Презентація на тему:
Грінченківськими стежками

Грінченківськими стежками Дух воскресне як народ живий З вогню, труда сподвижного й святого. Стоїть Грінченко – вічний Вартовий Біля криниці слова золотого. Станіслав Чернілевський

Дитячий творчий проект Мета проекту: Ознайомитися з життєвим і творчим шляхом Бориса Грінченка. Дослідити основні чинники впливу на розвиток творчої натури письменника. Визначити роль творчої спадщини письменника для нового покоління. Завдання: Створити уявну екскурсію грінченківськими місцями. Розкрити сутність надбань Бориса Грінченка, шляхом пошуку, аналізу, власного сприйняття.

Над проектом працювали

БОРИС ДМИТРОВИЧ ГРІНЧЕНКО - ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПИСЬМЕННИК І ВЧЕНИЙ, КРИТИК, МОВОЗНАВЕЦЬ, ОСВІТНІЙ І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ КІНЦЯ XIX-ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ. Борис Дмитрович Грінченко

Стежина дитинства Народився - 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. Батько добре знав українську мову, але спілкувався нею тільки з селянами, дома ж розмовляли тільки російською. Грамоті він навчився в сім'ї і досить рано - перечитав все, що було в батьківській бібліотеці і під впливом прочитаного почав писати вірші.

Стежина пізнання У 1874 р. поступив до Харківської реальної школи. Саме тоді, під впливом "Кобзаря" він починає збирати та записувати почуті пісні, легенди, казки та ін. фольклорні матеріали. "Першими літературними вчителями " Б. Грінченко називає В. Скотта, Д. Байрона, В. Гюго, О. Пушкіна, М. Некрасова, О. Кольцова. Саме вони сприяли формуванню вольового характеру письменника. За поширення заборонених царським урядом видань його заарештовують і кілька місяців тримають в ув’язненні.

Стежина пізнання Після звільнення Борису Дмитровичу довелося залишити навчання і самому почати заробляти на прожиття. Допитливий і працьовитий, він скоро навчився шити чоботи і мав від цього невеликий заробіток. Економлячи, обмежуючи себе у всьому, Борис таким чином заощаджував гроші на книги. Здобута самоосвіта дозволила Б.Грінченку скласти іспити на звання народного вчителя при Харківському університеті. З 1881 року починається його освітньо-педагогічна діяльність, яка тривала до 1893 року.

Стежина становлення Вчителював він у селах Харківщини,Сумщини, Катеринославщини. Майже сім років життя (1887—1894) Б.Грінченка пов'язані  з  Олексіївкою,   що  у  Перевальському районі на Луганщині, куди запросила його вчителювати відома   просвітителька   Христи -на   Данилівна   Алчевська. То був найбільш плідний період його життя. Саме тут, в Олексіївці, Борис Дмитрович написав і надрукував 196 творів різноманітних жанрів.

Стежина розвитку Учителювання Б.Грінченко поєднував з фольклорно-етнографічною, культурологічною, науковою та лінгвістичною справами. Багато пише. У цей час його різножанрові твори, підписані або власним прізвищем, або псевдонімом (П.Вартовий, Василь Чайченко, Б.Вільхівський, Іван Перекотиполе), регулярно друкуються в журналах та альманахах.

Виходять у світ його поетичні збірки «Пісні Василя Чайченка» (1884 р.), «Під сільською стріхою» (1886 р.), «Під хмарним небом» (1893 р.), «Пісні та думи»(1895 р.),«Хвилини» (1903р.). З 1894 року Борис Дмитрович працює в Чернігівському губернському земстві. За час роботи у земстві Б.Грінченко пише дилогію «Серед темної ночі» (1901 р.), і «Під тихими вербами» (1902 р.), публікує п’єси «Лісні зорі» (1897 р.), «Нахмарило» (1897 р.), «Степовий гість» (1898 р.), «Серед бурі» (1899 р.), «На громадській роботі» (1901 р.).

У 1902 році письменник перебирається до Києва. Тут разом з дружиною Марією Загірною він трудиться над укладанням вершинної своєї праці — чотиритомного «Словаря української мови»(1907—1909рр.). Цю визначну роботу було відзначено академічною премією. Підірване туберкульозом здоров’я письменника не витримало такого напруженого, безперервного ритму. Останньою краплею його життєвого випробування стала смерть дочки Насті та її малорічного сина. Різке загострення хвороби змусило його вирушити на лікування до Італії, але запізно — 6 травня 1910 року життя невтомного трударя обірвалося в м. Оскендалетті. Поховано Б.Грінченка в Києві, на Байковому кладовищі.

" Словарь української мови " вийшов у світ 1907-1909 рр. у чотирьох томах. Словник містить 68 тисяч українських слів з народної писемної мови, починаючи від Котляревського ї до початку ХХ століття. Словник був удостоєний Російською Імператорською Академією Наук другої премії М. І. Костомарова.

Стежина визнання Наші великі українці –Борис Грінченко та Володимир Даль. Наш благословенний край, надихав цих людей на творчість, на відкриття. Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, автора славнозвісного «Словаря української мови» Пам'ять про  В.І. Даля дорога для кожного українського інтелігента, у бібліотеці якого поруч зі словником Бориса Грінченка часто можна побачити і «Тлумачний словник живої великоросійської мови». Маючи в наших культурах таке багатство, росіяни й українці завжди знайдуть взаємопорозуміння й спільну мову. Ці люди – будителі національної свідомості, справжні будівничі національної ідеї, істинні патріоти України.

Думки вголос Звісно, не всі і не всюди люди однакові. Проміж ледачим, недбайливим загалом української інтелігенції трапляються винятки, гарні винятки. Але й їх діяльності, як взагалі всій нашій діяльності, шкодить одна велика страшенна вада: наша несолідарність, наше невміння задля інтересів громадських зректися інтересів вузьких, особистих. Борис Грінченко Листи з України Наддніпрянської. Листи І-XI.] Добра ж освіта можлива серед народу не тільки тоді, коли є добрі способи освітні, але також і тоді, коли народ стільки заможний, що може з усієї сили користуватися з тих способів. Борис Грінченко Листи з України Наддніпрянської. Листи І-XI.] Шевченко дав твори, які треба знати кожній освіченій людині, і деякі з сих творів безперечно високої краси навіть і формою — значить, вони мусять увіходити до того матеріалу, яким повинна освічуватися людина, а ще найбільше — людина-українець: йому Шевченко, як рідний поет, повинен стояти поперед усіх. Борис Грінченко Листи з України Наддніпрянської. Листи І-XI.] Та хоч і як скрутно тепер нам освічувати своїх дітей по-вкраїнському, — все ж мусимо дбати з усієї сили, щоб діти наші змалку виростали українцями. Мусимо розмовляти в сім’ї завсігди по-вкраїнському; мусимо починати вчити своїх дітей дома, щоб учити по-вкраїнському, а потім уже, геть далі, вчити мови московську, французьку, німецьку та давати дітям виразно зрозуміти, що вкраїнська мова їм рідна. Борис Грінченко Листи з України Наддніпрянської. Листи І-XI.] «Ще не вмерла Україна» Будемо співати. Як живі покинуть мертвих, Прийде та година, Що ділами, не совами Оживе Вкраїна. Борис Грінченко “ Землякам”

Слово про митця Не тільки як талановитий письменник та визначний громадський діяч дорогий він нам. Але й як зразок непохитності, громадської самодіяльності, боротьби з тяжкими обставинами. С.Єфремов Він більше працював ніж жив. М. Чернявський Він належав до “ неспокійних, вихроватих ” натур, “ котрі кидаються на всі боки, заповнюють прогалини, літають, піднімають повалене, будують нове, шукають способів підняти до роботи більше рук ” І. Франко Він був вартовим, що цілі десятиліття не сходив зі свого важкого і відповідального місця. С. Єфремов

Я пишаюся тим, що Борис Грінченко мій земляк. Бутко Юлія Мене захопив твір “ Сонячний промінь ” , де розкривається сутність проблем української інтелігенції, вчительського покликання. Прошельцов Андрій Читаючи вірші Бориса Грінченка, мимоволі опиняєшся в тих місцях, які описує поет: “У вдалині високо сяють зорі, Густий туман над озером повис, І спить земля і води сплять прозорі, І тихо спить густий зелений ліс ”. Туренко Олена Я перегортаю останню сторінку дилогії “ Під тихими вербами”. Герої твору вже стали близькими. Вчинки - зрозумілими. Разом з Зіньком і Денисом, Сивашем, Грицьком, Гаїнкою – переживала, боролася, протестувала. У мене , як і у Карпа, теж зажевріла надія, що сонце зійде, і добро, посіяне Зіньком, дасть добрі сходи. Іванова Олена Погляд із сьогодення

Юні поети про Грінченка Псевдонім – Василь Чайченко, А ім'я – Борис Грінченко. Він був людиною простою, Натхненною і вольовою. Мав він нелегкий характер. Був борцем за справедливість, Ідучи суворим шляхом, Обминаючи всі тиски. Драматург, прозаїк, критик. Неухильний і бадьорий Він завжди тримався миті – Миті сонця і любові. Він людина – для народу, А народ завжди для нього, Бо і зараз його слово В словнику моєї мови! Липка Михайло Грінченко – наш земляк, Він родом з України. Насіння доброти і розуму він сіє Серед дітей,батьків і вчителів, Бо “ Вартовий ” – учитель всім! Ляскевич Євген До Грінченка Грінченку, батько наш великий! Ти мій земляк, одної крові ми. І досі славиться талант твій многоликий Усіми українськими людьми. Ти був кравець і чоботар звичайний, Який усе таки купляв собі книжки, Щоб твій талант великий неосяжний Прославився в народі навіки. Ти виріс, ідеалів же не зрадив. Ти став політиком, тарасівцем завзятим. Тебе народний рух чомусь принадив. Гордилася б тобою твоя мати. Ти рано згас, не все зробив бажане. З роками твій талант таки не зблід. Ти не зважав на всі духовні рани Й залишив за собою довгий слід. Прошельцов Андрій

Стежина пам'яті Крокуючи вулицями Грінченка