Презентація на тему:
Літературними стежками Донеччини.Творчість письменника-земляка Івана Савича Збірка «Крізь полярні завої»

Літературними стежками Донеччини   Творчість письменника-земляка Івана Савича. Збірка «Крізь полярні завої» (100-річчю з дня народження присвячується)   Виконала учитель української мови й літератури Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №120 Донецької міської ради Донецької області Пшеничникова Любов Миколаївна

Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом талановитого поета-земляка Івана Савича, його збірками віршів різних років: «Крізь полярні завої», «Розвідники весни», «Тяжіння земне», «Тепло рідної землі»; розвивати вміння створювати презентації, систематизувати зібрані матеріали, складати виступи, усні повідомлення; виховувати почуття патріотизму і любові до рідного краю. Пшеничникова Л.М.

  Тип проекту: творчий, літературний. Форма представлення проекту: урок-конференція. Інформаційні джерела: збірки віршів поета різних років:«Крізь полярні завої», «Розвідники весни», «Тяжіння земне», «Тепло рідної землі», спогади поета Івана Савича, його доньки Світлани Іванівни Лук`яненко, Internet-ресурси. Пшеничникова Л.М.

Літературна Донеччина Байдебура Павло Андрійович Білий Іван Омелянович Гордасевич Галина Леонідівна Пшеничникова Л.М.

Літературна Донеччина Жуковський Станіслав Віталійович Загнітко Анатолій Панасович Комар (Орач) Олег Юхимович Пшеничникова Л.М.

поет, прозаїк, журналіст, перекладач Іван Савич (Іван Савич Лук`яненко) 1914-2000рр. Пшеничникова Л.М.

Іван Савич - Народився у січні 1914 року в селі Савинки Корюківського району на Чернігівщині в родині селянина-бідняка. У родині було десять дітей. Учасник організації однієї з перших на Україні комсомольських комун в Конотопі, про яку згодом написав книгу «Юнь комунівська». Пшеничникова Л.М.

Працював журналістом у Корюківській районній газеті й заочно навчався у Харківському інституті журналістики (1934р.), далі навчання у Київському університеті. Викладав українську літературу в Кременецькому та Старобільському учительських інститутах, вчителював на Донбасі. Пшеничникова Л.М.

Учасник Великої Вітчизняної війни. Нагороджений орденом Вітчизняної війни другого ступеня та медалями. Пшеничникова Л.М.

1948 року військовим трибуналом Прикарпат-ського військового округу засуджено на 25 років виправно-трудових таборів. Пшеничникова Л.М.

Довгих дванадцять років провів Іван Савич на Півночі - у таборах міста Інта (Республіка Комі). Перебуваючи в режимному офіцерському таборі, брав участь у підпіллі (писав і розповсюджував листівки, проводив політичну роботу серед військовополонених). Пшеничникова Л.М.

12 червня 1956 року рішенням Комісії Президії Верховної Ради СРСР Савича було визнано засудженим безпідставно і звільнено із зняттям судимості. 1957 року вийшла з друку перша його книжка „З вічних джерел”. Відтоді він жив на Луганщині, в Старобільську, де якийсь час працював педагогом у середній школі, а потім повністю присвятив себе літературній праці. Пшеничникова Л.М.

. От і все. Загратований і задротований... І шинельку солдатську зняли, й ордени. І бушлат арештантський, брудний, нумерований, прикрива мої шрами – печатки війни. А скажені вітри із Північного полюса Полірують мене наждаком, терпугом, І даремно тугіше затягуєш пояса – Холодина і клята завія кругом. Ой ви, карські вітри! Хоч ви й Берії наймити, Хоч, можливо, диявола люті сини, Шрамів з тіла мого не зітрете – це знайте ви! Пшеничникова Л.М.

Пшеничникова Л.М. Незважаючи на суворий, інколи аж надто жорстокий досвід, винесений поетом з фронту, з гітлерівських і сталінських таборів, його вірші перейняті органічною добротою, вірою в людину, світлістю почуттів. Збірка “Крізь полярні завої”

Затамовуй глибоку тривогу, Не вслухайся в шумкі поїзди І навстріч мені сина малого Не винось, не очікуй, не жди – Замело мені снігом дороги, Може буть, назавжди, Назавжди… Де не стану – мете хуртовина, Скрізь колючі вітри, як мечі, І не кров, а гіркота полинна В моїм серці і вдень, і вночі, Тож забудь і не жди, тільки сина Забувать не учи, Не учи! Пшеничникова Л.М. хвилини безнадії “Затамовуй глибоку тривогу”

Пшеничникова Л.М. Я в рідній хаті. Мама ще жива, Сльозинки радості рясні-рясні. Хоч синові минуло сорок два, Матуся гладить голову мені, Неначе я хлоп`ятко-пастуша. «От і діждалась, ось і дожила…» Приходять гості, може, півсела, І променем тремтить моя душа. Федос прибіг. Безмежно рад: Уже не «ворога народу» брат. У рідній хаті

Луганська обласна універсальна наукова бібліотека ім. А.М. Горького Пшеничникова Л.М.

Помер поет Іван Савич 28 листопада 2000 року. похований у м.Старобільську Пшеничникова Л.М.

Рідна поету Старобільщина Пшеничникова Л.М.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ Пшеничникова Л.М.