Презентація на тему:
Іван Величковський

Іван Величковський Поет, перекладач, теоретик літератури, культурний і громадський діяч другої половини 17 ст.

Київ Великими культурними осередками в ХVІІ–ХVІІІ ст. були Чернігів Харків Полтава Лазар Баранович Григорій Сковорода Іван Величковський

Іван Величковський народився близько 1650 року. В 1660-х роках навчався в Києво-Могилянській колегії. У 1670-х роках – першій половині 80-х років жив у Чернігові, працював у друкарні Лазаря Барановича і входив до чернігівського гуртка поетів. 1687 р. оселився в Полтаві, служив священиком. Найперші твори, очевидно, були написані в 70-х роках 17 ст. і разом з творами інших авторів увійшли до збірки «Антологія». Відомі також дві авторські книжки: «Зегар з полузегарком», «Млеко од овці пастору належноє».

Риси барокової української літератури Центральне місце відводиться Богові. Релігійне забарвлення всієї культури. Посилення ролі церкви й держави. Спроба з'єднати античність із християнством. Культ «сильної та вищої людини» для служби Богу.

Рухливість, динамізм, потреба в русі, зміні, трагічному напруженні та катастрофі. Пристрасть до сміливих комбінацій, до авантюри, чудернацького, незвичайного. Поруч із зображенням повного життя є й закоханість у тему смерті.

Стилістичні риси бароко Прагнення перебільшення, гіперболи, антитези, метафоричність мови. Мета мистецтва за часів бароко — вразити читача, зацікавити його несподіваними стилістичними ефектами.

Жанрова різноманітність бароко Полемічна література Послання І.Вишенського «Низькі» комедійно-гумористичні жанри Шкільна драма, «різдвяні» й «великодні» вірші-травестії Епіграматична поезія Епіграми Лазаря Барановича Ораторська проза Проповіді Дмитра Туптала Історико-мемуарна проза “Літопис Самійла Величка” Пісенно-інтимна барочна лірика Панегірична поезія на честь титулованих осіб

Значення бароко як творчого методу в українській літературі Найцінніші надбання бароко — гуманізм, заглибленість у внутрішній світ людини, нетерпимість до зла в усіх його проявах, яскравість викладу художнього матеріалу, динамізм розвитку сюжету, поширення можливостей зображувально-виражальних засобів, продуктивне словотворення тощо — були засвоєні митцями наступного часу.

Курйозна поезія Курйозний вірш (фр. curieux — допитливий, цікавий) — це вишуканий поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерне поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом. Твір, у якому домінує зоровий ефект, називають фігурним (латин. figura — вид, образ), такий вірш може мати різну графічну форму: трикутник, хрест, зірка, дерево, сокира тощо.

Стовп В сем столпЂ выражаютъся †ршы от двóх силляб аж до тринáдцяти. 2. ДЂво, ди во 3. всей земли ! Пріємли 4. сію хвáлу, лю бо мáлу, 5. прáцы моє я во чéсть твоє я 6. слáвы составленну, тебЂ освящéнну. 7. Юже рáб твóй принесè не от мудра словесè, 8. но от сердца чиста, прáва, Занè твоя прáва слáва. 9. Достóйно тя никтóже мóжет восхвали ти, вся к [не возможет]. 10. Твоя бо слáва вьíшш[е всЂх земных] И над небесных благопри[ємных] 11. Жи телей умы, пéрвая по бозЂ Присно блажи ма в рóдЂ вЂ рных мнóзЂ. 12. Ты єси стóлп слáвы, пречистая дЂво, ДивнЂ йшеє міру над сéдм ди вов ди во. 13. Сéдм ди вов погибóша, твоє я, о [мати], Стóлп крЂ пости во†ки будет преб[ывати).

Поря дный непоря док єст †рш склáдне помЂ шаного поря дку, котóрый як ся мáєт винайдовати, ни жей указано єст. Тýт такій поря док мáєт бьíти:   От[ец дщ]ер избрà крáсну, Сын матер возлюби благу, УтЂшител не†сту снискà чисту. Отец, сын, утЂшител, дщер, матер, невЂсту, избрà, возлюби , снискà, крáсну, благу, чисту.

МНОГоПРЕМЂНИ ТЕЛНЫИ єст †рш, котóрый ки лка десят рáзый перемЂня тися мóжет, яко ни жей обáчиш. У римля н називáєтъся тот †рш ПРОТЕУС Яко ни ву ря сно плóды украшáют, Тáко дЂву красно рóды ублажáют.   Ни ву ря сно плóды украшáют яко, ДЂву крáсно роды ублажáют тáко.   Ря сно плóды украшáют яко ни ву. Крáсно рóды ублажáют тако дЂву.   Плóды украшáют яко ни ву ря сно, Рóды ублажáют тáко дЂву крáсно.   Украшáют яко ни ву [рясно плó]ды, Ублажáют тáко д[Ђву красно род]ы. Яко плóды ря сно ни ву [украшают], Тáко рóды крáсно дЂву ублажáют.   Ни ву украшáют ря сно плóды яко, ДЂву ублажáют крáсно рóды тáко.   Ря сно яко плóды украшáют ни ву. Крáсно тáко рóды ублажáют дЂву.   Плóды яко ни ву украшáют ря сно, Рóды тáко дЂву ублажáют красно.   Украшáют яко ря сно ни ву плóды, Ублажáют тáко крáсно дЂву рóды.

Жартлвный єст вЂрш, котóрый, гды читáєтся, як †рш идéт, жáрты тьíлко стрóит. Лéч гды в нем кождое слóвко пéршои строки з словáми другóи, проти вко стоячыми, злучáти бýдеш, зáраз іншый сéнс, правди вый, укáжет. Остáв молитву, дЂ вство растли , злых чти , дрýже, ЛЂ ность люби , сохраняй злóсть, лáй дóбрых дýже. Возненавижд трезвенных, пя ниц люби зЂло, Гóрдых почитай, злослов смиренных всецЂ зло. Остáв молитву, дЂ вство растли , злых чти , дрýже, ЛЂ ность люби , сохраняй злóсть, лáй дóбрых дýже. Возненавижд трезвенных, пя ниц люби зЂло, Гóрдых почитай, злослов смиренных всецЂ зло.

Акростихіс єст вЂрш, котóрый краєгранéсієм, то єст початкóвыми лЂтéрами, имя сіє МÁРІЯ изображáєт. А до тогò и лЂтеры, яко то M, A, P и прочіи, що значáт, прóзвиском выражáєт. МыслЂ те, мьíсль имЂйте, но нé мощно знáти, Аз, дЂ ва, кáко могóх господа зачáти. Рци тóкмо со †рою, вся к христіяни не, Іже вся свЂдый, боже, ты †си єди не, Аз, чиста єди на, дЂва ношý сына.

Єдинопадежный єст вЂрш, на єдину кадéнцЂю конча[ю]чійся, в котóром всЂ стишки в єдно сéє имя АННА впадáют. Роди, избранна [пречистую, Анна], В cno[tach пр]остранна, Порока странна, Сладкая манна, Чистая панна, Яко нам данна, Богу осáнна.

Ехо єст †рш, в котóром якобы нЂ коє ехо, то єст одзóв, до кождого стихóв концà д†силля бы, з конéчных же лЂтéр уформовáны,отзывáютъся. — Чтò плáчеши, Адáме: земнаго ли края? — Рáя. — Чему в óнь не внійдеши, бои ш ли ся брáны? — Рáны. — Не м[ожеши] ли внійти внýтр єгò побЂдно? — БЂ дно. — Или возбранéн тебЂ вход єст херуви ми? — Ими.

Pak лђтералный єст †рш, котóрого лЂтéры, и вспáк читáючися, тóй же тéкст выражáют. Менè рáди на рáдость Богом міру дáнна Анна во дáр бо имя ми обрадовáнна, Анна дáр и мнЂ сЂн ми ра дáнна, Анна ми мáти и та ми мáнна, Анна пита мя я мáти пáнна.

Чворограни стый єст †рш, в котóром тáк вздлýж, я ко и вши р єдéн же тéкст выражáєтъся. Mapiє Ты Єдина Мати Богу Сыну Ты паче всЂх вышнему возлюбленна вьíну Єдина всЂх надеждо твóрцу ты предстáни Мати вышнему Творцу стáны присно зá ны Богу возлюбленна ты присно дЂво зЂло Сыну [в]ыну предстáни зá ны зЂ ло смЂ ло

Єдиногласный єст вЂрш, в котóром кóждая си лляба єдиною глáсною лЂтерою замыкаєтъся, именно сею : О. СлОвО плОтОнОснО МнОгО плОдОнОснО.

Остатняя штучка Ісуса Христа ВЕЛИЧаймо, яКО Ввес єст СладКІЙ, знаймо Із несОздАННа отца восіявый чисте ВЕЛИЧаю з матКОю тя, ВсеСладКІЙ Христе.

Фігурна поезія Івана Величковського Ехо Рак літеральний Акровірш Фігурний вірш Порядний непорядок Чотиригранний вірш Жартівливий Єдиногласний Єдинопадежний