Презентація на тему:
Косинка

Григорій Косинка. Трагічна доля митця. Новела «В житах» — пошуки порушеної гармонії

Мета уроку: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Григорія Косинки, зокрема трагічною його долею; сприяти розумінню творів митця, психологізму художньої деталі; розвивати вміння переказувати сюжет твору, визначати основні мотиви; формувати власне ставлення до таких особистостей, як Г. Косинка; виховувати прагнення до гармонії,оптимістичне світобачення, естетичний смак.

Цілий ряд його творів — це гімн життю, що проростає на обпаленому війною полі наперекір нищівній силі тваринного в людині, це утвердження думки, що навіть, здавалося б, вкрай понівечена людська душа може і повинна повернутися у свій нормальний стан. А цей стан характеризується наповненістю серця людини радістю, людяністю, любов’ю й закоханістю в життя.

Григорій Косинка умів декількома фразами, нюансом світлотіней, образом або символом передати найширшу гаму почуттів, думок, ідей. Недарма ж класик української новелістики Василь Стефаник називав Григорія своїм онуком.

Фото і зворотній бік документа, що засвідчує особу Григорія Косинки (Стрільця). 1919 р

Літературне об’єднання ”Ланка” (згодом — МАРС — Майстерня революційного слова). Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер’ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. Київ, 1925 рік.

Зі спогадів Тамари Михайлівни Мороз-Стрілець про чоловіка: «дуже любив квіти..., а серед них... червоні косинці». Квітка ця по-науковому названа «плакун верболистий», має чимало народних назв: «залізняк червоний», «болотний бурячок» та інші. Від неї й походить літературний псевдонім Григорія Михайловича Стрільця – «Косинка». Тамара Михайлівна розповіла це, щоб знали: письменник узяв його від квітки. Щоб не думали, що то хустинка. Дружина письменника Тамара Михайлівна Мороз-Стрілець (1905 — 1994)

«Квітка ця маловідома, але вона така ніжна й красива, скромна і разом з тим велична…» Григорій Косинка

Григорій Михайлович Стрілець (таким було справжнє прізвище письменника) народився у бідній селянській родині 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівці, тепер Обухівського району Київської області. Сім'я не вилазила із злиднів. Батько щоліта мандрував на заробітки, а восени наймався до цукроварні. І все мріяв про кращі часи, «про землі вільні», як напише згодом Г. Косинка.

4 травня 1919 р. в газеті «Боротьба» було надруковано і перший художній твір—невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка. 1920 року входив до творчої групи "Гроно", яка видала альманах пiд такою ж назвою, опублiкувавши в ньому три етюди Г.Косинки — "Пiд брамою собору", "Мент", "За земельку".

Вже після розпаду групи 1922 року з’явилася перша збірка  оповідань Григорія Косинки «На золотих богів», яка відразу ж принесла визнання. Належав до літературних об'єднань  АСПИС (1923-1924), «Ланка» і «МАРС».

За життя Косинки було опубліковано близько двадцяти збірок новел і оповідань. Серед них, окрім першої «На золотих богів» (1922), найприкметніші «В житах» (1926), «Політика»(1927), «Вибрані оповідання» (1928,1929), «Серце». На жаль, деякі новели втрачено назавжди, в тому числі й останню «Перевесло», що була закінчена саме напередодні арешту.

Суботньої ночі 5 листопада 1934 р., якраз напередодні захисту диплому дружиною, він був арештований і ув'язнений до Лук'янівської тюрми. А вже 18 грудня його розстріляли разом із іншими 28 українськими митцями. 18 грудня газети повідомили про страту Косинки. Письменника реабілітовано 19 жовтня 1957 року посмертно.

Евристична бесіда Хто такий дезертир? Які причини дезертирства можуть бути? Якою людиною може бути дезертир? Уявіть собі , що ваш товариш, призваний до лав армії, раптом стає дезертиром. Змоделюйте ситуацію зустрічі з ним.

Словник дезертир; ч. (фр., від лат., втікач, зрадник) 1. Зрадник, утікач; той, хто залишає військо без дозволу. 2. перен. Особа, яка уникає певної роботи, ухиляється від обов'язків і т. ін.

Нове ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією. Жанр твору: Ідея новели – з'ясування сенсу людського існування, адже інколи все своє життя людина чекає на одну мить щастя, а це наштовхує на думку, що життя кожної миті ставить нас перед вибором, як і героя твору.

Дослідження ситуації Чи викликає головний герой новели у нас відчуження? Як допомагає природа показати його стан? Які зорові образи постають перед нами?

Бюст Г. М. Косинки на будинку по вул. Володимирській Григорію Косинці Ми тебе шукаєм по росинці В Щербанівці, серед тополин, І виходить мати у косинці Виглядає, чи не прийде син. Не приймав ти підлості нітрохи, Прогримів, немов весняний грім, І стоїть замучена епоха Над безсмертним іменем твоїм. Андрій Малишко 1956 р.