Презентація на тему:
Григорій Косинка

ГРИГОРІЙ КОСИНКА Підготував:Чорний Євген

 Справжнє ім'я — Григорій Михайлович Стрілець  Він народився 29 листопада 1899 р. в селі Щербанівка Обухівського району Київської області в родині малоземельних селян.

Після закінчення двокласної школи в селі Красному, де жив його дід, працював писарчуком у волості, потім вирушив до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси.

Григорій брав участь у громадянській війні, сидів три місяці в тюрмі (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фавст)

У 1919 р. Григорій Косинка опублікував перші нариси та статті в газеті «Боротьба».Цього ж року в газеті було надруковано і перший художній твір — невеликий автобіографічний етюд «На буряки», підписаний уже відомим із журналістських кореспонденцій псевдонімом Косинка.

У 1920р. він став студентом КІНО (Київського інституту народної освіти).

У цей час він входив до творчої групи «Гроно», яка видала однойменний альманах, опублікувавши в ньому три етюди Косинки — «Під брамою собору», «Мент», «За земельку» (гронівці cтояли на оновлювальних позиціях у мистецтві, виступали за синтез усіх найкращих здобутків, але серед мистецьких течій вирізняли імпресіонізм і футуризм).

У 1922р. Косинка опублікував першу збірку новел «На золотих богів». Новели цього періоду дають змогу простежити, як письменник долав ггочатківський період й прилучався до традицій модерної новелістики саме стефаниківського типу

Другу книгу «Новели дезертира» Косинка намагався опублікувати в 1924 р., але йому відмовили в її публікації, що стало предметом серйозного занепокоєння автора та літературної громадськості Харкова. 

Дуже важливою в творчому доробку Григорія Косинки є новела «Мати», яку М. Рильський називав однією з найглибших речей письменника. Написана в 1925 р., вона невдовзі з'являється окремою книжкою. Відтоді новела входила майже до всіх збірок письменника.

Протягом 1924—1926 pp. Косинка був членом літературного угруповання «Ланка», яке в 1926р. перейменувалось на «Марс» (Майстерню революційного слова).

Найбільшими здобутками новеліста нині визнані твори «Заквітчаний сон» (1923 p.), «Політика» (1926 p.), «Серце» (1931 p.),«Гармонія» (1933 p.), у яких він, прагнучи актуалізувати загальнолюдські цінності — добро, мораль, справедливість, показав радощі, болі та прагнення українського народу.

Стиль його «новелів», як називав Косинка свої твори, був ультрареалістичним, без будь-яких символічних наворотів. Граничний реалізм сюжетів та образів, глибока психологічна мотивація вчинків. Короткі речення, улюблений розділовий знак — три крапки (і після знаку оклику, і після знаку питання). Найпривабливіша частина мови — вигук — бо найбагатозначніша. (Натомість старанно уникав конкретики дієслів). Промовистість пауз і ясність багатозначності.

 5 листопада 1934 р. Григорій Косинка був арештований і звинувачений «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади», а 18 грудня розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу РСР в м. Києві.

Смерть Григорія Косинки стала справжньою втратою для української літератури: практично урвався в українській прозі художній напрям суто реалістичного, драматичного осмислення життя.

Тільки 19 жовтня 1957 р. ім'я Григорія Косинки-Стрільця було посмертно реабілітовано. Час довів, що головним «злочином», який привів Григорія Косинку на лаву підсудних, був його талант

Тридцять років твори письменника не перевидавалися, а ім'я замовчувалося або згадувалося в негативному контексті. Реабілітація художніх і публіцистичних творів письменника відбувалася в кілька етапів. 

Дякую за увагу!