Презентація на тему:
Літературний творчий проект “Сторінками “Щоденника” Тараса Шевченка”

Літературний творчий проект “Сторінками “Щоденника” Тараса Шевченка”

Робота учня 10 класу Краснолиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Краснолиманської міської ради Донецької області Кришкевича Данила Олеговича Учитель Циба О.О

Наприкінці заслання, коли питання звільнення було майже вирішене, Шевченко завів зошит, щоб записувати, що з ним та навколо нього відбувається. Журнал поета писався не як особисті нотатки, а як своєрідний автобіографічний твір. Зошит був відкритий для друзів. Зараз ми можемо тільки здогатуватися, хто його читав регулярно, кому пощастило ознайомитись хоча б з фрагментами. У цьому колі могли бути Костомаров, Лазаревський, Щепкін та інші. Декому з випадкових супутників пощастило зробити запис у щоденнику поета, нині їхні імена відомі тільки завдяки цьому.

Сьогодні, рівно 154 роки по тому, якщо не враховувати зміну дат, за допомогою віртуального журналу ми з вами можемо також стати читачами, переживаючи разом з Шевченком один рік його життя. Зрозуміло, прив’язаний до календаря щоденник порушить попередній послідовний виклад біографії за роками, але, сподіваюсь, зробить образ Кобзаря об’ємнішим. Так поєднаються роки творчого злету з останніми роками життя поета.

Цікава доля цього щоденника! Одні його намагалися замовчувати, вважаючи, очевидно, тяжким гріхом автора, що він писав свій щоденник російською мовою; інші просто не зрозуміли значення цієї книги. Від деяких частин щоденника не можна відірватися: стільки душі, стільки щирості, стільки спостережливості було в цій людині.

Російською Шевченко пише, як писали лише кращі російські стилісти. Ніжні, задумливі рядки змінює уїдливий сарказм, мистецькі картини чергуються з гнівними викриттями безчинств, насильств, різноманітних проявів хамства, від якого він так багато страждав за життя.

Тарас Шевченко був не тільки полум’яним патріотом свого народу, а й культурною, освіченою людиною, яка поважала інші народи, цікавилася їхньою історією та культурою. Особливо це стосується братських слов’янських народів. Ще будучи учасником Кирило-Мефодіївського товариства, він цікавився ідеями об’єднання слов’ян. Для нього це були не лише ідеї, а й спілкування з друзями інших національностей .

Окрім росіян (того ж Василя Андрійовича Жуковського, Михайла Щепкіна та ін.) він листувався з поляками, чехами. Наприклад, поляк-студент Кенджицький розповів поетові про польські гуртки в Києві, разом з ним і М. Костомаровим вони обговорювали взаємини між українським та польським народом у минулому.

На засланні він зустрівся з поляками Отто Феймером, Станиславом Крушкевичем, з якими листувався і після звільнення. У “Щоденнику” згадується Томаш Зброжек, старший лікар 17-ого робочого екіпажу в Астрахані. Шевченко наводить його лист польською мовою: “ Красномовство багатьом випало на долю; мені ж, позбавленого цього божественного дару, лишається тільки мовчки дивуватися й благословляти творчу твою могутність, святий народний пророче – мученику Малоросії… Нехай же ці кілька слів нагадують тобі, поете-художнику, про глибоку повагу шануючого тебе Томаша Зброжека ” .

На сторінках “ Щоденника ” ми зустрічаємо поезію Антонія Сови “ До брата Тараса Шевченка ”. Українською мовою твір звучить так: Синові й співцю народу Личить гордість, милий брате, Лаври, пишна нагорода, Чисті, як твій сум крилатий… Утікає морок з поля, Коли день забагрянів. Не за горами та воля, Де народ співця родив!

Коли Шевченко писав поему “ Єретик ” , за свідоцтвом О.С. Афанасьєва-Чужбинського, “ не залишав у спокої жодного грека, котрий зустрічався йому в Києві або в інших місцях, розпитуючи в них про топографічні та етнографічні подробиці ”.

У листі до Я.Г. Кухнаренка Шевченко зазначав: “Єй-богу,не знаю, з чого й начинать і що тобі розсказувать. Був я уторік на Україні – був у Межигорського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися. Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать и издавать в картинках остатки нашої України ”.

Наближення шевченківських торжеств, мабуть, сприятиме пожвавленню дослідників життя та творчості поета, і, сподіватимемося, що і в нас, і на Заході звернуть більше уваги, ніж досі, на шевченківський “ Щоденник” , один із справжніх перлів російськомовної мемуарної прози, створеної великим українцем.

Багато років минуло з того часу, коли народився він "...на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя".