко наголошував, що шлях до мети не менш важливий, ніж сама мета, бо він не дає народові виродитися та позбутися духовних скарбів. І можна бути впевненим, що такий народ неодмінно переможе всі труднощі, якщо в цій боротьбі його завжди будуть підтримувати надія та віра в перемогу.