Презентація на тему:
Леся Українка - Життєвий шлях письменниці

Леся Українка (1871 – 1913) Життєвий шлях письменниці

Д Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 р. в місті Новограді – Волинському , тепер Житомирської області. Родина Косачів була заможною й освітньою, входила до кола патріотичної української інтелігенції. Дитинство

Будинок-музей в Новограді-Волинському

Петр Косач – батько Лесі Українки Ольга Косач – мати Лесі Українки. Псевдонім Олена Пчілка

У 1879 р. родина Косачів перебралася до Луцька :сюди було переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України. Будинок у Колодяжному

З братом Михайлом До початку 13-го року Лесиного життя вони однак були у всьому нерозлучні: разом бавилися ,разом читали, разом вчилися, разом розважалися.

Леся із сестрою Ольгою Леся цікавилася історією. Дев'ятнадцятирічною дівчиною вона написала для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів«, в якому проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

Остання гілочка Косачівського роду, була Ісидора, яка після перебування в 1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала до Америки, де і знайшла вічний спокій. Сестра Ісидора (молодша)

Оксана Косач (молодша сестра Лесі Українки) та її чоловік Юрій Тесленко-Приходько. Фото 1903 р.

Будинок - музей у Колодяжному

“Надія” Ні долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну…

Застудившись ,Леся з 1881 стала важко хворіти. Спочатку боліла нога, потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “ До мого фортеп’яно “. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу. Лікування Леся Українка в Криму

Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов'язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки. Гурт “Плеяда”

У взаємовідносинах Франка та Лесі були різні періоди: від щирих і дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфрон- тації на ґрунті розбіжностей у поглядах на майбутнє національ- ного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та по- вагу одне до одного. Іван Франко та Леся Українка

Розділ 1 Сторінками біографії В багатьох її віршах часто повторюються два слова:”Крила” та “Пісня”. Можливо від того, що найсильнішою мрією її завжди було злетіти, долаючи кайдани слабого тіла, а строки віршів, наповнені м’якими та печальними наспівами рідної землі, де б не знаходилась: під жарким сонцем Єгипту, сірим та дощовим небом Германії або у берегів Середземного моря у Греції….

ІЛЛІСТРАЦІЇ ДО ДРАМИ –ФЕЄРЇЇ “Лісова пісня”

Пам’ятник Мавці і Лукашу

“ОДЕРЖИМА”

В одному з щоденників Леся писала: «Я любила працювати вночі, коли вся земля відпочивала після неспокійного дня, коли наодинці зі мною була ніч і ті зорі, що дивились через віконце у мою кімнату. Кожна хвилина нічної тиші, коли до мене летючою зіркою спада ла Муза, була в моєму житті променем щастя». Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим олтарем... Перше кохання, яке боязко ступило на тінисту терасу в невеличко му містечку Чукурларі, що біля Ялти, де Леся лікувалась, заглянуло в очі, посміхнулось щирою посмішкою і навіки поселилось у серці. «Це він»,— шепотіли її губи. «Це вона»,— говорили його очі. Їм було добре вдвох. Вони часто слухали, як шепотіли кипариси, бився об скелі шалений прибій, стогнали чайки над водою. Сергій Мержинський, відомий революціонер, нестямно був зако ханий в Мавчині Лесині очі, в яких стояла лісова прохолода, надве чірня зажура і тепло призахідного сонця. Але щастя було коротким. Доля, зле жартуючи, наділила обох не тільки талантом, але й однаковою хворобою — туберкульозом. Із спогадів Лесі Українки: Він дивився на мене, як на ікону, як на ту зірку, що раптом скотилася з неба і може ненароком погаснути. Я була для нього ніби з тонкого скла, що може впасти і розбитись, я була вітром, що може вилетіти крізь прочинені віконця і не повернутись, тим дивним світом, що робить людей щасливими».

Будинок-музей Лесі Українки в Ялті Будинок–музей в Києві

Серце Лесі Українки перестало битися 19 липня 1913 р. в грузинському місті Сурамі. Тіло письменниці перевезли до Києва й поховали на Байковому цвинтарі поряд із могилами батька й брата. Леся Українка в останні роки життя

Леся Українка збагатила нашу поезію новими темами й мотивами. На межі ХІХ-ХХ ст., використовуючи мандрівні, вічні сюжети світової літератури, стала в авангарді творчих сил, що виводили українське письмен- ство на світовий рівень.

Могила Лесі Українки Пам'ятник у Києві

Пам'ятник Лесі Українці в Києві (площа Лесі Українки). Скульптор Г.Н.Кальченко, архітектор А.Ф.Ігнащенко. Встановлено в 1973 р. Пам'ятник на могилі Лесі Українки на Байковому кладовищі в Києві. Скульптор Г.Л.Петрашевич. Встановлено в 1939 р.

Пам’ятник Лесі Українки у Клівленді Пам’ятник Лесі Українки у Торонто

Пам’яті Лесі Українки

Парк відпочинку ім. Лесі Українки м. Луцьк

Волинський Національний університет Ім. Лесі Українки

Театральний майдан м. Луцьк

Ти себе Українкою звала. І чи краще знайти ім’я Тій, що радістю в муках сіяла, Як вітчизна велика твоя! М. Рильський.