Презентація на тему:
І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ «ЕНЕЇДА» ТА «ЕНЕЇДА» ВЕРГІЛІЯ (ЗІСТАВЛЕННЯ ТВОРУ З ГЕНЕТИЧНИМ ДЖЕРЕЛОМ), 9 КЛАС

«Енеїда» Вергілія «Енеїда» Котляревського Зброю співаю і мужа, що перший з надмор’їв Троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив Лавінійський, Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши, З волі безсмертних богів і мстивої серцем Юнони… Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак. Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка, Енея не любила страх…

У Котляревського: Зевес тогді кружав сивуху І оселедцем заїдав; Він, сьому випивши восьмуху, Послідки з кварти виливав, або: В се врем'я Юпітер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь; Щоб більше ж угодить коханці, Сказав: «Дивися, як троянці Од Турна врозтіч всі летять, Венера пас перед тобою: Од неї краща ти собою, До тебе лапки всі мостять. Порівняймо у Вергілія: Слухайте пильно й слова мої ці добре затямте. Отже, тому, що авзонців і тевкрів в союз не злучити Й вашій незгоді не видно кінця, хай вже так і лишиться, Доля у кого яка і які сподівання; І чи то буде рутул, чи троянець - однаково буде. Чи то в облозі є табір, бо доля щастить італійцям, Чи ошукались троянці, оракулів зле зрозуміли. Не без вини і рутули: жне кожний хай те, що посіяв. Лихо чи щастя, Юпітер для всіх є царем справедливим. Доля хай вирішить.   У Вергілія верховний бог Олімпу Зевс є уособленням найвищої влади, його бояться не лише люди, а й небожителі, а кожне слово Зевса сприймається як закон й обговоренню не підлягає, то у Котляревського Зевс виведений патріархом великої родини, в якій майже не має авторитету, бо зловживає спиртним. У Котляревського: Венера молодиця сміла, Бо все з воєнними жила, І бите з ними м'ясо їла, І по трахтирах пунш пила; Частенько на соломі спала, В шинелі сірій щеголяла, Походом на візку тряслась...  або: Венера по-драгунськи сміло К Зевесу в витяжку іде. Венера у Вергілія виступає еталоном краси, богинею кохання та з'являється виключно у образі вродливої дівчини. У І. Котляревського Венера не лише набирає рис повії, а й до певної міри асоціюється навіть з Катериною II, яка надто вільно поводилася у товаристві військових . Порівняймо у Вергілія: Як переходив він гай, перейшла йому мати дорогу; Так виглядала з лиця і одіння, так зброю тримала, Нібито дівчина з Спарти або Гарпаліка фракійська, Що в перегони із Гебром швидким виступає на конях. Так, як це роблять мисливці, повісила лук через плечі Зручний і коси на вітер пустила. В «Енеїді» Вергілія Юнона постає водночас дружиною і сестрою Зевса, опікункою вірності у шлюбі, хранителькою і берегинею немовлят. Лише в окремих епізодах проявляється її ревність до непогамовного Зевса, але гнів у такому випадку переноситься на об'єкт його флірту. У Котляревського ж ця богиня виступає скандалісткою, вічно невдоволеною бабою, тому й не дивна І стосовно неї він вживає аж такий опис зовнішності та вчинків: Но зла Юнона, суча дочка, Розкудкудакалась, як квочка, - Енея не любила - страх; Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла К чортам і щоб і дух не пах

Порівняймо опис Лавінії у Вергілія та Котляревського. Вергілій підкреслив красу дочки Латина, коли вона приносить жертву богам, почуття високі, чисті. У Котляревського Лавися виступає звичайною здоровою вродливою дівкою. Далі український пародист акцентує на легковажності й надмірнім захопленні модою. Коли ж на самім вівтарі запалала Чиста соснина пахуча й Лавінія - діва стояла Поруч із батьком, здавалось (ой леле!), що довге волосся Стало палати і одіж усю охопило тріскуче Полум'я, вмить зайнялися і коси, й пов'язка перлинна В димі й жовтавому світлі повита, вона розсівала Бризки Вулкана по цілому дому. Усе це здавалось Дивним із вигляду й надто жахливим. Усі гомоніли. Що надзвичайна й преславная доля на неї чекає, Та для народу велику війну ці ознаки ворожать. Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, Одна у нього і була ... Дородна, росла і красива, Приступна, добра, не спесива, Гнучка, юрлива, молода; Хоть хто на неї ненароком Закине молодецьким оком, То так її і вподоба.   Дочка Лавися-чепуруха В німецькім фуркальці була, Вертілась, як в окропі муха, В верцадло очі все п'яла. А мати смерть ся бусурменська Як до Лавінії дійшла, То крикнула «уви!» з-письменська, По хаті ґедзатись пішла. Одежу всю цвітну порвала, А чорну к цері прибирала, Мов галка, нарядилась вмах; В маленьке дзеркальце дивилась, Кривитись жалібно училась І мило хлипати в сльозах, Картина полювання у Вергілія: Був олень величного зросту, Й роги він мав величезні. Від вимені в матері взявши, Тіррові хлопці плекали його, та й Тірр сам, їх батько, - Мав-бо в опіці він череди царські і ниви розлогі. А як освоївся олень, сестра тоді Сільвія щиро Дбала, щоб ніжні квітки у віночок сплести й заквітчати Роги його. Розчесать і в воді його викупать чистій. Він не боявся руки, й до стола у господаря звикши, Лісом довкола бродив, але знов до знайомих порогів Сам повертався додому, хоч часом і пізньої ночі. В той час, як далі від дому блукав він, Іула собаки Хижі, як той був на ловах, допали його, коли долі Плив він рікою й шукав у тіні охорони від спеки Під берегами зеленими. В той час Асканій, що прагнув Людських похвал надзвичайно, стрілу з рогового пускає Лука; правиця не схибила, бог допоміг, отже, вбилась З свистом великим тростина в живіт, прямо в здухвини звіра. Чотириногий поранений втік під знайому покрівлю І зі скиглінням, залившися кров'ю, заходить до стайні Й стогоном, наче благанням, усю виповняє оселю. У Котляревського картина полювання: Як тілько гончі заганяли, Загавкали, заскавучали, То муцик, вирвавшись надвір, На голос гончих одізвався, Чмихнув, завив, до них помчався. Стременний думав, що то звір. «Атю його! гуджа!» - і крикнув, І з свори поспускав хортів; Тут муцик до землі прилипнув І дух від ляку затаїв; Но пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, і з'їли І посмоктали кісточки.

Складання таблиці в зошитах ВЕРГІЛІЙ І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМИ ВІРШУВАННЯ ТЕМИ ОБРАЗИ ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ

I ГРУПА – ЗНАХОДИТЬ СПІЛЬНЕ II ГРУПА – ВИДІЛЯЄ ВІДМІННЕ

ВОВК І ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б'є — Затим що сила є... Примір не довго б показати, Та — цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки — Напитися водички. От чи пило, чи ні — глядить: Аж суне Вовк — такий страшенний Та здоровенний! Та так прямісінько й біжить До бідного Ягняти. Ягняті нікуди тікати; Стоїть, сердешне, та дрижить... А Вовк, неначе комісар, кричить (Він, щоб присікаться, знайшов причину): — Нащо се ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? Та я тобі за мою шкоду — Ти знаєш, що зроблю?.. Як муху, задавлю!.. Леонід Глібов ВОВК І ЯГНЯ Вовк побачив, що Ягня п'є воду з річки, і хотів знайти слушний привід, щоб його з'їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповіло, що воно п'є, торкаючись води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив: “ Минулого року ти зневажило мого батька ”. — “ Мене тоді ще й на світі не було ”, — відповіло Ягня. Але Вовк сказав йому: “ Хоч як би ти виправдовувалось, я все одно тебе з'їм “. Байка доводить, що навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду. Езоп ВОЛК И ЯГНЕНОК У сильного всегда бессильный виноват: Тому в Истории мы тьму примеров слышим, Но мы Истории не пишем; А вот о том как в Баснях говорят. Ягненок в жаркий день зашел к ручью напиться; И надобно ж беде случиться, Что около тех мест голодный рыскал Волк. Ягненка видит он, на добычу стремится; Но делу дать хотя законный вид и толк, Кричит: “ Как смеешь ты, наглец, нечистым рылом Здесь чистое мутить питье Моё С песком и с илом? За дерзость такову Я голову с тебя сорву ”. — “ Когда светлейший Волк позволит, Осмелюсь я донесть, что ниже по ручью От Светлости его шагов я на сто пью; И гневаться напрасно он изволит: Питья мутить ему никак я не могу ”. — “ Поэтому я лгу! Негодный! Слыхана ль такая дерзость в свете! Да помнится, что ты еще в запрошлом лете Мне здесь же как-то нагрубил: Я зтого, приятель, не забыл!”… И. Крылов ВОВК І ЯГНЯ Ягня і Вовк до річки підійшли колись Напитися води. Вовк, звісно, вище став, Ягня за течією нижче. А проте, Знайшов до сварки душогубець зачіпку. "Ти що, - озвався, - каламутиш воду тут, Де я звик пити?" Злякане ягня на те: "Цього не може бути, бо вода тече Від тебе, Вовче, у моєму напрямку!" Слова правдиві Сірого розсердили: "А хто ж півроку тому ображав мене?" Ягня: "Тоді я ще й не народилося!" "Не ти - твій батько, отже, досолив мені!"- Нарешті мовив Вовк і розідрав Ягня. Написано цю байку про людей, які Облудою невинних прагнуть знищити. Федр Другий план (образ) Перший план (абстрактна думка) Другий план (образ)

З`ЯСУВАТИ СПІЛЬНЕ МІЖ ПЕРСОНАЖАМИ

Порівняння анонімного твору ваганта «Бідний студент» і вірша мандрівного дяка «Ой, як мене мати віддала до школи» (робота в парах). — Що було головною причиною безталання школяра із поетичного твору «Бідний студент»? — У чому криється проблема вчащання школяра до корчми із поезії мандрівних дяків «Ой, як мене мати віддала до школи»?  ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ «Тематика поезії вагантів і мандрівних дяків» Ваганти Мандрівні дяки Ваганти (або голіарди) — так у середньовіччі називали мандрівних священиків, що не мали парафій, монахів-утікачів, попів-розстриг, які через одруження чи пияцтво втратили духовний сан. У пошуках кращої долі вони мандрували небезпечними в ті часи європейськими дорогами, заробляючи на життя складанням віршів та пісень. З часом ряди вагантів поповнювались за рахунок молоді, що вчилась, студентів університетів у Парижі, Орлеані, Полонії. Поезія вагантів загалом анонімна. За винятком окремих імен: Гугон на прізвисько Примас Орлеанський (сер. XII ст.), Архіпіїт (поет над поетами) Кельнський (сер. XII ст.), Вальтер Шатільйонський (II пол. XII ст.— поч. XIII ст.). Мандрівні дяки (миркачі, пиворізи, бакаляри, волочащіїся ченці) — це школярі або спудеї (студенти) — вихованці давніх навчальних закладів в Україні: Києво-Могилянської академії або колегіумів у Луцьку, Дермані, Києві, Харкові, Чернігові. Дяк (прислужник—грецькою) 1. У православних і католицьких церквах служителі зі світських, людей, яких називають псаломщиками. 2. У Київській Русі — переписувач князівської канцелярії. Тематика західноєвропейських поетів- вагантів різноманітна. Вони писали хвалебні славослов'я на замовлення вельможних осіб, відгукувалися на політичні події, створювали релігійні пісні та гімни про Венеру, Бахуса, Флору, котрих вважали уособленням земних радощів, насолод, веселих розваг. Поезія мандрівних дяків — анонімна. За винятком опису життя одного зі спудеїв Києво-Могилянської академії. Це опис життя типового мандрівного дяка сина березанського сотника Іллі Турчиновського, що по «школам волочився», а потім 1719 р. написав сповідь «В пам'ять дітям своїм і онукам, і всьому потомству». Тематика українських мандрівних дяків теж дуже різноманітна. Найціннішим здобутком творчості мандрівних поетів стали пародії й травестії з приводу Різдва, Великодня та інших релігійних свят, а також зображення «нищенського» життя, напівголодного існування, важких умов навчання. Писалися також вірші на честь приїзду до школи якоїсь поважної особи. БІДНИЙ СТУДЕНТ (ВАГАНТ) 1. Стану я духовного, Злидень поміж вами, Для страждань народжений Плентаюсь світами. 2. Я до всіх премудростей Прагнув причаститись, Тільки злидні капосні Не дали довчитись. 3. Одяг подірявлений На мені, недужім, І в морозну днину я Аж тремчу від стужі. 4. Тож до церкви божої Не ходжу по праву: Чи в лахмітті вистоїш До кінця відправу? 5. Вам, міські правителі, Шлю свої благання: Не жалійте бідному Крихти подаяння. 6. Трішечки вподібніться Доброму святому — Вкрийте одежиною Бідного сірому! 7. А за те, що зволили Жебрака одіти, Бог воздасть сторицею На тамтому світі! ОЙ, ЯК МЕНЕ МОЯ МАТИ ВІДДАЛА ДО ШКОЛИ Ой, як мене мати дала до школи, Ой, зазнав я тяжкої неволі: Казав мені бакаляр говори «аз», А як же я не вимовив – гоп в писок раз! Крикнув він же другий раз: «Говори «буки», Іще-м не вимовив – вже-м впав в його руки. Крикнув потім в третій раз: «Говори «віде», Уже ж його рука по чуприні їде. А як сказав учетверте: «Говори «живіте»! Тепер його, хлопці, на лавку кладіте!» Ой, просив я ся і молив я ся; Ні мені ся випросити, ні ся намолити. Ах, ти мій учителю, ах, ти мій крілю, Отпусти мені сей раз, бо уже млію. Тридцять раз я омлівав і тридцять оживав, А він щоразу лучче руки доложив. Пішов я додому тай татові скажу: «Так мене учитель збив, що я ледве ляжу!» Іще-м собі гіршого лиха не бачив, Що учитель не добив, то отець доправив. Побіг же я до мами та й і до сусіда, Куди ся не оберну – всюди мені біда: Матір мене коцюбою, сусід – цибухом, Аж мені набігла грушка за ухом. Пішов я до корчми позбути туги Лигнув - єм горівки кубок і другий. Мислю си: «Горівка моя потіха, Як вип’ю з квартину – позбудусь лиха». Випив я квартину, прийшов додому, Аж ліпше було серцю моному. Від кварти горівки, доброї сивухи Станув ми світ, як банька, а люди, як мухи.

РІЗНЕ БАЧЕННЯ АВТОРІВ СИМВОЛІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ СОБОРУ ЯК У ЖИТТІ ОКРЕМОЇ ЛЮДИНИ, ТАК І ЦІЛОГО НАРОДУ. СТАВЛЕННЯ ДО ВЧИНКІВ ГЕРОЇВ, ЇХ МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ. “ Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть ” Ліна Костенко

Проблематика. Митець і доля народу, митець і Батьківщина. Проблема патріотизму. Любов і зрада. Злочин і кара. Духовне і матеріальне, піднесене і приземлене у людському житті. Шляхетність і вірність як шлях порятунку. Славне і трагічне, боротьба народу за свою незалежність. Конфлікт між високим і низьким, матеріальним і духовним. Маруся Чурай Піснетворка («думає піснями») Зрада унеможливлює подружнє щастя (зрада «цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!») Не здатна лукавити ( «Я зроду не співала на два криласи») Її пісні необхідні борцям за волю українського народу («Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамення і її пісні») Уособлення жіночності Демонструє роль митця в історії, у долі народу, Батьківщини. Голос, пісня, душа народу ( «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.») Гриць Бобренко Шанований воїн(«Він козак, він лицар») Роздвоєність душі («Від того кидавсь берега до того, любив достаток і любив пісні Це, як скажімо, вірувати в Бога І продавати душу сатані. Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка, І хтось когось в мені не пізнає. Тоді дано і вірити, й кохати. А що мені? Які такі кущі? Нелегко, кажуть, жити на дві хати. А ще не легше – жить на дві душі! ») Безвольний

Іван і Марічка “ ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ ” „ Любов – це не тільки захоплене милування, насолода красою, створеною для тебе, але й безкінечне творення краси в коханій людині”. „ Любити – це означає перш за все віддавати, віддавати коханій істоті сили своєї душі, творити для неї щастя”. М. КОЦЮБИНСЬКИЙ ЛІНА КОСТЕНКО ІВАН ФРАНКО В. ШЕКСПІР Грицько і Маруся “ МАРУСЯ ЧУРАЙ ” Ромео і Джульєтта “ РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА ” Ганна, Микола і Михайло “ УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ ” Євген і Регіна “ ПЕРЕХРЕСНІ СТЕЖКИ ”

Бесіда за запитаннями: Що в творах слід віднести до казкового, а що – до реалістичного? Чим схожі головні герої - Планетник ( Хмарник, Бурівник ) і Маленький принц? Що відмінного у їхніх характерах і долях? Кого можна назвати вчителями головних героїв? Які життєві істини переймають від них Планетник і Маленький принц? Це реалістичні чи казкові постаті? Пригадайте, як вони з'являються у творах. Який соціальний статус мають хлопчики? (Планетник - селянський хлопець, чередник, пасе худобу; пізніше - починає господарювати на землі. Маленький принц - монарша особа, але доглядає свою маленьку планету, не цурається праці і спілкується з усіма на рівних.)   СПІЛЬНЕ Мають надзвичайні здібності, не цураються праці, відповідально ставляться до навколишнього світу, добрі, вміють прощати, віддано любити і товаришувати, доброзичливі КРУГИ ВЕНА

Учням пропонується переглянути уривок із фільму “ Тигролови “, прочитати уривок із твору з описом двох потягів і порівняти їх. “ Але сміливі завжди мають щастя… “ за романом Івана Багряного “ Тигролови “   Ешелон смерті Експрес 1. Опис потягів Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом,… летів дракон. Поблискуючи нікельованими ручками м’яких купе, сяючи яскравими вікнами, котився він, ніби разок коралів. 2. Кінцева мета прямування Етапування людей до місця пересадки станції “ Океанська “. В екзотичну країну ельдорадо – Далекий Схід. 3. Описи людей у потягах Тисячі брудних, зарослих, як пращури, і худих, як скелети людей… І все старих, згорблених, хоч серед них багатьом по 25 років. Шукачі пригод, аматори красномовного письменства, знавці теплих посад… 4. Настрої людей Та ніщо їх не зворушувало, не лякало. Вони були байдужі, виснажені. Експансивні і горласті мешканці різного віку, статі. Кожний мав на меті добре жити. 5. Розмови Мовчання, відповідь на перекличку вартових. Заборонялось співати. Про женьшень, тигри, слідкували за коханцями, пиятика, гра у карти. 6. Сподівання, мрії Життя закінчать на чужині. Лише одиницям вдасться повернутись в Україну із великою раною у душі. Несподівана зустріч із каторжанами. “ І так само текли у когось сльози у замкнутому м’якому купе…, світ благословенної свободи, купленої за готівку.

ПРОБЛЕМНО-ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ. Спостереження за поведінкою Сіроманця. Що заподіяли Сіроманцю люди? Опишіть двобій вовка і Чепіжного. Якими вони постають? Порівняйте поведінку Чепіжного з вовком та його розповідь односельцям. Як цей вчинок характеризує людину ?

ПРОБЛЕМНО-ПІЗНАВАЛЬНІ ЗАВДАННЯ. Спостереження за поведінкою Лобо. Що відчував оповідач у хвилини перемоги над Бланкою? Як сприйняли цю подію ви? Як було скалічено вовка? Чому оповідач хотів йому зберегти життя? Чому вовк збайдужів до власного становища? Постер кінофільму «Легенда про Лобо» (режисери Дж. Алгар, Дж. Коуффер, 1962 р.) Висновок: викладена канадським письменником історія загибелі вовка вплинула на ставлення людей до природи, змусивши їх усвідомити відповідальність за кожного представника тваринного світу.

II – ПРИЙОМ “МІКРОФОН” I – ЕВРИСТИЧНА БЕСІДА Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає? Чому людина має крила, а не може полетіти? Назвіть істоти в природі, які мають крила? Для чого вони їм потрібні? Чим людські крила відрізняються від пташиних? Як про це говориться у творах? А чи мають крила самі поети? Яку людину вважають духовно багатою? Як, на вашу думку, мати крила людині – це обов'язок чи довільне бажання? ЗАПИТАННЯ: як би ви скористалися крилами, якщо мали б їх? III – ІНФОРМАЦІЙНЕ ГРОНО

IV– СИМВОЛІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ КРИЛ ВИСНОВОК: “ Хоч людина не літає, а крила має!” Крила є тим духовним наповненням, що проявляється індивідуально. ВИСНОВОК: не губити свій природний талант, не йти на компроміс, а служити добру – власному і народному, тоді й крила не потрібно обтинати.

Після Горація поетичні заповіти, ліричні прощання зі світом залишили Ф. Війон («Малий заповіт», «Великий заповіт»), П. Ж. Беранже («Прощай»), Г. Державін («Пам'ятник»), О. Пушкін («Я пам'ятник собі поставив незотлінний...») та інші письменники.

   Бароко (італ. Ьагоссо — дивний, химерний, португ. реггоіа Ьагосса — перлина неправильної форми) — напрям у мистецтві та літературі ХУП-ХУШ ст., якому належить важливе місце в розвитку європейської культури. Бароко прийшло на зміну Відродженню, але не було його повним запереченням. Література бароко характеризується універсалізмом, динамізмом, багатозначністю, складною метафоричністю, алегоричністю, прагненням вразити читача пишним, барвистим стилем, незвичайними формами. У поетиці бароко поєдналися різні контрасти, релігійні та світські мотиви, античні та християнські образи, традиції Середньовіччя (готики) і Відродження. Під словом "бароко" розуміють також стиль і добу, коли розвивався цей напрям. Течії бароко в європейській літературі: маньєризм, марінізм, консептизм, преціозна література, гонгоризм, метафізична поезія та ін. В Україні, де бароко мало свою традицію і національну специфіку, розвивалися "високе" (пов'язане з книжною традицією) і "низове" (пов'язане з народною творчістю) бароко. Літературне бароко репрезентують твори П. Кальдерона де ла Барки, Дж. Донна, Дж. Маріно, Дж. Мільтона, Ф. Кеведо. В Україні - Л. Баранович, Г. Сковорода, І. Величковський, І. Галятовський та в козацьких літописах Самовидця , Григорія Грабянки, Самійла Величка… Художній світ бароко СУПЕРЕЧНОСТІ БОГ ДИЯВОЛ ДОБРО ЗЛО ЖИТТЯ СМЕРТЬ РАЦІОНАЛЬНЕ ІРРАЦІОНАЛЬНЕ ВІЧНЕ ТЛІННЕ ВІРА НЕВІРА ВИСОКЕ НИЗЬКЕ БОРОТЬБА ЛЮДИНА

Людина у вимірах бароко ВЛАСТИВОСТІ ТВОРІВ БАРОКО Ознаки бароко

Порівняльна характеристика повісті та оповідання Порівняльна характеристика повісті та роману Пам'ятка «Як готуватися до компаративного аналізу на уроках української літератури» 1. Які вічні теми порушені у творах, що порівнюються: теми дитинства, підліткового віку, юності, зрілості, старості; теми моральності, гріха та праведності, любові та ненависті; теми користолюбства та безкорисливості, прагнення влади; теми війни і миру, суспільного й особистого життя? 2. Наскільки і для кого ця тема актуальна, суспільне значуща чи становить частковий інтерес? З.Чи є спільні проблеми, порушені авторами в різних творах, які б виникли на основі протиріч в будь-якій із систем відносин: особа - суспільство; творець - мистецтво; людина - історія; людина - людина ( у тому числі, батьки); людина - природа та інше? 4.Як вирішуються подібні проблеми у творах різних авторів? 5.Що спільного і відмінного бачите в порівнювальних образах: зовнішність ( портрет, мова, одяг); характер ( сильний - слабкий, цілісний - суперечливий, вольовий -безвольний, типовий для свого часу і соціального середовища чи нетиповий?). 6. Спільне й відмінне у способах розкриття характеру персонажів: самохарактеристика; вчинки; ставлення до інших людей; авторська характеристика; світ речей чи світ природи, в якому живе і діє персонаж. 7. Як впливає соціальне середовище на дії та вчинки персонажів? 8. Що є спільного чи відмінного у побудові (композиції) літературних творів із спільними чи подібними сюжетами. Оповідання Повість Невеликий обсяг Обсяг — середній між оповіданням і романом У центрі — один епізод, подія У повісті можуть змальовуватися кілька подій, об'єднаних навколо одного або кількох центральних персонажів Найчастіше два-три головні герої, розкриття їхньої поведінки, почуттів у тій чи тій ситуації Більша кількість персонажів, повніша та глибша їх характеристика Зосередження уваги на сюжеті, його подієвій основі Велика роль описів, пейзажних замальовок, відтворення душевних станів Динамічний, стрімкий сюжет Уповільнений сюжет Роман Повість Значний обсяг Невеликий обсяг Велика кількість персонажів Невелика кількість персонажів Розгалуженість сюжету Нерозгалуженість сюжетних ліній Складність композиції Відносна простота композиції Зображення тривалого періоду життя героїв Зображення певного епізоду, проміжку часу із життя героїв Докладне розкриття життєвих колізій, людських доль Поглиблена характеристика одного-двох персонажів, явищ Широке коло проблем, конфліктів Зосередження уваги на одному-двох центральних конфліктах, одній-двох проблемах

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ Учитись важко, а учить ще важче. Але не мусиш зупинятись ти. Як дітям віддаси усе найкраще, То й сам сягнеш нової висоти. П.В.Сингаївський

Наливайко Д. Теорія літератури й компаративістика. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія». — 2006. Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху Ренесансу та Бароко XV-XVIII століть. В чотирьох книгах. — К.: Аконіт, 2006. —т. 4. Шалагінов Б. Літературна компаративістика в школі: можливості й труднощі // Всесвітня література. — 2011. -№6. kostenko.electron.com.ua www.nbuv.gov.ua www.e-reading.mobi uk.wikipedia.org ukrfoto.net uk.wikipedia.org www.youtube.com

До свого найкращого уроку вчитель готується все життя. В. Сухомлинський