Презентація на тему:
Театр корифеїв. Перший стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях М.Заньковецької

Театр Корифеїв. Перший український стаціонарний театр у Києві. Творчий шлях М. Заньковецької

Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часи їх заборони. Із театром корифеїв також повʼязані імена М. Заньковецької, П. Саксаганського. Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді. У цей рік український театр відокремився від польського та російського. ТЕАТР КОРИФЕЇВ

Будівля “театру корифеїв”

Цей театр прийнято називати театром корифеїв. Слово «корифей» — грецьке. У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або заспівувача, іншими словами — ватажка митців. У сучасному розумінні слово «корифей» означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній сфері мистецтва.

М. Кропивницький заклав підвалини нового українського театру. Він створив прекрасну трупу акторів і особливу увагу приділив режисурі. Якщо досі кожен актор грав відокремлено, то Кропивницькому вдалося створити колектив, де творча індивідуальність кожного артиста одночасно й зберігала себе як високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших акторів.

Царський уряд не раз обмежував творчі можливості українського театру, забороняв вистави, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв винятково розважально-комічні. Репертуар на час виникнення театру корифеїв складався з таких творів, як «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основʼяненка, «Назар Стодоля» Т. Шевченка. Корифеї українського театру прагнули донести глядачеві узагальнений образ хоч і пригнобленого й убогого, але живого й нескореного народу. Стало зрозумілим, що театру потрібні нові твори, в яких відчувався би подих сучасності. Їхніми авторами стали М. Кропивницький, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, які одночасно були й драматургами, й режисерами, й акторами.

У 1881 році після довгих років боротьби корифеїв українці одержали можливість ставити вистави українською мовою. У 1885 році єдина досі театральна трупа розділилася: М. Кропивницький зі своїми акторами відокремився від М. Старицького і його прихильників. Обидва колективи відразу ж почали самостійне творче життя.

У 1906 році Марія Заньковецька та Микола Садовський організували в Києві перший стаціонарний український професійний театр, якому через рік уряд віддав Троїцький народний дім як приміщення для праці. У приміщенні Троїцького народного дому працювали визначні постаті не лише в театральній, а й у громадсько-політичній сфері, що працювали в імʼя становлення української національної свідомості. Саме тут відбулася премʼєра вистави «Наталка Полтавка» видатного українського композитора Миколи Лисенка. Трупа Садовського ставила українські, російські та зарубіжні пʼєси, а сам керівник був неперевершеним майстром трагічних ролей.

М. Садовський зробив свій стаціонарний театр по-справжньому народним не тільки в репертуарі, але й у доступності його відвідування. Ціни на квитки були значно нижчими, ніж в інших київських театрах. У репертуарі театру були такі вистави, як «Запорожець за Дунаєм», «Продана наречена», «Галька», «Катерина», «Енеїда» Котляревського. Сміливою перемогою стала постановка українською мовою «Ревізора» Гоголя.

Вистава «По ревізії» 1885 року. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, у тому числі з хоровими й танцювальними ансамблями, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру.

Марія Костянтинівна Заньковецька (Адасовська) народилася в селі Заньки Ніжинського повіту на Чернігівщині в збіднілій дворянській сімʼї 3 серпня 1860 року. Першу свою роль — роль Наталки Полтавки — Марія зіграла після закінчення пансіонату в ніжинському аматорському гуртку. Вона прагнула вступити до консерваторії аби професійно вчитися співу. Але батьки й слухати не хотіли про майбутню карʼєру дочки як співачки.

27 жовтня 1882 року відбувся її сценічний дебют у Єлисаветграді (нині Кіровоград), де вона виконувала роль Наталки Полтавки у першому українському професійному театрі під керівництвом Михайла Кропивницького. Ця вистава стала для неї хрещенням у нелегкій, але подвижницькій і видатній своїй долі в історії українського театрального мистецтва. Псевдонім Марія Заньковецька вона взяла на згадку про минуле і щасливе дитинство в улюблених Заньках.

Улітку 1888 року Микола Садовський та Марія Заньковецькя заснували трупу, яка плідно гастролювала десять років. У 1890 р. І. Карпенко-Карий і П. Саксаганський утворили «Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П. К. Саксаганського», яке було найкращим українським театральним колективом. На його основі у 1900 р. виникла обʼєднана трупа корифеїв українського театру — «Малоросійська трупа М. П. Кропивницького під керівництвом П. К. Саксаганського і М. К. Садовського за участю М. К. Заньковецької».

Заньковецька була першою українською актрисою, котра завоювала визнання широких демократичних кіл усієї Росії. У складі українських труп вона гастролювала в Петербурзі, Москві та інших містах. Під час гастролей у Москві Заньковецьку побачив К. Станіславський і дав її грі найвищу оцінку: «Талант винятковий, свій, національний. Я сказав би — істинно народний». Великий талант, добра школа (крім Чернігівського пансіонату Осовської, вчилася й у консерваторії в Гельсінкі), надзвичайна працьовитість дали змогу Марії Заньковецькій створити понад 30 неповторних ролей, які після неї вже ніхто не міг так майстерно зіграти. Акторка мала гарний голос — драматичне сопрано, бездоганно виконувала найскладніші пісні.

Ролі неперевершеної Марії Циганка Аза Олена Глитай Цвіркунка

Тріумф українського мистецтва Провідні актори театру корифеїв творили славу українського театру. К.Станіславський у 1911 році писав: “ Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва…” Театр у Кіровограді (Єлисаветраді). Сучасний вигляд.

Дякуємо за увагу! Виконали учениці 10 класу Гранітнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Фещенко Анастасія та Олефіренко Антоніна