Презентація на тему:
Лінa Костенко

І хто ми є? Усі усім мільйони... А хтось комусь однісінький один Ліна Костенко

Українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії за роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність» (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки за книгу «Інкрустації» (1994). Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України.

Єжи-Ян Пахльовський, польський письменник, однокурсник Л.Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х рр. Чоловіки:

Вірш “Спогад” (“Поїзд із Варшави”) Музика: Володимир Верменич Вірші: Ліна Костенко Виконує: Валентина Купріна Поїзд у Варшаву спогади навіяв, Я на Україні згадую тебе. Ти співав для мене пісню вечорами: Co komu do tego, że my tаk kohаmy! Я люблю, коханий, Київ і Варшаву, Але батьківщина в кожного своя. Як тебе згадаю, забринить сльозами: Co komu do tego, że my tаk kohаmy! Поїзд із Варшави йде крізь моє серце, Зустріч довгожданну радість окриля. І минають роки, роки за роками… O, яке то щастя, że my tak kochamy!

Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, письменниця, культуролог; Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28.05.1969 року), програміст

«Проміння землі» (1957) «Вітрила» (1958) «Мандрівки серця» (1961) «Зоряний інтеграл» (1962, тираж знищено радянською цензурою) «Княжа гора» (1962, книжка не вийшла через заборону радянської цензури) «Над берегами вічної ріки» (1977) «Маруся Чурай» (1979) «Неповнорність» (1980) «Сад нетанучих скульптур» (1987) «Бузиновий цар» (1987) — для дітей «Вибране» (1987) «Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки) «Берестечко» (Київ: Либідь, 1999, перевидання 2010) «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999) «Гіацинтове сонце» (Київ: Либідь, 2010, вибране) «Записки українського самашедшого» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010) «Річка Геракліта» (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші) «Мадонна перехресть» (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)

2011 року у видавництві «Либідь» вийшла монографія Івана Дзюби про Ліну Костенко «Є поети для епох»

2010 року вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях.

У січня 2011 року Ліна Костенко вирушила в тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги…

У вересні 2011 року у видавництві «Либідь» побачила світ нова книга Ліни Костенко «Мадонна Перехресть». До неї увійшли нові, а також раніше не друковані поезії різних років. «Оксані Пахльовській, моїй донечці – присвячую»:   Я вчу тебе, як мову іноземну, як знаки, зашифровані в гербі. Я вдячна Богу, що послав на Землю шляхетну душу, втілену в Тобі.

«Є поети – законодавці літературних мод і погод у літературі, що стають своєрідними творчими каталізаторами для всіх своїх колег. Є поети – суворі ревнителі національних традицій, «архаїсти», які борються проти рецидивів агресивної субкультури й нівеляції слова. Є поети – духовні лідери й духовні донори для всієї культури, оскільки значення їх виходить далеко за суто літературні рамки. Мало кому щастить поєднати в своїй особі всі ці риси. Ліна Костенко – еталон такого, абсолютно унікального, поєднання» (Оксана Забужко) КАТАЛІЗАТОР – Речовина, що впливає на збудження або зміну швидкості хімічної реакції, але сама при цьому не змінюється. НІВЕЛЮВАННЯ – перен. Стирання індивідуальних відмінностей, вирівнювання. РЕЦИДИВ – повернення, повторення якого-небудь явища після удаваного його зникнення.

Один із головних жанрів лірики Ліни Костенко – медитація (форма філософської лірики, у якій поет виражає роздуми над проблемами людського буття. Головний образ – час. Головний мотив – відповідальність людини за свої вчинки.

Як зображений час? Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Минають фронди і жіронди,  минає славне і гучне («Вже почалось, мабуть, майбутнє»).  ФРОНДА - перен., книжн. Узагалі будь-яка опозиція на ґрунті особистих мотивів, намір суперечити, досаждати кому-небудь, критикувати когось, щось. ЖІРОНДА - перен. Політичне угруповання, що стоїть за угоду з контрреволюцією.

У чому поетеса намагається відшукати невмируще? Любіть травинку, і тваринку,  і сонце завтрашнього дня,  вечірню в попелі жаринку,  шляхетну інохідь коня. Шукайте посмішку Джоконди,  вона ніколи не мине. Згадайте …  як рафаелівська Мадонна  у вічі дивиться вікам! І не знецінюйте коштовне,  не загубіться у юрбі.  Не проміняйте неповторне  на сто ерзаців у собі! Людині бійся душу ошукать,  бо в цьому схибиш — то уже навіки. 

Цінує розум вигуки прогресу, душа скарби прадавні стереже. Душа належить людству і епохам. Душа тисячоліть шукає себе в слові. Душа шукає слів, як молитов. Поет природний, як природа, од фальші в нього слово заболить. Великий або дволикий. Середини нема. Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем. Любов відкрити важче, ніж Америку. Моя свобода завжди при мені. Оця реальна мить вже завтра буде спомином. Люди, будьте взаємно красивими!

Митцю   не   треба   нагород,  Його судьба нагородила,  Коли в людини є народ,  Тоді вона уже людина («Не   треба  думати мізерно...») Поезія  -  це   свято, як любов.  О, то не є розмова побутова!  І то не є дзвінкий асортимент  метафор, слів, - на користь чи в догоду.  А що, не знаю. Я лиш інструмент,  в якому плачуть сни мого народу («Яка різниця - хто куди пішов?») Ви думали — поет ні за холодну воду. Сидить собі поет пописує «стишка»? … Поети — це біографи народу, а в нього біографія тяжка («Летючі катрени») Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться, – у мене жодних претенсій нема до Долі – моєї обраниці.... («Доля»)