Презентація на тему:
Корифеї

Театр корифеїв — перший професійний український театр

Кроки становлення національного театру Перші спроби відродити національний театр з'являються в 60-х роках ХІХ ст. 1873 р. – у Харкові з успіхом пройшли вистави влаштовані Марком Кропивницьким 1876 – створено трупу в Катеринославі

Започатковано український реалістичний професійний театр 27 жовтня 1882 року виставою Івана Котляревського «Наталка Полтавка» «Товариством українських артистів під орудою М.Л. Кропивницького» 10 січня 1882 року Марком Кропивницьким здійснено постановку п'єси Т. Шевченка “Назар Стодоля” Батько українського театру

Забудовник театру 1865 року інженер-полковник Георгій Васильович Трамбицький купив у міського управління ділянку землі, на якій збудував Зимовий театр, який став постійним приміщенням трупи Кропивницького. Офіційне відкриття театру відбулося 1867 року.

Фойє театру Глядацька зала Вигляд до 1974 року

 Марко Лукич Кропивницький володів усіма театральними професіями.

Керівником став Михайло Петрович Старицький На утримання трупи він використав гроші з продажу свого маєтку Розширив персонал трупи Створив власний оркестр Підвищив платню акторам

"Зложилася трупа, - писав І. Франко,- якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, яка робила фурор не тільки по українських містах, але також у Москві і Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави".

Музичне оформлення здійснювали неперевершений Микола Лисенко, Павло Нищинський, Кирило Стеценко

Група єлисаветградських аматорів, яка вперше виконала славнозвісні “Вечорниці” П. Ніщинського до драми Т. Шевченка “Назар Стодоля”. Виступ відбувся 1875 року

1885 року театр корифеїв поділився на дві автономні трупи. Основний склад акторів залишився у Марка Кропивницького, а Старицький сформував новий колектив

Після Марка Кропивницького найдіяльнішим був  Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони

1907 р. М.К. Садовському вдалося відкрити в Києві постійний Український театр. У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя. Стаціонарний театр по-справжньому став народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими за іншi київськi театри. Театр Садовського проіснував сім років, до початку Першої світової війни, коли царською владою було закрито не тільки театр, а й усі українські газети, журнали, книгарні.

Склад української професійної трупи Іван Карпенко-Карий (1845 – 1907) Микола Садовський (1856 – 1933) Панас Саксаганський (1859 – 1940) Створили спочатку аматорські, а згодом – професійні театральні трупи й зробили сцену підмостками морального й патріотичного виховання широких верств народу Фото початку ХХ ст.

“Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!” Акторська майстерність Карпенко-Карого була відзначена в численних театральних рецензіях Іван Карпенко-Карий – талановитий актор, батько української комедії та трагедії

Калитка (“Сто тисяч” ) Іван (“Безталанна”) Ролі Карпенко-Карого

Панас Саксаганський – керівник “Товариства російсько-малоросійських артистів”, яке діяло з 1895 року

Ролі П. Саксаганського – “актора великої правди” (за словами В. Немировича-Данченка)

Марія Садовська-Барілотті За роки, віддані сцені, Марія зіграла майже всі жіночі ролі в театральному репертуарі 70—80-х років XIX століття. Вона завжди уміла бути оригінальною, знаходила нові барви образу, прагнула якнайглибше розкрити найістотніші риси характеру кожної героїні. (1855 – 1895)

Краса сестри братів Тобілевичів слугувала еталоном української вроди

Віртуозне виконання ролі Наталки Полтавки з однойменної п'єси І. П. Котляревського

«У грі її відчувалося глибоке, правдиве чуття, котрому ще більше сили додавав її чарівний голос, що мимоволі закрадається в душу глядача, а реалізм і простота гри доводили враження часом до повної ілюзії». (Львів//Зоря. –1891р.)

Марія Костянтинівна Заньковецька – “родзинка” українського театру корифеїв Акторка за покликанням, вона навчалася співу у професора Гельсингфорського відділення Петербуозької консерваторії Гржималі (1860 – 1934)

Цвіркунка Українська дівчина Ролі неперевершеної Марії

Ролі неперевершеної Марії Циганка Аза Олена Глитай

Ганна Затиркевич-Карпинська Найкращі ролі Риндичка (“По ревізії” М. Кропивницького) Одарка (“Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ‘яненка) Лимериха “Лимерівна” П. Мирного) 1856 - 1921

Гобелен “Корифеї українського театру” (Художник Є. Руденко)

Послідовники театру корифеїв Гнат Юра (1888 – 1966) – український театральний режисер, актор театру і кіно. Іван Мар'яненко (1878 – 1962) талановитий майстер сцени

Ролі Гната Юри Фіґаро («Весілля Фіґаро»  П'єра-Огюстена Бомарше) Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка» за Ярославом Гашеком)